На поча­тку міся­ця я літав у Нідер­лан­ди і Бель­гію. Пря­мий рейс із Брна є в Ейнд­хо­вен, тому про це місто я тіль­ки коро­тко можу ска­за­ти, що воно при­коль­не, оскіль­ки був там про­їздом і одну ніч у готе­лі. Мар­шрут про­ля­гав до Брюс­се­ля через Утрехт, Хіль­вер­сум і Амстер­дам, і сьо­го­дні тро­хи…

У схі­дній части­ні Брна — ще один лісо­вий масив з річе­чка­ми і водо­схо­ви­ща­ми:

У Брні понад доро­гою вздовж Техно­ло­гі­чно­го пар­ку ростуть маки: До речі, я не пам’я­таю, коли я їх бачив в Укра­ї­ні, якщо вза­га­лі бачив. Вони віль­но цві­туть не тіль­ки там, а про­сто в різних випад­ко­вих місцях міста, а ще на полях обіч авто­ма­гі­стра­лей: Шко­да тіль­ки, що виго­ра­ють…

У схі­дній части­ні Брна є чер­го­ва пам’я­тка при­ро­ди, Странс­ка ска­ла. З неї від­кри­ва­є­ться сим­па­ти­чний вид на Віно­гра­ди і все, що поряд:

8‑го числа видав­ся над­зви­чай­но пого­жий день, і я вдру­ге поїхав у Біло­ві­це, тіль­ки цьо­го разу, як і пла­ну­вав, пішов углиб лісів.

У Кого­у­то­ві­цах ще один ліс: У тому лісі, зда­є­ться, купа кон­ва­лій, але вони ще не роз­кри­ли­ся. Тре­ба поїха­ти туди тро­хи пізні­ше зно­ву. У само­му цен­трі міста, вияви­ло­ся, є сим­па­ти­чний огля­до­вий май­дан­чик, із яко­го видно Шпіл­берк: А це Стра­ні­це: Точка зйом­ки —…

Так тра­пи­ло­ся, що при­їхав одно­кла­сник з неве­ли­кою, але кори­сною пере­да­чкою, і тому в неді­лю я опи­нив­ся у Від­ні.

На Кра­ло­во­му Полі щось цві­те:

Пам’я­таю, колись дав­но, коли ще він­да була, кар­тин­кою на робо­чо­му сто­лі був бар­ві­нок (сто­ко­ве зобра­же­н­ня, яко­му вже біль­ше деся­ти років точно). А в нас під офі­сом ростуть свої.