Позначка: гульки

Учора ходив на Майдан Незалежності дивитися, що там зробили. Показую фотографії.
Читати далі »

Нижче мобілографія за вихідні.
Читати далі »

Додав кілька фоток із Комсомольська (кінець червня).

Накатали сьогодні 20,5 кілометрів:

Повторили вчора з однокласником маршрут, яким я їздив до цього двічі. Попередній запис із картою маршруту тут, але цього разу Гугл Мапс виявився трохи точнішим за мою лінійку, циркуль і топографічну карту, показавши замість 16 км майже 18.

На касі в Мегамаркеті діалог із касиршою:

К: — Здравствуйте, пакет нужен?
Я: — Емм… ви підстриглись, чи мені здалося? *примружив одне око*
К: — О_о нннет… вам не показалось. *розпливлася в посмішці* Приятно, когда замечают.

Але попередня її зачіска мені подобалася більше, хоч я цього й не сказав =).

Повернувся з Мінська, купа вражень, фоток через дощ небагато, постараюся щось скоро оформити тут.

post-factum на 7-ме число домовився з однокурсницею Олею про something like фотосесію для неї, і зранку, незважаючи на дощик, забрав її із собою в Маріїнський парк.

Слід віддати належне погоді — вона, мабуть, почула моє внутрішнє обурення щодо її дій, і як тільки ми приїхали в парк, почала приводити себе до належного вигляду. Себто, хмарки розійшлися, а сонце почало світити так, як йому належало б світити в червні.

А ще незважаючи на те, що Оля підступно намагалася спочатку втекти від об’єктива й забрати фотоапарат, щоб фоткати мене, вийшло багато-багато класних кадрів, мабуть, завдяки не стільки тому, що я якось більш-менш пристойно фоткаю, а тому, що Оля неймовірно фотогенічна. Загалом, після первинної чистки фотоматеріалу лишилося дуже багато з чого вибрати, і я підозрюю, що вибирати буде важко. Але я справлюся ;).

Загалом, гулька з фотоапаратом від Маріїнки через Андріївський узвіз на Контрактову площу розтягнулася майже на 8 годин, чим я неймовірно задоволений.

На сьому вечора був запланований концерт Київського камерного оркестру. Диригент — професор Кофман. Концерт вийшов неймовірним, а ще на ньому я зрозумів, як Роман Ісаакович будує такі вечірні виступи — спочатку щось приємне, потім — незрозуміла для мене фігня, а під кінець щось просто класне. Чимось «просто класним» цього разу була «Маленька нічна серенада» Моцарта, під час виконання якої я із задоволенням прокручував знайому мелодію в голові, а також спостерігав за неймовірним спілкуванням мімікою диригента з виконавцями.

Якщо мене в кінці літа спитають, який же ж день із цих трьох місяців був найкращим, то принаймні зараз я сказав би, що в мене є перший номінант.

2-го числа ходив у філармонію на концерт симфонічної музики. Приїжджала Тіне Тінг Хельсет із Норвегії, грала на трубі. Важко передати словами ті дві години концерту, але скажу, що такої віртуозної гри я ще не бачив. Це, певно, тому, що до цього трубу в чистому вигляді чув аж у школі. Ну які ж там музиканти…

Друге відділення було вже без неї, але симфонічний оркестр масштабно розгорнувся на всю сцену — яблуку ніде було впасти. І, відповідно, грандіозне різноманіття інструментів. Я в захваті.

Коли виходив із філармонії — побачив репетицію концерту на Європейській площі «Сходи до неба», на який сьогодні й поїхав. Концерт вийшов дуже якісний, грав симфонічний оркестр у супроводі чудового вокалу + інструменталісти, нікого не рекламували, перегляд вільний, а потім ще й феєрверк був. Чудо від Кабміну та й годі.

Ще був на оновленому Андріївському. Важко сказати, чи протримається то все 30 років, як заявив Попов, бо бруківку поклали, як на мене, дуже неякісно. Даю дві зими від сили, потім вона буде висипатися. А ще я думав, що всі будівлі відреставрували, а їх просто завісили декоративною тканиною. Загалом, нормально зробили тільки стік для дощових вод. Тому, в цілому, не гірше, ніж було, а ноги тепер там поламати набагато важче.

Їздив сьогодні ввечері гуляти в центрі Києва. Вийшов із Арсенальної та спустився до Театральної, роздивляючись те, що робиться навкруги.

Далі буде многабукаф, тому ласкаво просимо під кат.
Читати далі »

Відкрив купальний сезон на Ворсклі. Спекотна погода протягом двох тижнів зробила свою справу, і тепер річка нагрілася до мінімально необхідної для звичайних (не моржів!) людей температури. На пляжі тихо, людей мало, річка вже не мутна, хоча із протилежного боку пливе листя. І ще пляшка пропливла. Свині.

Купався недовго — не хотів ризикувати. Зробив два заходи, ретельно розтираючи себе рушником після кожного.

До речі, так рано ще ніколи не купався. Найраніше, що пам’ятаю, — 30 травня якогось там року (ще у школі). Але ж і умов таких, начебто, не було.