Позначка: фільми

Напевно, я одним із перших в Україні замовив книгу Сергія Попова «Суперобъекты: звёзды размером с город». Читається вона дуже легко, матеріал поданий просто і зрозуміло. Окрім самої книги можу ще порекомендувати лекції Сергія Борисовича на ПостНауці — він дуже добре вміє говорити просто про складні речі. І так, я давно цікавлюся астрофізикою, якщо ще хтось про це не знає.

Уночі був на прем’єрі нових «Зоряних воєн». Враження неоднозначні, звісно, як від публіки, так і від фільму. Спецефекти все переважили, а сюжет виписано «жидєнько». Однозначно позитивних моментів два: BB-8 і Рей. Обидва по-своєму симпатичні. Інше дуже сильно попахує повторами і ностальгією. Цим грішить переважна більшість фільмів зараз. Якісного виходить занадто мало, хоча, може, тому воно і таке цінне, що його мало.

Марсіанин. Книжку не читав, але фільм дуже сподобався (за виключенням кількох неадекватних моментів). Це був нічний сеанс у кіно. Суть, напевно, переповідати не варто, хто не бачив чи не зміг побачити, ще подивиться колись.

Дар богів. У нас тут проходив фестиваль нового німецького кіно, і цей фільм був мовою оригіналу, а для таких, як я, були субтитри. Це історія про звільнену з театру невдаху, яка випадково почала навчати таких же невдах, і у них щось таки вийшло. Виявляється, про Катаріну Марію Шуберт у мережі інфи замало, але акторка вона доволі симпатична. Гумор у фільмі є, і він хороший.

Добро пожаловать в поп. Тут французький стьоб на блек-метал. Цього речення достатньо, щоб зрозуміти, що це за фільм.

Дочитав мемуари радянського посла в Англії Майського «Воспоминания советского дипломата», а також книгу Трухановського «Уинстон Черчилль. Политическая биография». Узявся за Шимона Датнера «Преступления немецко-фашистского вермахта в отношении военнопленных во второй мировой войне». Паралельно дивлюся фільм Стоуна «Нерассказанная история США».

Сьогодні відкриття Французької весни на Софійській площі, обіцяють щось цікаве. Імовірно, варто піти попри обіцяний увечері сніг.

Частково відкрили код, написаний мною на роботі. Не знаю, кому він буде корисний, але в нас він використовується у внутрішніх розробках у продакшні. Принаймні, мені здається, що код доволі якісний. Попри його простоту й очевидність, треба ж було комусь його написати.

А наостанок залишу альбом Епідемії «Сокровище Энии».

Нарешті подивився цей фільм.

Що я можу сказати. Піар був надзвичайний. Відгуки про фільм схвальні. Я писав уже у звіті за минулий рік, що якби фільм з’явився у вільному доступі, то я б був готовий його визнати фільмом року. Але фільм із великим зусиллям вдалося дістати тільки кілька тижнів тому, і насправді, це не зовсім те, на що я чекав.

Ні, фільм по ділу. Справді. Але забагато часу відводиться на зображення незначного, наприклад, підготовок до виступів. Натомість, самі виступи представлені дуже коротко, по суті, відображено кілька фраз із кожного, у той час як, я думаю, ті виступи були довгими, змістовними й цікавими. Із дискусіями так само.

Тому фільм подивитися варто однозначно, але його замало для тієї ідеї, яку він покликаний відобразити.

Якщо захочете сходити на фільм «Ів Сен-Лоран», дуже добре перед тим подумайте :). Я не можу сказати, що фільм ніякий, але це розрив шаблонів. Мені натякнули, що це типово для французів.

Сьогодні я навчився класти ламінат. І тепер, трясця всьому сущому, я спатиму в кімнаті, а не на кухні.

Заодно поприбирав усюди, де була пилюка й тирса.

Ще із задоволенням випробував сьогодні, як же мій ненаглядний P780 грає музику з USB-флешки, під’єднаної до нього через OTG-кабель. Нормально грає, ні Epica, ні Тар’я, ні Within Temptation не скаржилися на якість звучання. Хоча про що це я… Між іншим, половини акумулятора вистачило на цілий день роботи в такому режимі, ну і на баш перед сном, звісно, ще лишилося.

А вночі ми ходили на Металіку в 3D. Це перший раз, між іншим, я в 3D ходив. Можу сказати, що цей фільм (чи концерт) я б із задоволенням подивився і у звичайному форматі. Хороший фільм. Насамперед, музика хороша. І Ларс молодець. А ходили в аймакс на нічний сеанс.

Здається, таки почалося. Не холодно, не жарко, тихо-затишно, більш-менш сухо й по-осінньому заспокійливо. Зелень ще переважно на місці, дівчата ще не закуталися повністю, а день не настільки короткий, щоб не можна було щось встигнути зробити. Словом, улюблена пора. Мабуть, так для всіх вересневих.

Дочитав “Греческое сокровище” Ірвінга Стоуна, книгу, яку мені хлопці-сокамерники подарували ледь не рік тому. Цікава, рекомендую, переказувати зміст, звісно, не буду, просто тихенько пораджу.

Подивився багатосерійний фільм про Курську битву, сьогорічного випуску. Якби не молоденькі хлопчики а-ля “я студент театрального вузу”, які читали солдатські монологи, було б узагалі нормально. А так просто якісна документалка, тому раджу.

Ну й ще обзавівся новим інструментом. Lenovo P780, смартом, на який я пускав слюньки із самого анонсу. І тепер він офіційно продається в нас. Поки дуже задоволений, хоча після мого Вайлдфаєра першого випуску він просто гігантський. Ну і, урешті, треба ж оновитися якось, а то за три роки смартфонобудування дуже просунулося вперед. Цей запис, до речі, зроблений із нього.

А в суботу на мене чекає KyivBSD і Рахманінов.

«Тихая гавань» — нудна штука на годину і 55 хвилин, але заради кінцівки варто було витерпіти.

«Беларусь 24» випустили дуже класну передачу про Уго. Сидів, жував соплі, сентиментальничав. На торентах є, рекомендую подивитися, якщо хтось тут ще любить Білорусь і Уго Чавеса так, як я.

Подивився шестисерійку «Сталин с нами». Рекомендую, досить твереза штука.