Мітки: внєзапно

Вік живи — вік узна­вай, у кого на кого який кавер.

Мітки: ,

Пре­зи­дент звіль­нив п’ять голів рай­держ­адмі­ні­стра­цій.

У Пол­тав­ській обла­сті з поса­ди голо­ви Ново­сан­жар­ської райа­дмі­ні­стра­ції звіль­не­ний Воло­ди­мир Пар­шев­люк…

АХАХАХАХА, ой, тоб­то, мяу.

Мітки:

Отак диви­шся собі доку­мен­тал­ку про радян­ські 80-ті, а тут таке:

ns-zhab

Мітки:

Почув на тери­то­рії нашо­го сту­дмі­сте­чка. Роз­мо­ва по теле­фо­ну, гово­рить моло­дий хло­пчи­на, пев­но, зі сво­єю дів­чи­ною.

— Ну ти ж зна­єш, там єсть окон­ча­ніє: «т», «с» і «я». І іно­гда після «т» сто­їть мяг­кий знак. Ну, мала­дєц, ти пра­ви­ло зна­єш, а я не знаю, того пишу всі­гда без мяг­ко­го зна­ка. А ще таке сло­во: «во вло­же­ніє» чи «во вло­же­ніі». Ну як напи­са­но «файл нахо­діц­ца во вло­же­ні…» «і»? Точно «і»? От я хотів знать, як пра­виль­но писать, шоб не дума­ли, шо я дибіл.

Я йшов попе­ре­ду, тому щастя, що він не бачив того, як я смі­ю­ся.

Мітки: , , ,

Наткнув­ся на нови­ну. Ось цита­та.

With Herrmann communicating with Lennart, they came up with some ideas, including the use of Wayland as a system-wide compositor for handling all video input. One of his ideas is having a global deaemon on a DBus like system to register/deregister clients and clients can request changing the currently active VT.

Що ціка­во, поді­бний меха­нізм я реа­лі­зу­вав у SunCore, мікро­ядер­но­го спад­ко­єм­ця StreamOS, два роки тому. Код кон­соль­но­го сер­ве­ра можна поди­ви­ти­ся тут.

Мітки: , , ,

На касі в Мега­мар­ке­ті діа­лог із касир­шою:

К: — Здрав­ствуй­те, пакет нужен?
Я: — Емм… ви під­стри­глись, чи мені зда­ло­ся? *при­мру­жив одне око*
К: — О_о нннет… вам не пока­за­лось. *роз­плив­ла­ся в посмі­шці* При­я­тно, когда заме­ча­ют.

Але попе­ре­дня її зачі­ска мені подо­ба­ла­ся біль­ше, хоч я цьо­го й не ска­зав =).

Повер­нув­ся з Мін­ська, купа вра­жень, фоток через дощ неба­га­то, поста­ра­ю­ся щось ско­ро офор­ми­ти тут.

Мітки: , , ,

Дай свя­тий Патрік здоров’я Дашкі і її батькам. В остан­ню хви­ли­ну, коли я вже був гото­вий бра­ти сум­ки і йти на вок­зал, вияви­ло­ся, що вони мене можуть уве­че­рі від­вез­ти в Пол­та­ву.

Про­ки­нув­ся під обід. Май­же нічо­го не робив, про­сто від­по­чи­вав. Тро­хи пере­брав кар­то­плю, зро­бив спін­ло­ки Стрі­му… Коли вияви­ло­ся, що в мене ще є зай­ві кіль­ка годин (вияв­ля­є­ться, добре всі спра­ви вти­ска­ти до 18:00, а потім, кори­сту­ю­чись такою наго­дою, роби­ти те, що хоче­ться), сів на вело­си­пе­да і поїхав на Клю­сів­ку ката­ти­ся.

Десь о 21:00 виїха­ли.

На Київ від­пра­вив­ся з Пів­ден­но­го вок­за­лу, разом з Дашкою, прав­да, дове­ло­ся допла­ти­ти за білет.

Цей пост заду­му­вав­ся ще в поїзді з мобіл­ки, але з яко­гось пере­ля­ку Опе­ра не захо­ті­ла публі­ку­ва­ти цей текст. То я тепер його пишу вже з гур­то­жи­тку, заднім числом.

Доїхав нор­маль­но. Ско­ро на пари.

Мітки: ,

Абсо­лю­тно здо­ро­вий сон на ста­ро­му ліж­ку ака «полу­тор­на кро­вать» (на ній дій­сно дуже при­єм­но спа­ти).

Ску­ко­ті­ща, від якої рятує кра­щий друг.

Ліс. Недав­но горів, усе чор­не. Кра­щий друг на дере­ві. Шишки в його сто­ро­ну, гіл­ля­ки в нашу.

Стрі­мОС. Купа змі­не­но­го на кра­ще (спо­ді­ва­ю­ся) коду.

ДК. Філо­соф­ські роз­мо­ви з Мокля­чком і Коля­ном. Купа поба­че­но­го наро­ду. Танець з Дашкою.

Мрій­ли­ві про­во­ди Дашки додо­му по тем­них пере­вул­ках і калю­жах. Тро­хи про­мо­че­ні ноги, зате якесь мораль­не задо­во­ле­н­ня від роз­мо­ви з при­єм­ною люди­ною.

Повер­не­н­ня додо­му.

— Друг, є заку­рить? — тіп бри­то­го­ло­вої нару­жно­сті.
— Нє, не курю.
— Мала­дєц, умні­ца про­сто.

Від­хо­джу на 20 метрів. Поза­ду:

— Люю­ю­диииии!!!! Мілі­ці­я­я­я­я­яя!!!!! Людииииии, ряту­у­у­уй­те, мілі­ціііі­я­я­яя!!!! Мілі­ці­я­я­яя, коро­ву кра­ду­у­у­у­уть!!!

Я вдо­ма.

Мітки: , ,

Наре­шті!

Щодо сьо­го­дні­шньої пари Зін­чен­ка – він не шарить від­кри­тість ;). Коли гово­рить про від­кри­тий світ, забу­ває, що кори­сту­є­ться і про­па­гує закри­ті про­гра­ми. І в цьо­му його недо­лік.

Залє­цький ходить на тан­ці, як вияв­ля­є­ться. Я до сих пір в шоці :). Про­по­ну­вав і мені з Ірою. А я ж не тан­цюю :-P.

Мітки: ,

Дикий гур­кіт в две­рі.

– Ось він!

То був дикий крик мого ста­ро­сти і оша­ра­ше­на пер­шо­кур­сни­ця поди­ви­ла­ся на мене перед тим, як Влад закрив две­рі.

Десь я її бачив. Див­ні здо­гад­ки про­кру­ти­ли­ся в голо­ві за якусь нано­се­кун­ду. «Мари­на Іщен­ко, 444 кім­на­та».

– Влад, хто то?
– Зажди, я взнаю…

Сиджу. Забі­гає Мари­на:

– Звід­ки ти мене зна­єш???
– Кре­мен­чук, «Еру­дит», вожа­тий Вова, Каба­чен­ко в очках, Сла­ва «Свя­то­полк».
– Точно!!!

Отак. Зем­ля кру­гла, тісна і радує при­єм­ни­ми сюр­при­за­ми.

Мітки: ,