День п’ятий

Роз­бу­ди­ла Дашка без чогось 10. На 11 разом пішли до шко­ли, були і в її мам­ки, і у Вален­ти­ни Андрі­їв­ни, і у Оль­ги Мико­ла­їв­ни, і у пані Авдє­є­вої, і в Ната­лі Гри­го­рів­ни, і в Ната­лі Мико­ла­їв­ни… І бачи­ли ще бага­то кого. В основ­но­му, зри­ва­ли дітям уро­ки.

Деякі 7‑мі кла­си — убій­ство. А 11-ті кла­си вже на від­по­чин­ку, у них почав­ся віль­ний час під­го­тов­ки до ЗНО. Бідня­шки.

Дім­кі, бра­ту мен­шо­му Тані Кулик, успі­шно був нала­што­ва­ний комп. Він­да + купа софта.

Вишня і сли­ва пере­мо­же­ні. Гіл­ка сли­ви вкі­нець роз­пи­ля­на і successfully від­не­се­на на погре­баль­не вогни­ще. А нічо­го зату­ля­ти яблу­ню.

Нова фря­ха кача­є­ться. З коло­нок Арія, Within Temptation та інша хоро­ша музи­ка.

День третій

Абсо­лю­тно здо­ро­вий сон на ста­ро­му ліж­ку ака «полу­тор­на кро­вать» (на ній дій­сно дуже при­єм­но спа­ти).

Ску­ко­ті­ща, від якої рятує кра­щий друг.

Ліс. Недав­но горів, усе чор­не. Кра­щий друг на дере­ві. Шишки в його сто­ро­ну, гіл­ля­ки в нашу.

Стрі­мОС. Купа змі­не­но­го на кра­ще (спо­ді­ва­ю­ся) коду.

ДК. Філо­соф­ські роз­мо­ви з Мокля­чком і Коля­ном. Купа поба­че­но­го наро­ду. Танець з Дашкою.

Мрій­ли­ві про­во­ди Дашки додо­му по тем­них пере­вул­ках і калю­жах. Тро­хи про­мо­че­ні ноги, зате якесь мораль­не задо­во­ле­н­ня від роз­мо­ви з при­єм­ною люди­ною.

Повер­не­н­ня додо­му.

— Друг, є заку­рить? — тіп бри­то­го­ло­вої нару­жно­сті.
— Нє, не курю.
— Мала­дєц, умні­ца про­сто.

Від­хо­джу на 20 метрів. Поза­ду:

— Люю­ю­диииии!!!! Мілі­ці­я­я­я­я­яя!!!!! Людииииии, ряту­у­у­уй­те, мілі­ціііі­я­я­яя!!!! Мілі­ці­я­я­яя, коро­ву кра­ду­у­у­у­уть!!!

Я вдо­ма.

День другий

Здо­ро­вий сон до 12‑ї годи­ни.

Поїзд­ка до роди­чів, які, в основ­но­му, поз’їжджалися в Заче­пи­лів­ку. Ліс, дощ, мокра оде­жа. Галу­шки. Пиво. Шашлик під пара­соль­кою.

Йти­му, мабуть, на ДК.

Скоро додому

Сьо­го­дні обмі­няв зво­ро­тній білет, тепер їду 11-го числа. Тоб­то вдо­ма з 30-го по 11-те. Більш-менш при­стой­но, навіть, я б ска­зав, досить точно порів­ню­є­ться з мої­ми зимо­ви­ми кані­ку­ла­ми по вели­чи­ні, а по яко­сті, спо­ді­ва­ю­ся, вийде кра­ще.