Мітки: роздуми

Трав­не­ві мину­ли, я навіть тро­хи від­по­чив, а бло­гу тим часом сту­кну­ло аж 6 років.

Робо­та кипить, і кипі­ти не пере­ста­ва­ла. Спра­ви з диплом­ною робо­тою пішли на спад — май­же 120 сто­рі­нок текс­ту з весе­ли­ми кар­тин­ка­ми потрі­бно допов­ни­ти шістьма пла­ка­та­ми, а потім і на захист можна йти. Про­грам­ка, яку я напи­сав у рам­ках цієї робо­ти, почу­ва­є­ться дуже добре й вигля­дає дуже надій­но, тому я не пере­жи­ваю ні про що :).

В неді­лю пла­ную від­ве­сти трьох одно­кур­сниць у Нацму­зей до Коли­бен­ка. Зао­дно подив­лю­ся на нову екс­по­зи­цію.

Сьо­го­дні з поди­вом дізнав­ся, що При­ват свої мит­тє­ві Візи Еле­ктрон біль­ше не випу­скає. Пора­ди­ли кори­сту­ва­ти­ся Уні­вер­саль­ною. Як кре­ди­тка вона мені не потрі­бна, а як зви­чай­ній дебе­тній кар­тці аль­тер­на­ти­ві їй нема.

На робо­ті інтер­нет-про­вай­дер видав справ­жній живий IPv6. Буду тепер екс­пе­ри­мен­ту­ва­ти.

Мітки: ,

Назрі­ва­ють пере­мі­ни. Носом чую, ско­ро. І дар­ма я вно­чі сплю — у цей час якраз най­кра­ще дума­є­ться. Най­біль­ше хоче­ться від­сі­кти хвіст ста­рих зв’язків, зали­шив­ши тіль­ки справ­ді потрі­бні. Але це потім, у пла­нах. І ближ­че до кін­ця року я зна­ти­му про них більш деталь­но.

А зов­сім ско­ро — поїзд додо­му. Вихі­дні підуть на те, щоб забра­ти звід­ти теплі речі, яких немає тут.

P.S. «Точка нево­зв­ра­та», пев­но, прой­де­на, і дру­ге А. підо­зрі­ло вида­є­ться закін­че­н­ням п’ятирічної місії. Ну й ОК.

Мітки:

Пере­не­се­н­ня фото­аль­бо­мів у нову гале­рею застав­ляє заду­ма­ти­ся: нафі­га я викла­дав репор­та­жі по 100 фоток кожний, якщо там 15–20 виста­чи­ло б із голо­вою?

Мітки: ,

Їздив сьо­го­дні вве­че­рі гуля­ти в цен­трі Киє­ва. Вийшов із Арсе­наль­ної та спу­стив­ся до Теа­траль­ної, роз­див­ля­ю­чись те, що роби­ться нав­кру­ги.

Далі буде мно­га­бу­каф, тому ласка­во про­си­мо під кат.
Read More »

Мітки: , , ,

Жаль, що з деяки­ми людьми не вихо­дить бути біль­ше та ближ­че, ніж хоче­ться, а з деяки­ми — мен­ше й пода­лі.

Мітки:

Доди­вив­ся пов­ні­стю Stargate. Тепер от думаю, за що бра­ти­ся далі. Мабуть, за голо­ву ;).

Мітки: ,

Ніко­ли не роз­ра­хо­вуй­те на пол­тав­ські тро­лей­бу­си, якщо потрі­бно при­їха­ти вча­сно.

Моя скром­на пер­со­на мала наго­ду сісти в такий, зві­сно, через свою нео­ба­чність і неда­ле­ко­гля­дність. До поїзда зали­ша­ло­ся близь­ко годи­ни, і я, наїв­ний, думав, що якщо 30 км до Пол­та­ви про­їхав за пів­го­ди­ни, то по Пол­та­ві це має три­ва­ти хви­лин 30 макси­мум.

Та нев­же?

За 20 хви­лин до поїзда посе­ред Пол­та­ви у тро­лей­бу­сі, що ледь їхав, я почав нер­ву­ва­ти­ся. Це дуже рід­ко зі мною тра­пля­є­ться, але тут таки тра­пи­ло­ся. Я нена­ви­джу спі­зню­ва­ти­ся. А ще біль­ше я нена­ви­джу поспі­ша­ти. Ну і вза­га­лі для мене дико, якщо я спі­зню­ю­ся через когось. І зро­зу­мів­ши, що за 20 хви­лин я ну аж ніяк не про­їду ту від­стань, яку мені зали­ша­ло­ся про­їха­ти, я зро­бив єди­ний пра­виль­ний вихід — вийти із тро­лей­бу­са.

