між літерами
Red Hat — це коли ти сидиш на кухні на роботі, жуєш свій салат, а потім раптом дізнаєшся, що перед тобою клацає на телефоні сам Едік Шишкін. І ввечері ти вже п’єш із ним пиво.
Хто не пам’ятає, ось моє інтерв’ю з ним шестирічної давнини. І нове має бути скоро, сподіваюся.
Усе-таки, відсутність кордонів — це надзвичайно. Відчуваєш себе дико, коли в’їжджаєш в Австрію (чеською — Rakousko, що дивно, поки не прочитаєш на Вікі, чому так) на швидкості 160 км/год.
І взагалі, зранку жуєш мюслі у Брні, потім обідаєш із Farcaller’ом у Відні, а вечеряєш знову у Брні — це ще більша дикість. Ніякого планування, просто щаслива оказія.
Кілька цікавих фактів для такого дикуна, як я:
Звісно, за 6 годин (ще й коли дощить) щось хоч якось роздивитися дуже складно, та і не було в мене такої мети. Приїхав давній товариш з Ірландії, а місто на тлі зустрічі виглядало просто приємним додатком. Якщо цілеспрямовано їхати, то на кілька днів, і бути готовим витрачатися, бо там доволі дорого.
4,5 кіла шпаклівки закінчилися так же швидко, як і почалися. Я колись думав, що на залатати кімнату вистачить і півкіла, а тепер, виявляється, і десяти мало. Ітиму завтра купувати ще, але це вже фінальні мазки. Багети доклеїв, треба пофарбувати тепер.
Сьогодні водив чергову делегацію до Колибенка в музей. Як завжди, заслухатися можна. Хоч йому й набридло одне й те саме розказувати, у чому він чесно зізнався. Розумію. Але нові експозиції чудові, а дівчата потім пищать від захвату.
Дисплей на ноуті почав видєлуватися. Часто ліва половина (рівно половина) пливе різними кольорами. На зовнішньому моніторі все ОК. Дуже сподіваюся, що відбудуся заміною матриці, тільки як би так його вгадати, щоб швидко зробили, бо з ноутом зовсім немає змоги розлучатися.
Купив собі аааааагромний стіл у кімнату. Кутовий, офісний, темний, дуже зручний і просторий. Залишилося тільки в ньому просвердлити дірку, щоб кабелі вниз спустити. Завтра, мабуть, куплю заодно й коронки під це діло. А ще замовив сьогодні крісло-ліжко. Таке, як і хотів, бежеве і з котом. Тільки приїде хтозна коли, бо на складі нема.
Ну і трохи топографічного етнографізму. У Санжарах є крилатий вираз «сходи до Шустова». Це означає, що людина несповна розуму, і їй треба показатися психіатру. Історія походження проста – районного психіатра якраз і звати (чи звали, я не в курсі, працює він ще, чи ні; певно, ні, бо старий уже зовсім) Василь Миколайович Шустов. А з його онуком я мав честь навчатися в одному класі. І з дідом знайомий особисто. Ви тільки не подумайте, я нормальний.
Сьогодні я навчився класти ламінат. І тепер, трясця всьому сущому, я спатиму в кімнаті, а не на кухні.
Заодно поприбирав усюди, де була пилюка й тирса.
Ще із задоволенням випробував сьогодні, як же мій ненаглядний P780 грає музику з USB-флешки, під’єднаної до нього через OTG-кабель. Нормально грає, ні Epica, ні Тар’я, ні Within Temptation не скаржилися на якість звучання. Хоча про що це я… Між іншим, половини акумулятора вистачило на цілий день роботи в такому режимі, ну і на баш перед сном, звісно, ще лишилося.
А вночі ми ходили на Металіку в 3D. Це перший раз, між іншим, я в 3D ходив. Можу сказати, що цей фільм (чи концерт) я б із задоволенням подивився і у звичайному форматі. Хороший фільм. Насамперед, музика хороша. І Ларс молодець. А ходили в аймакс на нічний сеанс.
Був таки сьогодні на KyivBSD 2013. Дуже сподобалися доповіді Мотіна про підсистему блокових пристроїв FreeBSD, Білоусова про VT-d і Гапона про ZFS. Інше так собі. Взагалі, доповідей було мало. Там зібралася стара компанія, яка тринділа між собою під час довгих перерв, а мені, як не-бздшніку, особливо розпитувати в них не було чого.
Ще прикро, що такі конференції, мабуть, ніхто не спонсорує — набір учасника коштував уже тризначну суму. Не видно, щоб фряху активно підтримував серйозний бізнес.
Доповіді виклали тут.
А потім був вечір музики Рахманінова. Чудесно.
Учора моє натхнення знову повело мене на зібрання любителів настільних ігор у ПХ на Контрактовій. Цього разу було дофіга народу, і в кімнаті для дітей було душно, особливо під кінець.
Тим не менше, спочатку грали в якісь мозговиносящі хрестики-нулики дерев’яними кубиками з перестановками, а потім, більшою компанією, в таку гру, де потрібно будувати залізничні маршрути між містами Європи. Назву гри, звісно, не пам’ятаю. Спочатку правила видалися дуже муторними (та і взагалі мені важко сприймати пояснення алгоритмів жестами й мімікою без блок-схем), але потім пішло нормально.
Ще сьогодні Велика Кишеня в обличчі якогось охоронця (точніше, жіночки-охоронця) зробила велику помилку, не пустивши мене з рюкзаком, коли рамка на вході (!!!) запищала. Сказали, щоб я все залишав, а свій ненаглядний ноут носив у магазині в руках. Ще чого. Довелося скуплятися в іншому місці, хоча й там на виході в мене щось запищало. Але в цьому випадку вистачило простої перевірки чека.
Цікаво, який укурок налаштовує їм рамки?
Внєзапно, мене витягнули на збори любителів настолок у ПХ на Контрактовій. Точніше, внєзапно не те, що витягли, а те, що це мені, врешті-решт, сподобалося. Перший досвід настолок у вигляді «Манчкіна» десь рік тому мене геть зовсім не вразив, але тут мене посадили за «Еволюцію», і все, начебто, вийшло. Принаймні, тут я хоча б зрозумів правила :).
Якщо пан матиме час і натхнення, точніше, якщо натхнення мене знову зможе повести із собою, спробую ще раз.
Обзавівся сьогодні моднявими джинсами COLIN’S із бутікової галереї. Лікарю, це ж виліковно?.. Але я не про те. Джинси на два розміри менші за попередні. Сподіваюся, їх вистачить ненадовго, а потім доведеться купувати ще менші. Заодно придивився собі курточку на весну, може, також куплю.
Їздив до Ані.
Якось похолодало. Цілий день не можу зігрітися, хоча на вулиці сьогодні так же, як і вчора. Брр, і це називається весна?
У суботу влаштували виїзні посиденьки Метрофоруму в пабі «Орех» на Червоноармійській. Класна компанія, були як професійні індустріальні фотографи, так і працівники метро. А сам паб атмосферний тим, що арахіс там можна лущити прямо на підлогу. І кидатися ним.
А в неділю додивився весь Вавілон 5. Що ж дивитися далі?
Був сьогодні на дегустації ігристих вин. Потрапив туди по знайомству, було цікаво й затишно. Я навіть в анкетці проставляв бали за кожну пляшку.
Дегустатор, звісно, з мене ніякий, але для себе я чітко визначив, що сухі вина рулять, але надмірно сухі — це занадто.