Давно помітив, що різницю між кандидатом і доктором можна помітити на слух із зав’язаними очима. Звісно, не на 100%, бо бувають як приємні, так і неприємні виключення, але все ж статистика в цьому питанні доволі вперта.

Так було і в інституті, так же ж само це видно і на відео, наприклад, тієї ж ПостНауки.

Кандидати (переважно) не вміють говорити. Думки з них витікають надто повільно, тези плутаються, структуру розповіді часто важко вловити. Звісно, тому і слухати їх не так цікаво.

Доктори, тим часом, у більшості своїй хороші оратори. Вони влучно добирають синоніми, наводять доречні (часто навіть дотепні) порівняння, думку структурують. Словом, уміють подати те, про що хочуть розказати.

Можна порівняти. Ось вам лекція кандидата. Або ось іще одна.

А тепер лекції докторів: раз, два, три.

Звісно, є виключення. Наприклад, є один кандидат, від лекцій якого важко відірватися. Або стрьомні доктори. Але це виключення із правил.

Сьогодні я покажу дещо з того, чим займався в інституті, і чого знову торкнувся впродовж останнього тижня. Подана інформація поділена на дві частини, перша призначена для тих, хто поняття не має, про що взагалі може йти мова, друга буде по суті.
Читати далі »

Нарешті дочитав «Наука и человечество 1971–1972». Дуже цікава штука, статті написані якраз ученими, які із задоволенням готові розказувати про те, над чим вони самі працюють. І тому про космос читати так же цікаво, як і про автоматизацію в чорній металургії.

Цікаво, чи є в «Букіністі» інші випуски.

Подивився 5 серій оцього чуда, дуже рекомендую.

Хоча, насправді, я дивився не цей варіант, на який дав посилання, а обрізану версію без доктора Кокса. Із Коксом є тільки дві перекладені серії, звісно, вони набагато кращі, але їх тільки дві :(. З нетерпінням чекаю на інші.

Дивіться обидва варіанти.