Позначка: вело

Субота, 23 км навколо центра Києва.

А загалом — ~50 км.

У четвер накрутив близько 25 км на заході «Велосипедом на роботу», і це при тому, що на роботу мені їхати значно менше. Зате в центрі нас традиційно напоїли чаєм із печивом.

У неділю за компанію проїхав ~40 км до Пущі, по Пущі і назад. Незважаючи на другу половину вересня, народ активно купається на озерах. Літо.

Узагалі-то, там багато народу, прямо як на курорті. А на озерах плавають качечки у великих кількостях.

У суботу буде сьома «Критична маса». Треба їхати.

Дійшли руки перебрати фотографії, і ось як це було.

Парк Шевченка — Парк «Перемога».

У суботу Четверта Критична маса змусила накатати містом аж цілий 61 велокілометр. Неймовірно.

Прикупив собі перчатки, бо досвід показав, що на великих відстанях невиліковно пітніють долоні, і зробити з цим нічого не можна. Ще під сідло довісив сумочку для ремкомплекту, аби всіляке причандалля не теліпалося по рюкзаку. Дорого, зате зручно. Треба і на раму якийсь контейнер придумати для дрібниць.

Отаким був маршрут Третьої Критичної маси (25 км):

+ ще стільки ж у центр і назад, і загалом накапало 50,5 км.

Учетверте в житті щастить із брутфорсом.

Перший раз то був пароль на якийсь важливий ZIP-архів. Брутфорсив якоюсь утилітою, пароль виявився чотирисимвольним і словниковим.

Другий раз — розблокував комусь телефон. Але то був розумний брутфорс: я припустив, що пароль має бути схожим на рік народження, і підібрав його за ~40 спроб.

Утретє — забутий пароль від сервера. Оскільки я чітко знав структуру пароля, простий скриптовий брутфорсер відпрацював за кілька хвилин.

Ну і от щойно за кілька сотень ітерацій підібрав провтичений пароль від велосипедного замка. Це також був розумний брутфорс.

Учора відкрив велосезон. 37 км.

Заглянув тут у суботу на Велобайк — 2015. Ох і ціни :(. Звісно, в євро вони не змінилися, а в грн мій вєлік тепер штук тридцять коштує. Про двопідвіси я взагалі мовчу, там шестизначні числа.

Пічаль-біда.

Єдині вєліки, які зберегли відносно адекватну ціну — це Форти.

Учорашній велодень був прикольний, але дуже мокрий (дощ декому не дав доїхати до ПДН) і дуже короткий (траса дефіле складалася всього з кількох коротеньких вулиць, ну дууууже мало). Загалом вийшло трохи менше 29 кілометрів.

Замінив усі лампи розжарювання, які ще лишалися, на OSRAM’івські економки холодного кольору. Також замінив економки теплого кольору, бо від теплого кольору взагалі в мене очі вилазять. Тепер усюди однакова колірна температура (4100 кельвінів, плюс-мінус) за виключенням робочого місця (на робочому місці 6500 кельвінів, це такий собі холодний білий аж із голубуватим відтінком, для моїх очей якраз).

Ще з’явилася кольорова прасувальна дошка, яка різко контрастує з радянською праскою 88-го року випуску.

Ну і виникло питання — а куди з мережі Плато поділося ECCO? Чи тепер треба його купувати тільки в Інтертопі, переплачуючи фіг зна скільки незрозуміло за що?

Сьогодні не просто тепло, а навіть трохи жарко. Нарешті, теплі вихідні.

Загалом, вийшло трохи більше 40 кілометрів (41,86, якщо точно) і рівно два морозива по дорозі. Час у дорозі: 3 години і 43 хвилини (я ще й пішки трохи йшов), середня швидкість — 11,24 км/год, максимальна — 42,3.

Кілька разів мене пробували підрізати, а коли вже їхав назад, то за 100 метрів переді мною у джипа вибухнуло колесо. Ніхто не перевернувся й не постраждав.

А ще я зрозумів, як не треба проїжджати Московську площу.