Востаннє снилася якась дурня, яка, в принципі, основана на реальному сприйнятті, але до того специфічна і радикальна, що я не думаю, що вона варта бути приведеною тут.

Був з Бе на Хрещатику і Контрактовій. На Контрактовій був якийсь концерт (біс їх зна який, щось типу піару Нокіі), нас вистачило лише на Мед Хедз, які мені особисто сподобалися.

Продивився дві документалки: одну про нині покійного Янковського, іншу — про Шевчука. У голову лізе всяка лірика, яка ніяк не може оформитися у вигляді чого-небудь більш-менш пристойного.

Замінив Psi+ на Kopete, метаконтакти та інтеграція рулять.

Про навчання свідомо не пишу, всьо і так ясно.

Сьогодні перестріли дівчата, попросили відкрити пляшку пива. Я ж завжди із собою ношу свого адмінського ножика, там і відкривачка є. Відкрив. А потім подумав, чи правильно зробив. Власне, хай п’ють як їм так хочеться, аби небагато і не курили. Стрьомні такі дівчата.

В ПХ на Контрактовій просили чек, аби сходити до ведмедів. Така черга довга була через той концерт. Ну дав.

У вагонах метро на двох лініях попри пости на форумі метро нових схем не знайшов.

Прийшов туди десь о 22:30 – а там кілька чоловік і музика через раз грає… Хм, хоча і не дивно – холодно надворі.

Підхожу ближче – на мене налітають три дівчини, двох з яких я знаю – Іра Росоха і Катя Мишун, третю тільки в обличчя. Почали розпитувати “як справи?”, “де вчишся?” і т. п. Думаю, до чого б то… Але після питання “ти знаєш фізику?” все стало ясно – дівчаткам тре були задачки ;).

Пішов далі, найшов Ромку, побув у нього в компанії, потім вернувся. Побачив Ксюху, ту, що з 11-Г. Виявляється, я її давно не бачив і дуже скучив (в принципі, як скучаю за всіма дівчатами, які колись мені подобалися). Так і пробалакав з нею цілий вечір.

А останній танець танцював таки з Росохою (вельми вдячний ;)), бо Ксюха поїхала аж в Судівку на таксі, додому.

Холодно надворі, Святий Патрік…

Угу, спробував я висидіти на тому дійстві. Ні, дівчата ДУЖЕ гарні, у порівнянні з американцями клятими наші дівчата просто чудові, але ж в актовому залі жарко… Та і на самому ще початку вигнали саме тих дівчат, які мені подобалися. Тому я і пішов.

З’явилася ідея написати щось монументальне, грандіозне, водночас компактне і витончене. Мабуть, це навіяно стилем Генадія Гора. Саме його зараз читаю. Можливо, от прямо і почну.