Позначка: література

Дяка Наті за фото. Я в Києві, Даша виграла каву.

Сьогоднішні посиденьки з Ірванцем у «Купідоні».

Дві найбільш дикі речі, які я побачив під час рефакторінгу чужого коду на Сі, — це заміна include header через extern’и і примусова індексація масивів з одинички з передачею вказівника на чужу область пам’яті. Найголовніше, що це два випадки коректного коду, але чому таке комусь приходить у голову, я не знаю.

Зробив анонс dnsbalancer’а на ЛОРі, спровокувавши хейтерів на веселий тред. Хоча, насправді, там кілька світлих ідей для розробки є, над чим я зараз потихеньку думаю.

Також опублікував відрефакторений плюсовий код ретрекера XBTT, ми його використовуємо, щоб надавати користувачам retracker.local (трохи економить зовнішній трафік). Насправді, я його хотів просто опакетити, але код там настільки гидезно був зібраний докупи (хоча сам по собі доволі строго писаний по стандарту), що я вирішив витратити кілька годин свого робочого часу, щоб привести його до ладу хоча б з виду.

Ну і про більш приємне. Сьогодні був один із тих надзвичайно рідкісних днів, коли я читав свої вірші на публіку. Це була 141-ша «Перша кава від Кав’ярні Кульчицького» в Купідоні на Пушкінській, і наступної суботи я, мабуть, піду ще. Читати мені є що.

А ще отримав автограф у примірнику детективних новел «Маніяк на замовлення» (посилання даю тільки щоб було видно, як виглядає ця книжка) від самого Оповідача. Там опублікована одна її новела.

Дочитав Юліана Сємьонова, те, що в мене було. Раніше освоїв «Семнадцать мгновений весны» і «Приказано выжить» (перший том книги «Позиция»), а оце за останні кілька місяців залпом прочитав другий і третій том («Экспансия»), плюс «Испанский вариант» і «Альтернатива» окремою книгою.

Цікаво.

Почав ритися в непрочитаному, то виявилося, що залишився лише один том радянської фантастики за 1966-й рік, а також популярна хімія у двох томах. Певно, скоро знову загляну на огоньок у «Букініст», тільки поки не знаю, по що.

Частково оновив портфоліо фотографій, але це ще не все, бо лежить напіврозібраний альбом із ботанічного саду. Принаймні, половину фоток я вже почистив, а ще склеїв одну панораму.

У суботу велодень.

Дочитав роман «Доктор Живаго». Швидко прочитав, дома ж робити особливо нічого. Добре написано, але чомусь не дуже зачепило. Мабуть, через те, що я думав і сподівався, що в романі буде переважно містика (ну от так чомусь здавалося), а виявилося, що там зовсім не те.

Єдине, що більш-менш влучно:

Не плачь, не морщь опухших губ,
Не собирай их в складки.
Разбередишь присохший струп
Весенней лихорадки.

Сними ладонь с моей груди,
Мы провода под током.
Друг к другу вновь, того гляди,
Нас бросит ненароком.

Пройдут года, ты вступишь в брак,
Забудешь неустройства.
Быть женщиной — великий шаг,
Сводить с ума — геройство.

А я пред чудом женских рук,
Спины, и плеч, и шеи
И так с привязанностью слуг
Весь век благоговею.

Но как ни сковывает ночь
Меня кольцом тоскливым,
Сильней на свете тяга прочь
И манит страсть к разрывам.

Навіщо кожен раз іти у сни?
Чекати провидіння і прозріння?
Можливо, краще жити в напівсні
невиспаним і м’ятим привидінням.
У розпалі сучасного життя
на попелищах душ гуляє вітер.
І струн не грає музика жива,
а тільки скиглить і скрегоче тихо.
Навпошепки й навшпиньки пробіжу,
щоб зомболюди не відчули жару.
Я краще новий світ створю з вогню,
ніж в попелі заграюся пожаром.
Так сталось, що в скаліченій душі
не кожен може вгледіти прозріння,
тому не вірять люди в свої сни,
відмахуються й забувають тіні.
А майбуття зникає у віках,
коли ми так нещадно себе нищим.
Які ж плоди на звуглених гілках,
коли гниле і чорне корневище?

07.01.2013

Звідси.

Дочитав «Бесы» Достоєвського. Не подобається він мені, цей Федір Михайлович, ну ніяк. Може, ще щось його прочитати?

А взагалі треба поки перестати вишукувати нові книги, бо лежать недочитані старі. Тих же Оліферів, про того ж Хрущова. А потім братися ще за щось, поки не знаю за що.

Книжку Сократа Платонова «После коммунизма» дочитав. Після першої третини вона пішла набагато легше, ніж спочатку, тому далі приносила виключно задоволення. Рекомендується хоча б для загального розвитку.

Далі будуть «Бесы».

Дочитав сабж. Що символічно, значний обсяг прочитав у поїзді. Якби не восьма частина, було б усе ОК, а так враження дуже неоднозначні.

Що читати далі — ще не знаю, але перед тим, як починати щось нове, треба завершити читати Платонова.

Прочитав Набокова «Камера обскура». Набоков мені пішов набагато легше й веселіше, аніж Достоєвський, але все одно наступним твором буде «Анна Каренина»…