Мітки: зустрічі

Red Hat — це коли ти сидиш на кухні на робо­ті, жуєш свій салат, а потім раптом дізна­є­шся, що перед тобою кла­цає на теле­фо­ні сам Едік Шишкін. І вве­че­рі ти вже п’єш із ним пиво.

Хто не пам’ятає, ось моє інтерв’ю з ним шести­рі­чної дав­ни­ни. І нове має бути ско­ро, спо­ді­ва­ю­ся.

Мітки:

Усе-таки, від­су­тність кор­до­нів — це над­зви­чай­но. Від­чу­ва­єш себе дико, коли в’їжджаєш в Австрію (чеською — Rakousko, що див­но, поки не про­чи­та­єш на Вікі, чому так) на швид­ко­сті 160 км/год.

І вза­га­лі, зран­ку жуєш мюслі у Брні, потім обі­да­єш із Farcaller'ом у Від­ні, а вече­ря­єш зно­ву у Брні — це ще біль­ша дикість. Ніяко­го пла­ну­ва­н­ня, про­сто щасли­ва ока­зія.

Кіль­ка ціка­вих фактів для тако­го дику­на, як я:

  • кви­ток у 2‑му кла­сі на швид­кі­сний поїзд типу укра­їн­сько­го Інтер­сі­ті+ із Брна до Від­ня — 20 €, назад так само, їде пів­то­ри годи­ни, кон­троль доку­мен­тів на рів­ні «ага, бачу», вибір місця у ваго­ні віль­ний, людей мало, купи­ти кви­ток можна онлайн і сві­ти­ти його зі смар­тфо­на, не роз­дру­ко­ву­ю­чи;
  • віден­ський вок­зал — хай-течні хоро­ми, брнен­сько­му вок­за­лу має бути сором­но пря­мо зараз;
  • у Від­ні бага­то людей неєв­ро­пей­сько­го вигля­ду, і це справ­ді кида­є­ться у вічі, а одна з вай­фай­них точок досту­пу на вок­за­лі нази­ва­є­ться якось типу «free-refugee-camp», що якби натя­кає;
  • віден­ський метро­по­лі­тен — четвер­тий (після хар­ків­сько­го, київ­сько­го і мін­сько­го), у яко­му я пока­тав­ся, але він не такий гар­ний, хоча бага­то­по­вер­хо­ві стан­ції з ліфта­ми вра­жа­ють;
  • про­їзний на день — щось близь­ко 8 €, музей — 10 €, місце­вий шні­цель — 15 €;
  • усі так чи іна­кше зна­ють англій­ську, будь то офі­ці­ант чи дів­чи­на в гар­де­ро­бі (shame on you, Česko!);
  • вистав­ка япон­ської еро­ти­ки 18-го ст. — це не зов­сім те, про що я думав, коли про­ки­дав­ся осін­нім ран­ком;
  • і най­го­лов­ні­ше — на тро­ту­а­рах є недо­пал­ки, ніхто не іде­аль­ний.

Зві­сно, за 6 годин (ще й коли дощить) щось хоч якось роз­ди­ви­ти­ся дуже скла­дно, та і не було в мене такої мети. При­їхав дав­ній това­риш з Ірлан­дії, а місто на тлі зустрі­чі вигля­да­ло про­сто при­єм­ним дода­тком. Якщо ціле­спря­мо­ва­но їха­ти, то на кіль­ка днів, і бути гото­вим витра­ча­ти­ся, бо там дово­лі доро­го.

Мітки: , ,

4,5 кіла шпа­клів­ки закін­чи­ли­ся так же швид­ко, як і поча­ли­ся. Я колись думав, що на зала­та­ти кім­на­ту виста­чить і пів­кі­ла, а тепер, вияв­ля­є­ться, і деся­ти мало. Іти­му зав­тра купу­ва­ти ще, але це вже фіналь­ні маз­ки. Баге­ти докле­їв, тре­ба пофар­бу­ва­ти тепер.

Сьо­го­дні водив чер­го­ву деле­га­цію до Коли­бен­ка в музей. Як зав­жди, заслу­ха­ти­ся можна. Хоч йому й набри­дло одне й те саме роз­ка­зу­ва­ти, у чому він чесно зізнав­ся. Розу­мію. Але нові екс­по­зи­ції чудо­ві, а дів­ча­та потім пищать від захва­ту.

