Позначка: концерти

Так, він був, щоправда, без глядачів.

20-го числа до Брна заїхала канадська джазова співачка Даяна Кролл або, як виразився один із моїх колег, «баришня з піаніно».

Кому цікаво, що і як вона співає, — залишаю відео 9-тирічної давнини:

В принципі, з тих пір вона мало змінилася. Фоторепортаж із виступу в нас є тут.

Її потужне контральто доволі яскраво контрастує з няшною зовнішністю. Ну і бажаю кожному виглядати так у 52 роки.

Був учора на концерті Симфоманії (це там де купа гарних дівчат на скрипках грають в основному кавери на рок/метал, а ще в них мегахаризматична барабанщиця, сонечко просто) і Містерії (а це там, де мімімішна дівчинка Іра солістка, може, ви її по іксфактору бачили).

Зверху це виглядало так:

Уважний да знайде мене на фотці.

На концерті ще виступали Sunrise і Біла Вежа, але останню ми просто пропустили, а на перших потрапили тільки на останню пісню-кавер TNT (AC/DC).

Приклад Симфоманії: раз, два.

Приклад Містерії: раз, два.

Позавчора ходив на концерт симфонічної музики. До нас приїжджала Кетеван Чхартішвілі, мила грузинська піаністка, яка зіграла з оркестром 23-й концерт ля мажор Моцарта в трьох частинах. Гарно зіграла, потім ще вийшла на біс, причому якраз «на біс» було ще краще — пальці бігали по клавішам швидше, ніж я друкую на ноуті. Чудова техніка, як на мене.

Після завершення другого відділу Дядюра ще зіграв дві незаплановані композиції. Вечір видався досить вдалим.

До речі, у першому відділі десь ряду так на 12-му чи й далі сидів Кофман. Прийшов собі такий у джинсах, сів і слухав. Не бачив я ще такого.

Як вертався після концерту, то змерз, тому вчора поїхав на Петрівку утеплитися — купив шапку, шарф і рукавички. Щоб особливо не паритися, що купувати, взяв із собою Аню. Дівчатам видніше, який одяг краще :).

А сьогодні надворі весна — +14°C. Після вчорашнього аж жарко.

P.S. Проголосував. На моїй дільниці все було спокійно.

19.10.2012
«Генії і дилетанти»

Академічний симфонічний оркестр
Національної філармонії України
Головний диригент –
РОМАН КОФМАН

Соліст – СЕРГІЙ БОРТНИК (тенор)

Програма:
Ж.-Ж.Руссо – Увертюра до опери «Сільський чаклун»
Ф.Ніцше – 5 п’єс (оркестрова версія О.Щетинського)
Е.-Т.Гофман – Увертюра до опери «Ундина»
Б.Пастернак – Соната для фортепіано (оркестрова версія О.Щетинського)
О.Грибоєдов – 2 вальси (оркестрова версія О.Щетинського)
Г.Сковорода-О.Щетинський – Пісня філософа
Л.Толстой – Вальс (оркестрова версія Р.Кофмана)
Р.Штраус – Симфонічна поема «Так казав Заратустра» (за Ф.Ніцше)

Був от у п’ятницю. Але чомусь не особливо пішло, окрім початку «Так казав Заратустра». Може, через те, що я не виспався. А, може, Кофман цього разу навмисне підібрав щось таке, під що добре спати :).

Наступний концерт за планом 26-го числа. Білет уже є.

post-factum на 7-ме число домовився з однокурсницею Олею про something like фотосесію для неї, і зранку, незважаючи на дощик, забрав її із собою в Маріїнський парк.

Слід віддати належне погоді — вона, мабуть, почула моє внутрішнє обурення щодо її дій, і як тільки ми приїхали в парк, почала приводити себе до належного вигляду. Себто, хмарки розійшлися, а сонце почало світити так, як йому належало б світити в червні.

