Про науковців
Давно помітив, що різницю між кандидатом і доктором можна помітити на слух із зав’язаними очима. Звісно, не на 100%, бо бувають як приємні, так і неприємні виключення, але все ж статистика в цьому питанні доволі вперта.
Так було і в інституті, так же ж само це видно і на відео, наприклад, тієї ж ПостНауки.
Кандидати (переважно) не вміють говорити. Думки з них витікають надто повільно, тези плутаються, структуру розповіді часто важко вловити. Звісно, тому і слухати їх не так цікаво.
Доктори, тим часом, у більшості своїй хороші оратори. Вони влучно добирають синоніми, наводять доречні (часто навіть дотепні) порівняння, думку структурують. Словом, уміють подати те, про що хочуть розказати.
Можна порівняти. Ось вам лекція кандидата. Або ось іще одна.
А тепер лекції докторів: раз, два, три.
Звісно, є виключення. Наприклад, є один кандидат, від лекцій якого важко відірватися. Або стрьомні доктори. Але це виключення із правил.