Учора моє натхнення знову повело мене на зібрання любителів настільних ігор у ПХ на Контрактовій. Цього разу було дофіга народу, і в кімнаті для дітей було душно, особливо під кінець.

Тим не менше, спочатку грали в якісь мозговиносящі хрестики-нулики дерев’яними кубиками з перестановками, а потім, більшою компанією, в таку гру, де потрібно будувати залізничні маршрути між містами Європи. Назву гри, звісно, не пам’ятаю. Спочатку правила видалися дуже муторними (та і взагалі мені важко сприймати пояснення алгоритмів жестами й мімікою без блок-схем), але потім пішло нормально.

Ще сьогодні Велика Кишеня в обличчі якогось охоронця (точніше, жіночки-охоронця) зробила велику помилку, не пустивши мене з рюкзаком, коли рамка на вході (!!!) запищала. Сказали, щоб я все залишав, а свій ненаглядний ноут носив у магазині в руках. Ще чого. Довелося скуплятися в іншому місці, хоча й там на виході в мене щось запищало. Але в цьому випадку вистачило простої перевірки чека.

Цікаво, який укурок налаштовує їм рамки?

Внєзапно, мене витягнули на збори любителів настолок у ПХ на Контрактовій. Точніше, внєзапно не те, що витягли, а те, що це мені, врешті-решт, сподобалося. Перший досвід настолок у вигляді «Манчкіна» десь рік тому мене геть зовсім не вразив, але тут мене посадили за «Еволюцію», і все, начебто, вийшло. Принаймні, тут я хоча б зрозумів правила :).

Якщо пан матиме час і натхнення, точніше, якщо натхнення мене знову зможе повести із собою, спробую ще раз.