А ще незважаючи на те, що Оля підступно намагалася спочатку втекти від об’єктива й забрати фотоапарат, щоб фоткати мене, вийшло багато-багато класних кадрів, мабуть, завдяки не стільки тому, що я якось більш-менш пристойно фоткаю, а тому, що Оля неймовірно фотогенічна. Загалом, після первинної чистки фотоматеріалу лишилося дуже багато з чого вибрати, і я підозрюю, що вибирати буде важко. Але я справлюся ;).

Загалом, гулька з фотоапаратом від Маріїнки через Андріївський узвіз на Контрактову площу розтягнулася майже на 8 годин, чим я неймовірно задоволений.

На сьому вечора був запланований концерт Київського камерного оркестру. Диригент — професор Кофман. Концерт вийшов неймовірним, а ще на ньому я зрозумів, як Роман Ісаакович будує такі вечірні виступи — спочатку щось приємне, потім — незрозуміла для мене фігня, а під кінець щось просто класне. Чимось «просто класним» цього разу була «Маленька нічна серенада» Моцарта, під час виконання якої я із задоволенням прокручував знайому мелодію в голові, а також спостерігав за неймовірним спілкуванням мімікою диригента з виконавцями.

Якщо мене в кінці літа спитають, який же ж день із цих трьох місяців був найкращим, то принаймні зараз я сказав би, що в мене є перший номінант.

2-го числа ходив у філармонію на концерт симфонічної музики. Приїжджала Тіне Тінг Хельсет із Норвегії, грала на трубі. Важко передати словами ті дві години концерту, але скажу, що такої віртуозної гри я ще не бачив. Це, певно, тому, що до цього трубу в чистому вигляді чув аж у школі. Ну які ж там музиканти…

Друге відділення було вже без неї, але симфонічний оркестр масштабно розгорнувся на всю сцену — яблуку ніде було впасти. І, відповідно, грандіозне різноманіття інструментів. Я в захваті.

Коли виходив із філармонії — побачив репетицію концерту на Європейській площі «Сходи до неба», на який сьогодні й поїхав. Концерт вийшов дуже якісний, грав симфонічний оркестр у супроводі чудового вокалу + інструменталісти, нікого не рекламували, перегляд вільний, а потім ще й феєрверк був. Чудо від Кабміну та й годі.

Ще був на оновленому Андріївському. Важко сказати, чи протримається то все 30 років, як заявив Попов, бо бруківку поклали, як на мене, дуже неякісно. Даю дві зими від сили, потім вона буде висипатися. А ще я думав, що всі будівлі відреставрували, а їх просто завісили декоративною тканиною. Загалом, нормально зробили тільки стік для дощових вод. Тому, в цілому, не гірше, ніж було, а ноги тепер там поламати набагато важче.

Водив сьогодні однокурсниць на концерт Київського камерного оркестру. Диригент — старезний, але неперевершений професор Роман Ісаакович Кофман.

У програму входили Бах із його досить добре відомою «Арією», яку я таки десь чув до цього концерту, Гріг, сюїта якого просто сподобалася, Кісін (щоб він живий був), твір якого змусив мене напружитися, очікуючи, що він таки прорветься у щось мелодійне (але окрім набору звуків я нічого не почув, тому оце от якраз дуже й не сподобалося), Мендельсон (було щось коротке, особливо не запам’яталося) і Дворжак із мелодійною серенадою для струнних із п’яти частин.

Тому якби не Кісін, було б усе добре.

Кофману аплодували стоячи. Вийшовши четвертий раз, він двічі зіграв на біс — ту ж «Арію» Баха і якусь частину чи то Гріга, чи то Дворжака. А потім характерним жестом прогнав оркестр зі сцени, щоб ми перестали аплодувати. Колоритний дядько.

Тіки повернувся. Сподобалися «Естетік Едюкейшн» і «Друга ріка», коли почав виступати «Бумбокс», я втік. Не проперло.

Спробую послухати «Другу ріку» ще.