Мітки: література

Від­був своє вдо­ма, тепер, за дві годи­ни, їха­ти­му на поїзд.

Читав фан­та­сти­ку і Олій­ни­ка. Писав СРМ, Стрі­мОС і один вірш. Бага­то стрі­ляв з пнев­ма­ти­ки. Бачив­ся з одно­кла­сни­ка­ми.

Вже над­то жар­ко аби вчи­ти­ся. Скіль­ки ж можна.

P. S. Вийшло 2.6.30, я пру­ся з роз­ро­бни­ків: на голов­но­му сай­ті ніц нема, є лише лист в lkml і при­хо­ва­ні тар­бол­ли на ftp. Зате нови­ни вже запов­не­ні звіс­ткою про реліз. Вла­сне, я ска­чав, ском­пі­лив і є тепер задо­во­ле­ним, бо ж 3D тепер паше як тре­ба, та ще і пере­ми­ка­н­ня режи­мів на рів­ні ядра пра­цює на ура.

Мітки: , , ,

Місто-без-диму

Обер­ну­тись востан­нє. Й забу­ти це місто-без-диму.
Неслу­хня­не волос­ся схо­ва­ти під хус­тку кві­тча­сту.
Я тебе зали­шаю й себе зали­шаю від­ча­сти.
Не від слаб­ко­сті. Про­сто напам’ять. Чи про­сто для рими.

Боже­ві­л­ля не вирок. А від­стань само­тніх дистан­цій.
До людей чи до Бога. Та все ж таки ближ­че до себе.
Це не вмі­ти писа­ти про бла­ват, про сон­це і вер­би.
Але вмі­ти про смерть, або вирок остан­ніх інстан­цій.

Зали­ша­ти це місто. І пити туман спро­кво­ла.
Ман­дру­ва­ти по сві­ту. Під сер­цем носи­ти тишу.
І писа­ти в щоден­ник, хоч щось. Ну ска­жі­мо – вір­ші.

І весь світ – тіль­ки місто. І потяг іде по колу…

© Через­о­ва Вар­ва­ра, взя­то звід­си.

Мітки:

Про­снув­ся перед самим обі­дом… мабуть, тому, що ліг над­то пізно.

Зно­ву йшов дощ, при­чо­му спо­ча­тку в Киє­ві, а потім і у нас.

Пограв­ся тро­хи з андро­і­дним СДК. Екліпс тупий.

Пере­міг лаво­чку. Обдер усе, що тре­ба було, та ще і за рекор­дно коро­ткий час.

Пере­шив вай­фай­ну точку по tftp. Рані­ше тако­го не робив.

Дочи­тав Чапе­ка «Вій­ну з сала­ман­дра­ми». Осо­бли­во реко­мен­ду­є­ться. Зараз читаю п’єсу «Мать».

Поба­чив на вла­сні очі «17 мгно­ве­ний весны» у кольо­рі. Кла­сно зро­би­ли, як так і було, але, насправ­ді, колір тут ролі абсо­лю­тно ніякої не грає. Навіть не помі­ча­єш його наяв­но­сті чи при­су­тно­сті.

Розі­брав­ся з тачпа­дом на ноу­ті, дяку­ю­чи арчлі­ну­ксо­во­му вікі.

Зав­тра зби­ра­ю­ся йти на факель­не шествіє. Якщо, зві­сно, дадуть факел :).

Мітки: , ,

Про­снув­ся сам, і, що див­но, до обі­ду.

Про­гра­мив Стрім, зно­ву бло­ку­ва­н­ня.

Потім дер ста­ру, 100-літню лаво­чку. Спо­ча­тку про­сто шпа­те­лем, а потім пішов в мага­зин, взяв яко­їсь нецен­зур­но­го вигля­ду ріди­ни, до того ж, смер­дю­чої. Роз­во­див з аце­то­ном і покри­вав ста­ру фар­бу на лав­кі. Вона через деякий час зду­ва­ла­ся і більш-менш лег­ко від­ди­ра­ла­ся. Про­грав­ся так декіль­ка годин, ще і на зав­тра­шній день така сама робо­та лиши­ла­ся.

Рубі­ку ска­чав посі­бни­ки по фото­шо­пу і про­ги для фото­ра­мок. Хай гра­є­ться.

Схо­див в мага­зин по пиво і насі­н­ня.

Жер насі­н­ня соня­шни­ка і читав Чапе­ка «Вій­ну з сала­ман­дра­ми». Спо­ді­ва­ю­ся, всти­гну її дочи­та­ти до кін­ця «кані­кул».

Може, зно­ву (про­гно­зо­ва­но) пити­му чай.

Задов­ба­ли нови­ни про сви­ня­чий грип і Луцен­ка.

Мітки: , , ,

Похід у шко­лу. Про­ве­де­ний урок біо­ло­гії у 8‑му кла­сі. Роз­мо­ви з вчи­те­ля­ми.

Поїзд­ка в Заче­пи­лів­ку до роди­чів на вело­си­пе­ді.

Карел Чапек.

