Мітки: оля

Сві­тло вбли­ма­ло­ся, я оглох на ліве вухо, а Оль­ка п’є і курить.

Фу.

Мітки: ,

Сьо­го­дні таки дій­сно вда­лий і наси­че­ний день, незва­жа­ю­чи навіть на те, що його успіх пере­рвав дощ.

Від­ніс збір­ку до шко­ли, аж у двох екзем­пля­рах, для Алли Ана­то­лі­їв­ни та для шкіль­ної бібліо­те­ки. Потім від­ніс ще один при­мір­ник до район­ної бібліо­те­ки. Подзво­нив­ши Олі, домо­вив­ся з нею зустрі­ти­ся, у визна­че­ний час, ба навіть тро­хи рані­ше вона сто­я­ла і чека­ла на мене… Вру­чив книж­ку і їй, зао­дно тро­хи з нею про­гу­ляв­ся. Зав­тра­шньо­го дня від­дам при­мір­ник Ната­лі Гри­го­рів­ні (кла­сний керів­ник). Вчо­ра від­дав пану Михаль­чу­ку, то він був такий вдя­чний.

Плюс до всьо­го того, помі­няв кор­пус собі на сво­їй Нокіі. Тепер вигля­дає як нова.

Мітки: , , ,

– При­віт.
– Прі­вєт!!!

Стою, як хло­пчи­сько, в сто­рон­ці, зні­яко­вів, сло­ва роз­гу­бив. Вона собі щебе­че з дру­зя­ми.

Піді­йшов.

– Оль, зга­дав, що хтів ска­за­ти. Можна тебе на хви­лин­ку?
– Ага.

Віді­йшли.

– Тут діло таке… Нови­на, не знаю, гар­на вона для тебе, чи пога­на, але вже нічо­го не змі­ниш. Коро­тше, десь в гру­дні вихо­дить збір­ка…
– З тво­ї­ми вір­ша­ми?
– Май­же. Там купа авто­рів, по вір­шу від кожно­го.
– Кла­сно.
– Так от… Там перед вір­шем тим при­свя­та. Тобі.
– Мені?? А я тут при чому?
– Так тобі ж писа­но… Я тебе зна­йду і збі­ро­чку вру­чу, як вона вийде.
– Сашка…

Кину­ла­ся на шию. Обня­ла так міцно, як ніко­ли. І вор­ко­че у вухо:

– Дякую тобі…
– То то я тобі дякую!
– А мені за що?
– Оль, я ж тобі вір­ші писав…
– Та то не я була… Сашка!…

Від­пу­сти­ла.

– Мам­ка не пові­рить, як я їй ска­жу!
– Пові­рить, як пока­жеш!
– Дякую… Я до сво­їх побі­гла!
– Біжи…

Посто­яв, померз, чор­те­ня­та з очей попу­скав, з людьми поздо­ров­кав­ся та й зайшов все­ре­ди­ну ДК.

Сві­тло блим-блим… В’їлося. Коли вклю­чи­ли щось повіль­не (назви пісні не пам’ятаю). Ну думаю, а чого б і ні…

– Оль, можна я вкра­ду тебе на медляк?
– Ага…

Тан­цю­вав з нею пер­ший раз в жит­ті… А вона ще на вухо під­спі­вує. Роз­го­во­ри­ли­ся про те, про се, так і пісня скін­чи­ла­ся.

– Дякую тобі…

Кив­нув голо­вою і віді­йшов.

Мітки: