Позначка: буденне

Життя зухвало підносить хитрі та дрібні несподіванки, але про це колись потім, може за кілька тисяч років.

Нарешті закінчив дивитися серіал за мотивами книги Вудхауза «Дживс і Вустер». Книгу мені рекомендувала одна добра знайома, але зважаючи на і так задовгий поточний список книг, я виришів подивитися приблизну екранізацію початку 90-х років. Серіал сам по собі милий і невинний, із тонким англійським гумором, але 4-й сезон був явно зайвим, оскільки пішли нецікаві повтори схожих сюжетів. Це трохи зіпсувало загальне враження. Книгу не читав, але, думаю, у ній такого нема.

Дописую скриптовану обгортку над iproute2 для простого й розумного шейпінга трафіку на саморобних лінукових маршрутизаторах. Може, скоро поділюся. Паралельно йде один цікавий сішний проект IP-телефонії, але про це, мабуть, також потім, бо треба добряче тестувати й вилизувати код.

У чернетках лежить готове поповнення збірки «Сонце». Також скоро викладу.

Воду гарячу дали. Аж не віриться, ха-ха.

Відпустка двотижнева минула ще тиждень тому. Звісно, це не значить, що я хоч якось відпочив. Частково довелося вирішувати сімейні питання, частково — свої. Про останні, сподіваюся, трохи згодом зможу розказати.

Узяв собі нормальний стілець-крісло, тепер шия і спина почуватимуть себе нормально, а то радянська табурєтка трохи вже задовбала.

Вікна, нарешті, завісив ролетами типу «день-ніч», а ще поставив москітки. Тепер цивілізовано можу закриватися від сонця і від сусідів навпроти =).

Почав новий маленький домашній проект під назвою fastpwd. Це така штука, яка може генерувати з одного майстер-пароля купу різних паролів до різних сайтів, при цьому ніде їх не зберігаючи. Хорошу ідею підказали на Хабрі, а я для себе ще й Qt із C++ підтягну. Програма вже проходить успішні бойові випробування в мене. Збирав я її і під OS X. Якщо комусь треба, можу спробувати збрати бінарник під вінду. Код крос-платформовий.

pf-kernel також успішно пиляється, і годину тому був свіжий реліз.

P.S. Щорічної конференції OSDN у цьому році не буде :(. І невідомо, чи буде вона тепер взагалі ще колись.

Продав свою стару зимову куртку. Я б, звісно, не писав про це, але надто незвичним виявився покупець: інтелігентний чолов’яга з дуже гарною українською мовою. Як з’ясувалося пізніше, цим покупцем був Роман Веретельник, письменник, професор славістики й літературознавець. Здається, це третя людина з Вікіпедії, якій я потиснув руку :). Він мені сказав, що куртка поїде в Карпати на якісь зйомки. Я от думаю, чи не в реквізит вона піде. Раптом ще на екрані з’явиться.

А ще за активного сприяння двох чудових людей я поклеїв шпалери, і тепер кімната виглядає ошатніше. Залишаються плінтуси й ролети. Ну й великогабаритні меблі, звісно, бо тут так і стоїть один стіл і розкладне крісло.

Учорашній велодень був прикольний, але дуже мокрий (дощ декому не дав доїхати до ПДН) і дуже короткий (траса дефіле складалася всього з кількох коротеньких вулиць, ну дууууже мало). Загалом вийшло трохи менше 29 кілометрів.

Замінив усі лампи розжарювання, які ще лишалися, на OSRAM’івські економки холодного кольору. Також замінив економки теплого кольору, бо від теплого кольору взагалі в мене очі вилазять. Тепер усюди однакова колірна температура (4100 кельвінів, плюс-мінус) за виключенням робочого місця (на робочому місці 6500 кельвінів, це такий собі холодний білий аж із голубуватим відтінком, для моїх очей якраз).

Ще з’явилася кольорова прасувальна дошка, яка різко контрастує з радянською праскою 88-го року випуску.

Ну і виникло питання — а куди з мережі Плато поділося ECCO? Чи тепер треба його купувати тільки в Інтертопі, переплачуючи фіг зна скільки незрозуміло за що?

Дочитав Юліана Сємьонова, те, що в мене було. Раніше освоїв «Семнадцать мгновений весны» і «Приказано выжить» (перший том книги «Позиция»), а оце за останні кілька місяців залпом прочитав другий і третій том («Экспансия»), плюс «Испанский вариант» і «Альтернатива» окремою книгою.

