Мітки: література

Забув напи­са­ти те, що хотів.

Із досві­ду від­ві­ду­ва­н­ня різних літе­ра­тур­них фору­мів бачу (та і не я один), що дій­сно гар­них тво­рів там мало. Зві­сно, десь ця нечисть має вари­ти­ся, але необ­хі­дно, аби був закри­тий ресурс, куди пишуть нор­маль­ні суча­сні пое­ти і письмен­ни­ки, а не всі­ля­кі футу­ри­сти-ідіо­ти­сти.

P.S. Від­мо­вив­ся від Konqueror+Kopete на користь Firefox+PSI. Все-таки, не виста­чає в Кон­ка ста­біль­но­сті робо­ти з сай­та­ми, а Копи­ту – нор­маль­ної робо­ти з жаб­бе­ром і з про­ксі для аськи.

Отак.

Мітки: , , ,

Після вста­нов­ле­н­ня река­птчі кіль­кість спа­му в камен­тах зни­зи­ла­ся до нуля, що під­твер­джує те, що це були боти, хоча я десь читав (судя­чи вза­га­лі з хара­кте­ру камен­тів), що це можуть бути найня­ті люди. Ну або ж людям тепер влом чита­ти каптчу. Ана­лі­ти­ка Гугла також пока­зує зни­же­н­ня від­ві­ду­ва­н­ня до рів­но­мір­но­го рів­ня, без спа­мо­по­хі­дних ска­чків.

P.S. Все ж, читаю Аку­ні­на.

P.P.S. По ТЕКу заслу­же­не «Це».

Мітки: , ,

Осво­їв і це.

Мітки: ,

Про­чи­тав і це, за день, з ноут­бу­ка.

Мітки: ,

Про­чи­тав Аку­ні­на «Стат­ский сове­тник» в еле­ктрон­но­му вигля­ді. Спо­до­ба­ло­ся. На чер­зі інші його тво­ри.

Мітки: ,

Незна­ком­ка

Мне тебя ни забыть, ни запом­нить;
отой­де­шь, как деся­тки дру­гих,
в тиши­ну обжи­тых своих ком­нат,
в кол­дов­ство сно­ви­де­ний моих.

От моей бело­крылой печа­ли,
вдоль пустын­но­го пля­жа сколь­зя,
силу­эты задум­чи­вых чаек
уне­сут и опла­чут тебя.

И опять, задыха­ясь от боли,
буду я вспо­ми­нать по ночам
вол­ны — локо­ны, сле­зы — при­бои,
губ закат и мол­ча­нья печаль.

Гло­тов Сер­гей Але­ксан­дро­вич, 1968, Алма-Ата

Мітки:

Мав наго­ду сьо­го­дні на вла­сні вуха озна­йо­ми­ти­ся з нашим укра­їн­ським літе­ра­тур­ним аван­гар­дом. Був на кон­кур­сі «КОЛІР», орга­ні­зо­ва­ний гро­мад­ською орга­ні­за­ці­єю «Коло» за під­трим­ки видав­ни­цтва «Смо­ло­скип».

Вра­же­н­ня нео­дно­зна­чні.

Ну, по-пер­ше, плюс за те, що про­во­ди­ла­ся ця шту­ка у Киє­во-Моги­лян­ській ака­де­мії. По-дру­ге, мінус за те, що під­вал і холо­дно. По-тре­тє, веду­чо­му окре­мий при­віт і спа­си­бі за те, що він такий був :).

Тепер щодо само­го напов­не­н­ня. Кон­кур­сан­ти були людьми екс­тра­ор­ди­нар­ни­ми і нео­дно­зна­чни­ми. Окре­мі осо­би­сто­сті типу заде­кла­ро­ва­ної гра­фо­ман­ки чи дів­чи­ни з бага­тьма косі­чка­ми (вже виба­чай­те, імен якось не пам’ятаю) осо­би­сто мені у висту­пі спо­до­ба­ли­ся. Але були і такі, що явно пере­бор­щу­ва­ли з пафо­сом, та і шлі­фо­ва­на КВН­щи­на була явно ні до чого.

Про самі вір­ші – жах на 70%. Моє став­ле­н­ня до кро­ві, м’яса і матю­гів у літе­ра­ту­рі відо­ме. Крім того, умі­н­ня пода­ти це було при­су­тнім не в кожно­го, а москаль­ською мовою вза­га­лі уби­ли напо­вал.

Виснов­ки нев­ті­шні.

