Минулої суботи ходив на елітні музичні вечори камерної музики Євгенії Басалаєвої. Співав хор, грали на фортепіано, виступав симфонічний оркестр Національної радіокомпанії, звучав орган. Вийшло доволі симпатично, тільки кліп Білозір із проектора не вписався в живий виступ. Неанонсована молитва за Україну наприкінці також була ОК. У фойє тим часом експонувалися картини українських художників. Примітно, що на звороті картин був написаний номер телефону художника і ціна в баксах.

Цієї суботи ходив на виставу «Бери, люби, тікай» у Молодий театр. Надзвичайна річ, як виявилося, дуже раджу. Одне тільки питання після вистави залишилося — світло пропадало навмисно, чи так і треба було? Дуже вже вправно актори справилися з цією ситуацією, хоча саму виставу довелося на хвилину перервати.

Водив мене сьогодні одногрупник дивитися фільм про Володимира Яковича Мотиля — режисера «Білого сонця пустелі» й інших відомих фільмів. Майже двогодинний фільм зробив його онук, він же його нам і презентував. Я до цього цією особистістю не цікавився, але сам фільм подивився із задоволенням. Щось у голові про життя цього режисера таки залишиться.

Однокурсниця Оля люб’язно забрала мене із собою в Київський академічний театр драми і комедії на спектакль «Обман длиною в жизнь».

Якщо ви думаєте, що я тут щось напишу детально про це — ви помиляєтеся. Треба просто сходити, бо мені дуже сподобалося.