Дис­плей на ноу­ті почав видє­лу­ва­ти­ся. Часто ліва поло­ви­на (рів­но поло­ви­на) пли­ве різни­ми кольо­ра­ми. На зов­ні­шньо­му моні­то­рі все ОК. Дуже спо­ді­ва­ю­ся, що від­бу­ду­ся замі­ною матри­ці, тіль­ки як би так його вга­да­ти, щоб швид­ко зро­би­ли, бо з ноу­том зов­сім немає змо­ги роз­лу­ча­ти­ся.

Купив собі ааа­а­а­а­гром­ний стіл у кім­на­ту. Куто­вий, офі­сний, тем­ний, дуже зру­чний і про­сто­рий. Зали­ши­ло­ся тіль­ки в ньо­му про­свер­дли­ти дір­ку, щоб кабе­лі вниз спу­сти­ти. Зав­тра, мабуть, куплю зао­дно й корон­ки під це діло. А ще замо­вив сьо­го­дні крі­сло-ліж­ко. Таке, як і хотів, беже­ве і з котом. Тіль­ки при­їде хто­зна коли, бо на скла­ді нема.

Ну і тро­хи топо­гра­фі­чно­го етно­гра­фі­зму. У Сан­жа­рах є кри­ла­тий вираз «схо­ди до Шусто­ва». Це озна­чає, що люди­на неспов­на розу­му, і їй тре­ба пока­за­ти­ся пси­хі­а­тру. Істо­рія похо­дже­н­ня про­ста – район­но­го пси­хі­а­тра якраз і зва­ти (чи зва­ли, я не в кур­сі, пра­цює він ще, чи ні; пев­но, ні, бо ста­рий уже зов­сім) Василь Мико­ла­йо­вич Шустов. А з його ону­ком я мав честь навча­ти­ся в одно­му кла­сі. І з дідом зна­йо­мий осо­би­сто. Ви тіль­ки не поду­май­те, я нор­маль­ний.

Мітки: , , , ,

Сьо­го­дні я навчив­ся кла­сти ламі­нат. І тепер, тря­сця всьо­му сущо­му, я спа­ти­му в кім­на­ті, а не на кухні.

Зао­дно попри­би­рав усю­ди, де була пилю­ка й тир­са.

Ще із задо­во­ле­н­ням випро­бу­вав сьо­го­дні, як же мій нена­гля­дний P780 грає музи­ку з USB-фле­шки, під’єднаної до ньо­го через OTG-кабель. Нор­маль­но грає, ні Epica, ні Тар’я, ні Within Temptation не скар­жи­ли­ся на якість зву­ча­н­ня. Хоча про що це я… Між іншим, поло­ви­ни аку­му­ля­то­ра виста­чи­ло на цілий день робо­ти в тако­му режи­мі, ну і на баш перед сном, зві­сно, ще лиши­ло­ся.

А вно­чі ми ходи­ли на Мета­лі­ку в 3D. Це пер­ший раз, між іншим, я в 3D ходив. Можу ска­за­ти, що цей фільм (чи кон­церт) я б із задо­во­ле­н­ням поди­вив­ся і у зви­чай­но­му фор­ма­ті. Хоро­ший фільм. Насам­пе­ред, музи­ка хоро­ша. І Ларс моло­дець. А ходи­ли в аймакс на нічний сеанс.

Мітки: , , , ,

Був таки сьо­го­дні на KyivBSD 2013. Дуже спо­до­ба­ли­ся допо­віді Моті­на про під­си­сте­му бло­ко­вих при­стро­їв FreeBSD, Біло­усо­ва про VT‑d і Гапо­на про ZFS. Інше так собі. Вза­га­лі, допо­від­ей було мало. Там зібра­ла­ся ста­ра ком­па­нія, яка трин­ді­ла між собою під час дов­гих перерв, а мені, як не-бзд­шні­ку, осо­бли­во роз­пи­ту­ва­ти в них не було чого.

Ще при­кро, що такі кон­фе­рен­ції, мабуть, ніхто не спон­со­рує — набір уча­сни­ка кошту­вав уже три­зна­чну суму. Не видно, щоб фря­ху актив­но під­три­му­вав сер­йо­зний бізнес.

Допо­віді викла­ли тут.

А потім був вечір музи­ки Рахма­ні­но­ва. Чуде­сно.

