Цього року Книжковий Арсенал видався надзвичайно симпатичним. Мабуть, це тому, що я зміг організувати собі продумане його відвідування. По-перше, я отримав акредитацію блогера від люб’язних організаторів, і тому всі дні ходив нахаляву, тицяючи магічного листа охоронцям. По-друге, перед тим, як іти, виділяв у програмці цікаві виступи-доповіді-зустрічі і старався притримуватися таймінгу. По-третє, мене познайомили з новими людьми.

Що ж було?

Ну, наприклад, ми слухали виступ Оповідача в рамках загального виступу випускників літшколи. Ще Дашу включили в збірку детективних новел, яку там же й представляли, а ми були такою собі групою підтримки.

Також я був на двох виступах Вахтанга Кебуладзе. Слухав вірші у виконанні Малковича і Андруховича. Познайомився з Ложкіним, і тепер у мене є книжка голови АП з іменним автографом. Також був на кількох заходах, де читали поетичний суч. укр. літ., і навіть там знайшов доволі пристойну Анну Єгорову. Сходив на лекцію канадського дослідника української літератури Максима Тарнавського, де він розказував про нечуваного Нечуя. І, звісно, не пропустив зустріч Леся Подерв’янського з читачами.

Окрім «Четвертої республіки» Ложкіна я ще розжився перекладом Вацлава Гавела «Сила безсилих». Ще не знаю, як із наповненням цієї книги, але фізично зробили її дуже якісно.

Плюс до того, зробив кілька портретів. Про фотографію, мабуть, буде окремий пост, бо в мене є що показати.

Загалом, масштаб вразив. Минулого року також було багато людей і подій, але тоді я не зміг усього оцінити, бо не знав, як саме треба підходити до дійства. А цього року от розпробував.