Пере­сів­ши на авто­бус, я натя­кнув кон­ду­кто­ру, що можу не всти­гну­ти на поїзд, і водій, дай Свя­тий Патрік йому здоров’я, став мен­ше сто­я­ти на зупин­ках і швид­ше їха­ти.

О 18:37 я заско­чив у вагон, ледь диха­ю­чи.

О 18:40 ми виїха­ли з Пол­та­ви.

Пол­тав­ські тро­лей­бу­си удві­чі повіль­ні­ші за київ­ські. Ніко­ли, чує­те, ніко­ли не їдь­те ними, якщо кон­че потрі­бно при­їха­ти кудись вча­сно.

Мітки: , , , ,

Мене як пере­кла­да­ча часто пита­ють, скіль­ки сто­рі­нок я можу пере­кла­сти за день. Оскіль­ки я технар, то, зві­сно, від­по­від­аю, що це зале­жить від шри­фту й інтер­ва­лу, на що мені кажуть а‑ля «ну, стан­дар­тно». Ми в кон­то­рі все раху­є­мо у сло­вах, але я тут таки зва­жив­ся при­ки­ну­ти, скіль­ки ж це буде у сто­рін­ках.

Тому:

Сто­рін­ка Роз­мір шри­фту Між­ряд­ко­вий інтер­вал При­бли­зна кіль­кість слів
A4 14 1,5 200…230
A4 14 1 350…380
A4 12 1,5 310…350
A4 12 1 470…510

Вико­ри­сто­ву­вав­ся укра­ї­но­мов­ний текст (для англо­мов­но­го зна­че­н­ня можуть тро­хи пла­ва­ти, але несут­тє­во), шрифт Liberation Serif. Стан­дар­тним вва­жа­є­ться текст шри­фтом роз­мі­ру 14 пун­ктів, інтер­вал полу­тор­ний.

Тому від­по­відь моя така: за день я можу пере­кла­сти від 10 до 15 сто­рі­нок стан­дар­тно­го текс­ту.

UPDATE: якщо текст потрі­бно вичи­та­ти, тоб­то, від­ре­да­гу­ва­ти, то обсяг скла­дає від 35 до 50 сто­рі­нок.

Мітки: , , , , ,

При­йшло тут мені в голо­ву при­зна­чи­ти теги всім публі­ка­ці­ям цьо­го бло­гу (а їх біль­ше тися­чі). Від­по­від­но, тепер пере­чи­тую кожне пові­дом­ле­н­ня. І диву­ю­ся про себе — що без­глу­зді­ші речі робив, то щасли­ві­шим себе від­чу­вав.

А я так не хочу.

Мітки: ,

Сесія поти­хень­ку про­су­ва­є­ться. Спо­ді­ва­ю­ся, до пере­мо­жно­го кін­ця.

Поста­вив Хро­ма, ця шту­ка наба­га­то швид­ше бігає за ФФ3 і Опе­ру. Прав­да, не фіналь­на і без деяких можли­во­стей. Зараз пишу з ньо­го.

Не спи­ться, встав пізно, та і Бе ще не ліг :).

Не зна­хо­джу кон­кре­тних думок щодо Ань­ки. І біс із нею, і не можу без :). Так по-різно­му і так цілі­сно… Напи­сав їй вір­ша, а вона їде додо­му… Убий­те мене і виріж­те її з голо­ви.

Хоча, все не так вже і пога­но, само­му в деякій мірі кра­ще. Що спо­кій­ні­ше, то це точно. І вза­га­лі, не хочу про це дума­ти, про це вза­га­лі і про цю кон­кре­тно. Пані Лип’ятських непро­бив­на. Можли­во, час­тко­во через свою мрій­ли­ву жорс­тку визна­че­ність щодо прин­ца. Ну-ну.

Хочу… сам не знаю чого. На річку. На Вор­склу. Пір­на­ти досхо­чу і по десять разів пере­пли­ва­ти з одно­го бере­га на інший.

Ну все, Бе поліз спа­ти, я теж піду.

P. S. Кли­чко — моло­ток.

Мітки: , , ,