Мітки: , , , ,

Учо­ра моє натхне­н­ня зно­ву пове­ло мене на зібра­н­ня люби­те­лів настіль­них ігор у ПХ на Кон­тра­кто­вій. Цьо­го разу було дофі­га наро­ду, і в кім­на­ті для дітей було душно, осо­бли­во під кінець.

Тим не мен­ше, спо­ча­тку гра­ли в якісь мозго­ви­но­ся­щі хре­сти­ки-нули­ки дерев’яними куби­ка­ми з пере­ста­нов­ка­ми, а потім, біль­шою ком­па­ні­єю, в таку гру, де потрі­бно буду­ва­ти залі­зни­чні мар­шру­ти між міста­ми Євро­пи. Назву гри, зві­сно, не пам’ятаю. Спо­ча­тку пра­ви­ла вида­ли­ся дуже мутор­ни­ми (та і вза­га­лі мені важ­ко спри­йма­ти поясне­н­ня алго­ри­тмів жеста­ми й мімі­кою без блок-схем), але потім пішло нор­маль­но.

Ще сьо­го­дні Вели­ка Кише­ня в облич­чі яко­гось охо­рон­ця (точні­ше, жіно­чки-охо­рон­ця) зро­би­ла вели­ку помил­ку, не пустив­ши мене з рюк­за­ком, коли рам­ка на вхо­ді (!!!) запи­ща­ла. Ска­за­ли, щоб я все зали­шав, а свій нена­гля­дний ноут носив у мага­зи­ні в руках. Ще чого. Дове­ло­ся ску­пля­ти­ся в іншо­му місці, хоча й там на вихо­ді в мене щось запи­ща­ло. Але в цьо­му випад­ку виста­чи­ло про­стої пере­вір­ки чека.

Ціка­во, який уку­рок нала­што­вує їм рам­ки?

Мітки: , ,

Внє­за­пно, мене витя­гну­ли на збо­ри люби­те­лів насто­лок у ПХ на Кон­тра­кто­вій. Точні­ше, внє­за­пно не те, що витя­гли, а те, що це мені, вре­шті-решт, спо­до­ба­ло­ся. Пер­ший досвід насто­лок у вигля­ді «Ман­чкі­на» десь рік тому мене геть зов­сім не вра­зив, але тут мене поса­ди­ли за «Ево­лю­цію», і все, начеб­то, вийшло. При­найм­ні, тут я хоча б зро­зу­мів пра­ви­ла :).

Якщо пан мати­ме час і натхне­н­ня, точні­ше, якщо натхне­н­ня мене зно­ву змо­же пове­сти із собою, спро­бую ще раз.

Мітки: , ,

Обза­вів­ся сьо­го­дні модня­ви­ми джин­са­ми COLIN'S із буті­ко­вої гале­реї. Ліка­рю, це ж вилі­ков­но?.. Але я не про те. Джин­си на два роз­мі­ри мен­ші за попе­ре­дні. Спо­ді­ва­ю­ся, їх виста­чить нена­дов­го, а потім дове­де­ться купу­ва­ти ще мен­ші. Зао­дно при­ди­вив­ся собі кур­то­чку на весну, може, також куплю.

Їздив до Ані.

Якось похо­ло­да­ло. Цілий день не можу зігрі­ти­ся, хоча на вули­ці сьо­го­дні так же, як і вчо­ра. Брр, і це нази­ва­є­ться весна?

Мітки: , ,

У субо­ту вла­шту­ва­ли виїзні поси­день­ки Метро­фо­ру­му в пабі «Орех» на Чер­во­но­ар­мій­ській. Кла­сна ком­па­нія, були як про­фе­сій­ні інду­стрі­аль­ні фото­гра­фи, так і пра­ців­ни­ки метро. А сам паб атмо­сфер­ний тим, що ара­хіс там можна лущи­ти пря­мо на під­ло­гу. І кида­ти­ся ним.

А в неді­лю доди­вив­ся весь Ваві­лон 5. Що ж диви­ти­ся далі?

Мітки: ,

Був сьо­го­дні на дегу­ста­ції ігри­стих вин. Потра­пив туди по зна­йом­ству, було ціка­во й зати­шно. Я навіть в анке­тці про­став­ляв бали за кожну пля­шку.

Дегу­ста­тор, зві­сно, з мене ніякий, але для себе я чітко визна­чив, що сухі вина рулять, але надмір­но сухі — це занад­то.

Мітки: ,