Цікаво.

Почав ритися в непрочитаному, то виявилося, що залишився лише один том радянської фантастики за 1966-й рік, а також популярна хімія у двох томах. Певно, скоро знову загляну на огоньок у «Букініст», тільки поки не знаю, по що.

Частково оновив портфоліо фотографій, але це ще не все, бо лежить напіврозібраний альбом із ботанічного саду. Принаймні, половину фоток я вже почистив, а ще склеїв одну панораму.

У суботу велодень.

По роботі двічі сьогодні був на Майдані. Усе спокійно, людей багато, барикади виросли до неймовірних розмірів і як завжди ваблять туристів, які залюбки на них залазять і фотографуються на телефон.

У ноуті позбавився жорсткого диска, замінивши його на SSD. Тепер у мене в ноуті їх аж два. Стало набагато тихіше, і зникла вібрація від сігейтового шпінделя, що найголовніше. Тепер можна на новий SSD потихеньку переносити систему розділ за розділом, а старий використовувати для віртуалок і мультимедіа.

Учора зранку бачив як біля цирку вивантажували слонів. Вони виходили прямо з трейлера своїм ходом, і це якось контрастувало із засніженим Києвом. Люди були в захваті і також масово фотографували.

Здається, таки почалося. Не холодно, не жарко, тихо-затишно, більш-менш сухо й по-осінньому заспокійливо. Зелень ще переважно на місці, дівчата ще не закуталися повністю, а день не настільки короткий, щоб не можна було щось встигнути зробити. Словом, улюблена пора. Мабуть, так для всіх вересневих.

Дочитав “Греческое сокровище” Ірвінга Стоуна, книгу, яку мені хлопці-сокамерники подарували ледь не рік тому. Цікава, рекомендую, переказувати зміст, звісно, не буду, просто тихенько пораджу.

Подивився багатосерійний фільм про Курську битву, сьогорічного випуску. Якби не молоденькі хлопчики а-ля “я студент театрального вузу”, які читали солдатські монологи, було б узагалі нормально. А так просто якісна документалка, тому раджу.

Ну й ще обзавівся новим інструментом. Lenovo P780, смартом, на який я пускав слюньки із самого анонсу. І тепер він офіційно продається в нас. Поки дуже задоволений, хоча після мого Вайлдфаєра першого випуску він просто гігантський. Ну і, урешті, треба ж оновитися якось, а то за три роки смартфонобудування дуже просунулося вперед. Цей запис, до речі, зроблений із нього.

А в суботу на мене чекає KyivBSD і Рахманінов.

— Скажите, вы мучаетесь от одиночества?
— Что вы, доктор, я им наслаждаюсь!

Осінь бере своє. Розпустила солоні дощові нюні й ридає прямо під ноги, аж хлюпає. А ми собі спокійно гнемо свою лінію, коригуючи обставини й відносини, як би це негуманно не звучало. Буває всяке.

Нарешті, видалив повністю свій обліковий запис зі Скайпа. Для цього потрібно було в чатику переговорити з підтримкою й відповісти на кілька питань. Нагадую, що я, як і завжди, доступний за своїм старим номером телефону, Jabber’ом (контакти є на цій сторінці), мені можна писати електронні листи (адреса на тій же сторінці), а ще в мене є SIP у SIPNET’і й Zadarma. Кому хочеться потриндіти голосом — пишіть, видам номери особисто. Для гурманів є WhatsApp. Номер відповідає мобільному.

Спонсор осінньої інформаційної чистки — соплива погода. Соплива погода — завжди погода.

Сьогодні, врешті, забрав кріплення для свого ненаглядного Wildfire. Штука надзвичайно класна, я її відразу випробував на 16-кілометровій ділянці до свого колишнього гуртожитку й назад.

На Ондроєд поставив велокомповий софт Move!, який щойно чомусь відмовився мені показати записаний трек. Ой. А Strava на Wildfire не працює. Ну й ладно. Може, знайду ще щось корисне. Принаймні, тепер знаю свою швидкість, і то добре. Сьогодні розганявся до 35 км/год.

А ще сьогодні забрав випускний фотоальбом.

Сьогодні, 26-го числа, наш день. І як завжди на свої власні свята мені доведеться найбільше працювати, а, може, ще й навіть на вихідних.

Ура, блін.