Позначка: ідіоти

Іноді (ну ОК, доволі часто, насправді) я думаю, що чистити треба не тільки урядові структури, але ще й засоби масової інформації. Причому, робити це так, як зараз роблять із ДАІ — анулювати всім акредитацію, заборонити займатися журналістською діяльністю і дати дорогу… хм, а кому ж давати дорогу?

Відкриваємо, наприклад, серйозний сайт серйозного Укрінформа і читаємо:

Для тих, у кого з очима погано, повторю. Укрінформ пише про те, що не буде засідання, цитуючи Мустафу, який написав, що не буде сесії. Сучі журналюги взагалі відрізняють ці слова між собою? Кого понабирали на роботу? Хто видає людям інформацію? І чого ж ви хочете в цій країні, якщо такі ідіоти видають таку інформацію, не осмислюючи значення слів? Мало їм було просто читати фейсбучек і втупу копіпастити все, що там понаписують, на головні сторінки провідних видань. Тепер мода на імбецильність, відімо.

Тиць.

Не чіпайте Комсомольськ, виродки!

Звідси.

“Иосиф Давыдович, Валерий Федорович, мы с вами. Если они все Шарли, то мы с вами все Кобзоны и мы с вами все Рашкины”, – отметил Никонов.

Нагадаю, хто не в курсі, що ще в далекому 1988-му році було сказано:

Беседы на сонных кухнях,
Танцы на пьяных столах,
Где музы облюбовали сортиры,
А боги живут в зеркалах.
Где каждый в душе — Сид Вишес,
А на деле — Иосиф Кобзон.
Где так стоек девиз: «Кто раньше успеет: ты или он?»

Жесть. Явка на виборах мера Москви склала трохи більше за 32%. ОК, третина. Половина з тих, хто прийшов, проголосували за Собяніна. Так це що, виходить, що мера вибрали голосами 16% жителів?

Читаю сьогодні на українському РБК:

“Аль-Кайєда” відхрестилася від терактів у Лівані, звинувативши шиїтів

Не дійшло? Читаємо ще раз:

“Аль-Кайєда” відхрестилася

І ще раз:

“Аль-Кайєда” відхрестилася

Кому ще не дійшло?

Сьогодні у 18-му тролейбусі спостерігав чергову перепалку між жіночками, які вчиняли контроль на лінії, та якоюсь наглою пасажиркою. Суть навіть не в конфлікті, а в тому, що хтось із пасажирів узявся знімати це дійство на камеру, а одна з контролерок намагалася вихопити телефон прямо з рук зі словами «докажіть своє право на зйомку».

Я, звісно, гуманіст і всяке таке, але, все ж, хочу спитати: коли, врешті-решт, вимруть динозаври?

Учора моє натхнення знову повело мене на зібрання любителів настільних ігор у ПХ на Контрактовій. Цього разу було дофіга народу, і в кімнаті для дітей було душно, особливо під кінець.

Тим не менше, спочатку грали в якісь мозговиносящі хрестики-нулики дерев’яними кубиками з перестановками, а потім, більшою компанією, в таку гру, де потрібно будувати залізничні маршрути між містами Європи. Назву гри, звісно, не пам’ятаю. Спочатку правила видалися дуже муторними (та і взагалі мені важко сприймати пояснення алгоритмів жестами й мімікою без блок-схем), але потім пішло нормально.

Ще сьогодні Велика Кишеня в обличчі якогось охоронця (точніше, жіночки-охоронця) зробила велику помилку, не пустивши мене з рюкзаком, коли рамка на вході (!!!) запищала. Сказали, щоб я все залишав, а свій ненаглядний ноут носив у магазині в руках. Ще чого. Довелося скуплятися в іншому місці, хоча й там на виході в мене щось запищало. Але в цьому випадку вистачило простої перевірки чека.

Цікаво, який укурок налаштовує їм рамки?

Прослухав подкаст Кабі.нету з Любою Якимчук.

Жах.

Видавати графоманство за футуризм — то треба вміти.

Видавати високе за попсу — то треба ТАК «вчитися» сприймати.

З такими темпами… чорт… вона зустрічалася зі школярами… графоманів тре спиртувати. Ізолювати від суспільства, лишивши декілька для еталонного порівняння з іншими.

Ненавиджу це «свято» хоча б через те, що люди стараються зробити якусь гидоту.

Окремий привіт Фаркаллєру і його дитинству, яке заграло самі_знаєте_де.