Позначка: свята

106 до н. э. — Гней Помпей Великий (ум. 48 до н. э.), римский военачальник и неоднократный консул республики.
1547 — Мигель де Сервантес Сааведра (ум. 1616), испанский писатель.
1571 — Микеланджело Караваджо (ум. 1610), итальянский живописец, основоположник европейской реалистической живописи («Кающаяся Мария Магдалина», «Лютнист», «Отдых на пути в Египет»).
1795 — Кондратий Фёдорович Рылеев, русский поэт, общественный деятель, декабрист (казнён 1826).
1817 — Александр Васильевич Сухово-Кобылин (ум. 1903), русский драматург, писатель.
1843 — Михаил Дмитриевич Скобелев, русский военачальник (ум. 1882).
1845 — Иван Карпенко-Карый (настоящая фамилия Тобилевич; ум. 1907), украинский писатель («Наймичка», «Бесталанная»).
1866 — Михаил Сергеевич Грушевский (ум. 1934), украинский историк, председатель Центральной Рады («История Украины-Руси»).
1901 ― Энрико Ферми, итальянский физик, лауреат Нобелевской премии по физике 1938 года (ум. 1954).
1904 — Николай Алексеевич Островский (ум. 1936), советский писатель («Как закалялась сталь», «Рождённые бурей»).
1936 — Сильвио Берлускони, итальянский политик, трижды бывший Председателем Совета министров Италии (1994—1995, 2001—2006, 2008—2011), предприниматель.
1943 — Лех Валенса, польский политический деятель, лауреат Нобелевской премии мира 1983 года, президент Польши (1990—1995 гг.).
1976 — Андрей Шевченко, украинский футболист, обладатель приза «Золотой мяч» за 2004 год, вручаемого лучшему футболисту Европы по итогам года, капитан сборной Украины.

Нижче мобілографія за вихідні.
Читати далі »

А це був і справді хороший день.

Зранку я поїхав на блоху, купив собі чотири гранчака і два підстаканники, один із Кремлем (алюмінієвий), інший — із Шевченком (здається, мельхіоровий, але я не впевнений). Потрапив і під дощ, і під град (град О_о; Святий Патрік, надворі ж кінець вересня!). Позаглядав у всякі магазини цифрової техніки.

Потім зустрівся з Анею. Гуляли цілий день до пізнього вечора. Мені від неї перепала прикольна смугаста чашка й листівка з побажаннями. Ми заглянули в «Є», а потім спробували нові львівські пляцки на Контрактовій (там так зроблено, що з вулиці видно, як дівчата й хлопці їх вправно спочатку розкатують, начиняють, а потім печуть). Далі через Андріївський перемістилися в Ярославну на Золотих. По ходу справи я знову взявся за фотоапарат.

Маргарита знайшла свого творця :). Окремий фотоальбом, звісно, буде, але як тільки я доперебираю 370 фотографій. Робота вже кипить.

Далі спустилися на Хрещатик, потім — у Метроград, на ПЛТ перетнулися з її знайомим, а потім поїхали на Солом’янку. Там я її й залишив у гуртожитку.

Окремо дякую всім тим, хто сьогодні набрався сміливості мені зателефонувати й написати — було надзвичайно приємно.

Сьогодні, 26-го числа, наш день. І як завжди на свої власні свята мені доведеться найбільше працювати, а, може, ще й навіть на вихідних.

Ура, блін.

У ніч на 27-ме число повернувся зі Львова, куди їздив із компанією товаришів на машині. Відбули там якраз державні свята.

Розповідь із фотками буде трохи пізніше, як з’явиться час і бажання взятися за їх обробку (хоча їх, насправді, мало — я майже не фотографував). Наперед можу сказати, що у Львові мені сподобалося, і хотілося б туди ще повернутися.

P.S. Таки почав читати нову книжку — «Братья Карамазовы».

5 років тому, 9-го травня 2007-го року, з’явився цей блог. Сподіваюся, що мені вдається й надалі вдаватиметься притримуватися головної його думки — «свобода в доступності» — в усьому, що пишеться й робиться.

За ці 5 років можна спробувати прослідкувати метаморфози моїх думок, якщо, звісно, в когось вистачить сил читати over 100 сторінок підряд.

А ще хочеться подякувати всім, хто допомагав цей блог робити краще й підтримував його технічну частину в різні часи.

Ура!

На рівні із 7-м травня (День радіо) треба відмітити і сьогоднішнє свято — Всесвітній день електрозв’язку, з чим я всіх і себе вітаю.

Розбудила мама, як прийшла на обід. Заспався я.

Пішов дощ. Потім дійшли руки на чистову шкрябати лавочку, післязавтра, якщо буде як, оліфитиму. Оліфа дорога, зараза…

Потім знову дощ… Нікуди і не підеш так.

Під вечір погода стала більш-менш, я взяв фотоапарат і пішов на ходу зі свічками. Така традиція перед Днем Перемоги.

Фотозвіт тут.

Завтра йтиму в колоні і теж фотографуватиму.

Усіх радіолюбителів, в т. ч. і себе, вітаю!