Позначка: відень

Так, він був, щоправда, без глядачів.

https://www.youtube.com/watch?v=YEFiu4KUz3I

Ні, я не забув.

(неоригінальний запис; оригінал видалили копірасти 🙁)

Не порушуємо традиції!

The annual drawing for tickets to the end of year concerts of the Vienna Philharmonic has now been completed. We regret to inform you that your application was not among those selected. We are thus unable to offer you tickets to any of the three end of year concerts for 2018/19.

Це мені як тепер, підвищувати наступного року ставки до 300€?

І вчорашній Відень. Замовив фліксбус задешево, подивився південно-західні окраїни, Бельведер і різдвяні ярмарки.
Читати далі »

Так трапилося, що приїхав однокласник з невеликою, але корисною передачкою, і тому в неділю я опинився у Відні.
Читати далі »

The annual drawing for tickets to the Vienna Philharmonic New Year’s Concerts has now been completed. We regret to inform you that your application was not among those selected. We are thus unable to offer you tickets to any of the three end of year concerts for 2017/18.

Піду та втоплюся у річці глибокій.

Усе-таки, відсутність кордонів — це надзвичайно. Відчуваєш себе дико, коли в’їжджаєш в Австрію (чеською — Rakousko, що дивно, поки не прочитаєш на Вікі, чому так) на швидкості 160 км/год.

І взагалі, зранку жуєш мюслі у Брні, потім обідаєш із Farcaller’ом у Відні, а вечеряєш знову у Брні — це ще більша дикість. Ніякого планування, просто щаслива оказія.

Кілька цікавих фактів для такого дикуна, як я:

• квиток у 2-му класі на швидкісний поїзд типу українського Інтерсіті+ із Брна до Відня — 20 €, назад так само, їде півтори години, контроль документів на рівні «ага, бачу», вибір місця у вагоні вільний, людей мало, купити квиток можна онлайн і світити його зі смартфона, не роздруковуючи;
• віденський вокзал — хай-течні хороми, брненському вокзалу має бути соромно прямо зараз;
• у Відні багато людей неєвропейського вигляду, і це справді кидається у вічі, а одна з вайфайних точок доступу на вокзалі називається якось типу «free-refugee-camp», що якби натякає;
• віденський метрополітен — четвертий (після харківського, київського і мінського), у якому я покатався, але він не такий гарний, хоча багатоповерхові станції з ліфтами вражають;
• проїзний на день — щось близько 8 €, музей — 10 €, місцевий шніцель — 15 €;
• усі так чи інакше знають англійську, будь то офіціант чи дівчина в гардеробі (shame on you, Česko!);
• виставка японської еротики 18-го ст. — це не зовсім те, про що я думав, коли прокидався осіннім ранком;
• і найголовніше — на тротуарах є недопалки, ніхто не ідеальний.

Звісно, за 6 годин (ще й коли дощить) щось хоч якось роздивитися дуже складно, та і не було в мене такої мети. Приїхав давній товариш з Ірландії, а місто на тлі зустрічі виглядало просто приємним додатком. Якщо цілеспрямовано їхати, то на кілька днів, і бути готовим витрачатися, бо там доволі дорого.