Із пози­тив­них момен­тів: чита­н­ня веду­чим гля­да­цьких рим на кон­курс «бурі­ме» (ржа­ли до німа­гу, але це вже нелі­те­ра­тур­но), висту­пи окре­мих авто­рів, чита­н­ня із залу (до речі, на мінус всьо­му – ті дві дів­чи­ни, які окрім ще мене чита­ли вір­ші із залу, вра­зи­ли мене біль­ше, аніж усі кон­кур­сан­ти разом взя­ті) і, зві­сно, гар­ні і розум­ні дів­ча­та в «изо­би­лии».

Із нега­тив­них момен­тів: занад­то попсо­вий аван­гард пере­ва­жно у всіх авто­рів, пока­зу­ха і КВН­щи­на, награ­ність, а в деяких осіб про­сто-напро­сто від­су­тність голо­су, москаль­щи­на, від­хи­ле­н­ня від тема­ти­ки і сти­лю кон­кур­са (ПРОЗА, а‑а-а‑а!!!!!), кро­ва­вість і м’ясистість текс­тів, нецен­зур­щи­на. Можли­во, суб’єктивний момент, але у біль­шо­сті кон­кур­сан­тів про­бле­ми з вимо­вою, так і хоті­ло­ся кри­кну­ти «к лого­пє­ду, б****!».

Для себе висно­вок: насту­пно­го разу швид­ше за все про­сто не йти­му, якщо кон­курс буде про­во­ди­ти­ся так само. Кра­ще вже на чита­н­ня Спіл­ки письмен­ни­ків.

АЛЕ: все ж таки окре­ме дякую деяким конкурсант(к)ам, які достой­но вигля­да­ли, а також бая­ні­сту, який на бая­ні грав «Матри­цю».

Мітки: , , , , ,

Зби­рав­ся сьо­го­дні їха­ти до Фон­ду укра­їн­ської куль­ту­ри, але чомусь так пере­хо­ті­ло­ся, мабуть що після поїзда, а ще болить спи­на.

Зав­тра літе­ра­тур­ні чита­н­ня. Зби­ра­ю­ся йти.

Мітки: , ,

Горя­чий Секс и нежная Любо­вь
Одна­жды позна­ко­ми­лись, ску­чая.
И вече­ром в боже­ствен­ный клу­бок
Они спле­лись сво­бо­дно и слу­чай­но.
Ах, этот Секс, он был нем­но­го груб,
Нетер­пе­лив и чуто­чку разв­ра­тен.
Он языком касал­ся тай­ных губ,
Когда Любо­вь при­се­ла на кро­ва­ти.
Она пусти­лась тан­це­вать в ночи.
Сна­ча­ла в уди­ви­тель­ных наря­дах,
Потом кру­жи­лась голая почти,
Едва каса­ясь, про­ле­тая рядом.
Хоте­лось Сексу нежно­сти, любви.
Любви хоте­лось секса и орга­зма.
До это­го жела­ния свои
Им не слу­ча­лось испол­нять ни разу.
И, ока­зав­шись, вдруг нае­ди­не
Любо­вь лег­ко, без вся­ко­го сте­сне­нья
Раски­нув­шись, лежа­ла на спи­не,
Потом открыто вста­ла на коле­ни.
И Секс любил так бере­жно ее,
Так звон­ко, глу­бо­ко, неу­то­ми­мо…
Упа­ло на пол све­тлое белье,
Огонь све­чи качал про­странс­тво мира.
А мы с тобой под окна­ми, тогда,
Лови­ли зву­ки, отра­же­нья, тени.
Ткань пла­тья тво­е­го была тон­ка,
Я гла­дил твои руки и коле­ни.
Потом они позва­ли нас к себе
И были нео­бычны ощу­ще­нья –
Купа­лись вме­сте в лун­ном сере­бре
И заду­ва­ли све­чи от сму­ще­нья…
… Про­сну­лись в доме толь­ко мы вдво­ем
Любо­вь и Секс исче­зли утром вов­се.
C тех пор мы каждый день их в гости ждем…
И каждый день они при­хо­дят в гости!

Петр Давыдов

Мітки:

Гар­нень­ка дів­чи­на №1: Лью­іс Кер­рол «Али­са в зазер­ка­лье». Видно, що читає про себе вдум­ли­во і по ролях – мор­щи­ться, смі­є­ться, диву­є­ться.

Гар­нень­ка дів­чи­на №2: Юрій Андру­хо­вич. На жаль, що саме, не роз­гле­дів.

Жіно­чка: якась фігня з пси­хо­ло­гії.

Лисий дяде­чко: сві­жа газе­та, чер­го­ві полі­ти­чні побре­хень­ки.

Отак. Далі буде :).

Мітки: , ,