Позначка: книги

Сподіваюся, мої очі колись скажуть за це «спасибі».

631-й PocketBook. «Тихий Дон» уже дочитуватиму на ньому.

Тим, хто ще не прочитав «Четверту республіку» Ложкіна, категорично раджу це зробити.

По-перше, це не ура-патріотична книга. Це розважливі роздуми сучасного ліберала у владі. До персони Бориса Євгеновича можна ставитися по-різному, але у викладених ним думках і, що важливіше, в очах (а я мав нагоду туди подивитися) є щось схоже на те, що я бачив у іншого голови АП, покійного Зінченка. Щоправда, на відміну від Олександра Олексійовича, тут менше блакитних мрій і більше критичного реалізму. Звісно, ця книга, ким би вона не була написана, до певної міри є декларацією про наміри, але, принаймні, самі наміри логічно вибудовані в ланцюжок і аргументовані відповідно до вимог часу.

По-друге, до написання цієї книги був залучений Володимир Федорін, автор іншої надважливої для сьогодення книги «Ґудбай, імперіє. Розмови з Кахою Бендукідзе», яка вийшла минулого року. Я не знаю, який відсоток роботи над «Четвертою республікою» у Федоріна, але його рука відчувається по збалансованості та структурованості матеріалу. Треба було запитати про це на презентації.

Ну і, по-третє, це ще одне джерело (і, що важливо, першоджерело) інформації для критичних роздумів. І хороша документація для того, щоб за деякий час звірити декларацію з тим, що насправді вийшло зробити.

Книга видана трьома мовами, я читав українською. Твердий переплет, суперобкладинка (сама обкладинка суцільно біла без жодних написів, уперше таке бачу), але от папір хотілося б, звісно, трохи якісніший. На сайті видавництва «Фоліо» книгу можна придбати за тією ж ціною, за якою її продавали на Книжковому Арсеналі.

Напевно, я одним із перших в Україні замовив книгу Сергія Попова «Суперобъекты: звёзды размером с город». Читається вона дуже легко, матеріал поданий просто і зрозуміло. Окрім самої книги можу ще порекомендувати лекції Сергія Борисовича на ПостНауці — він дуже добре вміє говорити просто про складні речі. І так, я давно цікавлюся астрофізикою, якщо ще хтось про це не знає.

Уночі був на прем’єрі нових «Зоряних воєн». Враження неоднозначні, звісно, як від публіки, так і від фільму. Спецефекти все переважили, а сюжет виписано «жидєнько». Однозначно позитивних моментів два: BB-8 і Рей. Обидва по-своєму симпатичні. Інше дуже сильно попахує повторами і ностальгією. Цим грішить переважна більшість фільмів зараз. Якісного виходить занадто мало, хоча, може, тому воно і таке цінне, що його мало.

Прочитав Френ­келя «Любовь и мате­ма­тика. Сердце скрытой реальности». Важка книга з хорошими і зрозумілими ідеями, які перевантажені формулами. Не-математику половина книжки навряд чи буде зрозумілою. Я очікував, що буде легше.

Також прочитав Азімова «Сами боги». Це далося за кілька днів, дуже швидко, легко та приємно.

Розкажу вам, що я прочитав за останні п’ять місяців.

Після Датнера і його розповідей про злочини вермахту я побував на Книжковому Арсеналі, де купив Бендукідзе «Ґудбай, імперіє». Враження стримано-позитивні.

Потім була збірка фантастики під назвою «Планета в подарок», де окрім однойменного твору розмістилися ще такі штуки: «Кукушата Мидвича», «История с лишайником», «Рождённый под властью Марса». Авторів у збірці тільки двоє двоє — Уіндем і Браннер.

Продовжуючи фантастичну лінію, узявся за Бредбері. Там була збірка різних невеликих творів, але «451 градус по Фаренгейту» також прочиталося.

Після Бредбері в букіністі я викупив Ширера «Взлёт и падение Третьего рейха» у двох томах. Другий том якраз от сьогодні й закінчив.

На черзі Френкель «Любовь и математика. Сердце скрытой реальности».

Дочитав мемуари радянського посла в Англії Майського «Воспоминания советского дипломата», а також книгу Трухановського «Уинстон Черчилль. Политическая биография». Узявся за Шимона Датнера «Преступления немецко-фашистского вермахта в отношении военнопленных во второй мировой войне». Паралельно дивлюся фільм Стоуна «Нерассказанная история США».

Сьогодні відкриття Французької весни на Софійській площі, обіцяють щось цікаве. Імовірно, варто піти попри обіцяний увечері сніг.

Частково відкрили код, написаний мною на роботі. Не знаю, кому він буде корисний, але в нас він використовується у внутрішніх розробках у продакшні. Принаймні, мені здається, що код доволі якісний. Попри його простоту й очевидність, треба ж було комусь його написати.

А наостанок залишу альбом Епідемії «Сокровище Энии».

У збірці радянської фантастики за 66-й рік, яку я зараз читаю, наткнувся на пречудову повість Михайла Анчарова «Голубая жилка Афродиты». Власне, я просто хотів тут залишити на неї посилання.

Прочитав мемуари Жукова «Воспоминания и размышления», сьоме видання (у трьох томах). Цікаво, звісно, але підозріло, що вони обриваються на закінченні війни. Він умисно не писав про своє післявоєнне життя, чи цензура вирізала у свій час?

Також прочитав Роберта Лава «Linux Kernel Development», третє видання. У голові почала вимальовуватися більш конкретна картина того, що відбувається в ядрі. Треба читати й далі книги цього напряму. Може, щось путнє зроблю колись.

Почав читати «Н. С. Хрущёв. Материалы к биографии». Книга, схоже, з тієї ж серії, що й та, яку я читав про Леоніда Ілліча. Такий же збірник публіцистики. Подивимося, початок цікавий (перша стаття — Бурлацького).

Останнім часом мене часто питають, що ж я, врешті-решт, думаю про те, що відбувається в країні, починаючи з осені. Не скажу, що, але думаю багато, і якщо зважуся, то напишу.

Прочитав книгу Володимира Корнілова «Донецко-Криворожская республика: Расстрелянная мечта». Здається, актуальна як ніколи. Рекомендую.

Прочитав «ЦРУ против СССР» Яковлєва. Отруйна книга, аж капає, а тхне залізною андропівською агіткою. Зрештою, інформацію для роздумів вона, звісно, дає, але надто вже однобоко висвітлено питання.

Ну і від нічогонеробіння почав читати Пастернака «Доктор Живаго». Поки нічого не можу сказати, ще не в’їхав.