Мітки: відень

Ні, я не забув.

Мітки: ,

Не пору­шу­є­мо тра­ди­ції!

Мітки: ,

The annual drawing for tickets to the end of year concerts of the Vienna Philharmonic has now been completed. We regret to inform you that your application was not among those selected. We are thus unable to offer you tickets to any of the three end of year concerts for 2018/19.

Це мені як тепер, під­ви­щу­ва­ти насту­пно­го року став­ки до 300€?

Мітки: ,

І вчо­ра­шній Відень. Замо­вив флі­кс­бус заде­ше­во, поди­вив­ся пів­ден­но-захі­дні окра­ї­ни, Бель­ве­дер і різдвя­ні ярмар­ки.
Read More »

Мітки: , ,

Так тра­пи­ло­ся, що при­їхав одно­кла­сник з неве­ли­кою, але кори­сною пере­да­чкою, і тому в неді­лю я опи­нив­ся у Від­ні.
Read More »

Мітки: , ,

The annual drawing for tickets to the Vienna Philharmonic New Year's Concerts has now been completed. We regret to inform you that your application was not among those selected. We are thus unable to offer you tickets to any of the three end of year concerts for 2017/18.

Піду та вто­плю­ся у річці гли­бо­кій.

Мітки: ,

Усе-таки, від­су­тність кор­до­нів — це над­зви­чай­но. Від­чу­ва­єш себе дико, коли в’їжджаєш в Австрію (чеською — Rakousko, що див­но, поки не про­чи­та­єш на Вікі, чому так) на швид­ко­сті 160 км/год.

І вза­га­лі, зран­ку жуєш мюслі у Брні, потім обі­да­єш із Farcaller'ом у Від­ні, а вече­ря­єш зно­ву у Брні — це ще біль­ша дикість. Ніяко­го пла­ну­ва­н­ня, про­сто щасли­ва ока­зія.

Кіль­ка ціка­вих фактів для тако­го дику­на, як я:

  • кви­ток у 2‑му кла­сі на швид­кі­сний поїзд типу укра­їн­сько­го Інтер­сі­ті+ із Брна до Від­ня — 20 €, назад так само, їде пів­то­ри годи­ни, кон­троль доку­мен­тів на рів­ні «ага, бачу», вибір місця у ваго­ні віль­ний, людей мало, купи­ти кви­ток можна онлайн і сві­ти­ти його зі смар­тфо­на, не роз­дру­ко­ву­ю­чи;
  • віден­ський вок­зал — хай-течні хоро­ми, брнен­сько­му вок­за­лу має бути сором­но пря­мо зараз;
  • у Від­ні бага­то людей неєв­ро­пей­сько­го вигля­ду, і це справ­ді кида­є­ться у вічі, а одна з вай­фай­них точок досту­пу на вок­за­лі нази­ва­є­ться якось типу «free-refugee-camp», що якби натя­кає;
  • віден­ський метро­по­лі­тен — четвер­тий (після хар­ків­сько­го, київ­сько­го і мін­сько­го), у яко­му я пока­тав­ся, але він не такий гар­ний, хоча бага­то­по­вер­хо­ві стан­ції з ліфта­ми вра­жа­ють;
  • про­їзний на день — щось близь­ко 8 €, музей — 10 €, місце­вий шні­цель — 15 €;
  • усі так чи іна­кше зна­ють англій­ську, будь то офі­ці­ант чи дів­чи­на в гар­де­ро­бі (shame on you, Česko!);
  • вистав­ка япон­ської еро­ти­ки 18-го ст. — це не зов­сім те, про що я думав, коли про­ки­дав­ся осін­нім ран­ком;
  • і най­го­лов­ні­ше — на тро­ту­а­рах є недо­пал­ки, ніхто не іде­аль­ний.

Зві­сно, за 6 годин (ще й коли дощить) щось хоч якось роз­ди­ви­ти­ся дуже скла­дно, та і не було в мене такої мети. При­їхав дав­ній това­риш з Ірлан­дії, а місто на тлі зустрі­чі вигля­да­ло про­сто при­єм­ним дода­тком. Якщо ціле­спря­мо­ва­но їха­ти, то на кіль­ка днів, і бути гото­вим витра­ча­ти­ся, бо там дово­лі доро­го.

Мітки: , ,