Вечір­ні ката­н­ня на вело­си­пе­ді Сан­жа­ра­ми. Допо­ма­гає роз­ві­я­ти­ся і, водно­час, скон­цен­тру­ва­ти­ся. Докон­цен­тру­вав­ся до спо­га­дів про Ірку. Так і катав­ся пів­го­ди­ни, роз­ду­му­ю­чи, чому так ста­ло­ся.

Вече­ря. Салат з реди­ски.

«Ва-бан­къ» на 4 колон­ки, flac.

Мітки: , ,

Летят возду­шные шары,
И самый све­тлый в выши­не — твоя душа.
Он отрыва­е­тся лег­ко,
А мы стоим и смо­трим в небо, не дыша.
И, сла­ва Богу, дождь пошел,
И сквозь заве­су ты моих не види­шь слез.
Ты выше раду­ги уже!
Сия­ют лица горо­жан: воскрес Хри­стос!

Весь город пра­здну­ет весну,
Гуля­ют пары по разбу­жен­ным мостам.
А там, где ты, уже не зна­ют,
Как ску­чать по этим при­зра­чным местам.
Цве­тет сирень, игра­ет музыка,
Бежит по рель­сам пра­здни­чный трам­вай,
Летят возду­шные шары,
И чья-то дево­чка кри­чит:

Не уле­тай!

Мітки: ,

— Кон­чай искать смысл жизни. Помень­ше думай и буде­шь сча­стлив!

— А Вы сча­стли­вы?

— Э, нет, в том-то и вся беда!

© Дуглас Адамс, «Путе­во­ди­тель авто­сто­пщи­ка по гала­кти­ке».

Мітки: ,

Вияв­ля­є­ться, сло­ва одні­єї з пісень улю­бле­ної гру­пи «Леги­он» – це сло­ва із арії Мефі­сто­фе­ля із опе­ри Шар­ля Гуно «Фауст» за 1859‑й рік. Про­зрів, як читав: шчолк.

До речі, до цьо­го б не дійшов, якби не Аку­нін з його «Нефри­то­выми чётка­ми».

Мітки: , ,

Я Вас читал, чего же боле?
Что я ещё мог про­чи­тать?
Ни Брод­ский, ни Гомер, ни Кра­сов
Как Вы не смо­гут напи­сать:
Читал наме­дни Гёте : при­ми­тив!
«Ска­бре­зной кро­ви ипо­стась риста­лищ!
Дво­я­ко­выпу­клых сте­на­ний цита­дель!
Апо­фе­о­зом дней архан­гел свой зов утра­тил, пло­тью истре­бим:»
Не то, что ваше:
«У Луко­мо­рья: дуб: зелёный, зла­тая цепь на дубе том:»
В лучах у Вашей сла­вы я не гре­юсь,
Я лишь осов­ре­ме­нить Вас осме­люсь!
К при­ме­ру, так:
«Я памя­тник воз­двиг себе неру­ко­твор­ный,
Наняв вче­ра бри­га­ду мол­да­ван:»
И после Вас сти­хи писа­ли,
Да, да, Сер­геич, напи­са­ли!
За труд осо­бый не сочту,
И основ­ное Вам про­чту!
«Над седой рав­ни­ной моря,
Вышел заяц на крыль­цо
В его кри­ке жажда бури и уве­рен­ность в побе­де!»
«Нико­гда ты не буде­шь мне близ­кою
Оде­ва­е­шься ты на Чер­ки­зов­ском:»
«А из наше­го окна, пло­щадь кра­сная видна!
Это зна­чит нашей трёшке тысяч 207 цена!»
Я Вас читал и думал осто­ро­жно:
Быть может я пото­мок Ваш? А что возмо­жно!
И вне­шне мы с тобою, в прин­ци­пе, похо­жи:
Такие же нерус­ские у нас с тобою: лица:
Такой же и язык — вели­кий и могу­чий:
А может быть мою пра­баб­ку слу­чай
Свел с Вами тем­ной ночью в Сочи?..
Вот кста­ти, пря­мо тут сто­ят поэты из Рос­сии!
Где с вами посту­пи­ли ох, как некра­си­во:
В Москве Вас, Але­ксандр Сер­геич, не люби­ли:
И имен­но в Москве Вас погу­би­ли:
И в Пяти­гор­ске поэзию души­ли как зара­зу!
К ним Лер­мон­тов при­е­хал! Они его и сра­зу:
А Минск? Там что — Дан­те­сы все усну­ли?
У них был Шату­нов, они даже из рога­тки не стрель­ну­ли!
Но пол­но­те! Есть все-таки наде­жда,
Что Пушки­на люби­ли ваши горо­да
Я ж Вас люблю, так искрен­не, так нежно:
Так дай Вам Бог люби­мым быть все­гда!!!

Мітки: ,

Зна­хо­джу себе у абстра­кних літе­ра­тур­них дис­ку­сі­ях на тему чийо­гось вір­ша, де можна спро­бу­ва­ти не дати міз­кам пере­тво­ри­ти­ся на боло­то і тро­хи пов­прав­ля­ти­ся у май­стер­но­сті викла­да­ти дум­ки та від­би­ва­ти напа­ди супер­ни­ка.

Мітки: ,