Передосінній Київ трохи огидний — останніми днями йде дощ, і холодно.

Я пам’ятаю своє найперше шкільне 1 вересня: і те, як я не хотів прокидатися, щоб кудись чогось іти, і те, як ми у класі знайомилися. Мене ще тоді здивувало, що у двох товаришів було однакове прізвище, хоча родичами вони не були.

При цьому я якось не пам’ятаю своє останнє навчальне 1 вересня. Просто інститут та й усе. Ну, пари якісь були, мабуть. Може, навіть і не 1-го вересня. Плюс-мінус.

А за два дні буде перше 1 вересня за останні кілька десятків років, яке не відрізнятиметься від 31 серпня ну ніяк. За виключенням зміни пори року в календарі. Час формального навчання пройшов, тепер можна вчити тільки те, що треба й що подобається. І це круто.

P.S. Урешті, видалив із поштових клієнтів гуглопошту, переспрямувавши весь потік листів на свій сервер. Переносити листи із гмила в maildir допомогла чудова програмка getmail.

Перша ніч літа… І за кілька годин – перший день. Не спиться. Написав половину лабораторної по інформатиці (PHP).

Літо… Роздивлявся вчорашні фотографії з останнього дзвоника. Це перший дзвоник, на якому мене нема. Сумно. Не боляче, але заздрісно. Дівчатка у фартушках, солідні хлопці у піджаках… Квіти… Сонце… Останній день весни.

Може, просто захотілося дико додому. Але випускний я пропущу так же, як і останній дзвоник…

Поверніть мені моє літо 2007-го року!!!

P. S. Були в Ітліни в гостях.