Дві найбільш дикі речі, які я побачив під час рефакторінгу чужого коду на Сі, — це заміна include header через extern’и і примусова індексація масивів з одинички з передачею вказівника на чужу область пам’яті. Найголовніше, що це два випадки коректного коду, але чому таке комусь приходить у голову, я не знаю.

Зробив анонс dnsbalancer’а на ЛОРі, спровокувавши хейтерів на веселий тред. Хоча, насправді, там кілька світлих ідей для розробки є, над чим я зараз потихеньку думаю.

Також опублікував відрефакторений плюсовий код ретрекера XBTT, ми його використовуємо, щоб надавати користувачам retracker.local (трохи економить зовнішній трафік). Насправді, я його хотів просто опакетити, але код там настільки гидезно був зібраний докупи (хоча сам по собі доволі строго писаний по стандарту), що я вирішив витратити кілька годин свого робочого часу, щоб привести його до ладу хоча б з виду.

Ну і про більш приємне. Сьогодні був один із тих надзвичайно рідкісних днів, коли я читав свої вірші на публіку. Це була 141-ша «Перша кава від Кав’ярні Кульчицького» в Купідоні на Пушкінській, і наступної суботи я, мабуть, піду ще. Читати мені є що.

А ще отримав автограф у примірнику детективних новел «Маніяк на замовлення» (посилання даю тільки щоб було видно, як виглядає ця книжка) від самого Оповідача. Там опублікована одна її новела.

Андрій Петрович Єршов у своїй доповіді «Программирование — вторая грамотность» у Лозанні, Швейцарія, на 3-й Всесвітній конференції Міжнародної федерації з обробки інформації говорить:

И книги, и вычислительные машины являются носителями информационной модели внешнего мира во всем его разнообразии и изменчивости. Здесь не приходится рассчитывать на то, что пытливость и любознательность человека найдут свой предел.

Машина будущего – это не только и не столько гигантский электронный мозг, заполняющий охраняемое здание планирующего центра, промышленной дирекции, банка или командного пункта, а прежде всего, крошечный срез кристалла кремния в миниатюрной рамке, опутанной паутиной тончайших проводов, вставленный в укромное место практически любого промышленного изделия.

Микропроцессор, сопряженный с промышленным изделием – потребительским товаром или средством производства, – придает ему совершенно новые качества и сильно влияет на характер взаимодействия человека с изделием.

Средневековые бароны и их потомки ушли в небытие, считать и писать научился каждый, а у секретарей появились новые хозяева и новые обязанности.

То же должно произойти и с программированием: руководители, не имеющие представления об ЭВМ и программировании, уйдут в небытие, профессиональные программисты станут системными аналитиками и системными программистами, а программировать сумеет каждый, что я и называю второй грамотностью.