При­віт, 2021.

Замість того, аби пости­ти відео з Віден­ської філар­мо­нії (а кон­церт уза­га­лі цьо­го року був? роз­бе­ру­ся пізні­ше), диві­ться, які ми весе­лі й сер­йо­зні одно­ча­сно в пер­ший день січня біля зам­ку Шпіл­берк. Ще й сні­гу тро­хи нападало.

Ні, ми не дава­ли каме­ру ніко­му в руки. 10-секун­дний тай­мер і пара­пет рішають.

(зня­то на X‑T2, 23 mm, Fuji Classic Chrome)

З тегами: , ,

На мину­ло­му тижні скін­чи­ли­ся мої запла­но­ва­ні на це пів­річ­чя кон­цер­ти. Перед тим, прав­да, тра­пи­ла­ся історія.

Кви­тки на всі кон­цер­ти, вклю­ча­ю­чи трав­не­ві, мною були купле­ні через сайт Брнен­ської філар­мо­нії ще на поча­тку року, після чого справ­но роз­дру­ко­ву­ва­ли­ся щора­зу за кіль­ка днів перед кожним кон­цер­том. Але в трав­ні щось пішло не так: коли нати­ска­єш на поси­ла­н­ня типу «Ска­ча­ти кви­тки», тебе про­сто пере­на­прав­ляє на голов­ну сто­рін­ку філар­мо­нії. Quick research пока­зав, що їх сайт зараз — у про­це­сі пере­ро­бле­н­ня, а англій­ська вер­сія вза­га­лі закри­та. Further research виявив, що нові кви­тки купу­ю­ться через систе­му Colosseum (як у Пра­зі, напри­клад), і вона навіть дає в собі заре­є­стру­ва­ти­ся. Тіль­ки от пита­н­ня все ще лиша­ло­ся: де в біса мої вже при­дба­ні vstupenky?

На свій лист на інфо­адре­су я дово­лі швид­ко отри­мав від­по­відь, що філар­мо­нія кви­тків не про­дає, а ви (я, себ­то) купу­ва­ли їх деін­де, оту­ди й звер­тай­те­ся. Два листи були мит­тє­во від­прав­ле­ні «оту­ди», і на один я отри­мав від­по­відь, що про­блем нема, при­ходь­те — випи­ше­мо кви­ток на місці. На дру­гий лист я не отри­мав нічо­го. Тим часом, від філар­мо­нії при­йшов ще один лист, який запев­няв мене, що кви­тки я в них не купував.

На одній із офлайн-кас, до речі, замов­ле­н­ня зна­йти не змо­гли, поясню­ю­чи це тим, що бачать тіль­ки резер­ва­цію, а не вже опла­че­ні кви­тки. А дру­га (основ­на) каса була якраз зачинена.

Тим часом, я від­пра­вив ще одно­го листа, тер­пля­че поясню­ю­чи пані, що вона поплу­та­ла вна­ту­рє, і що я в кур­сі, що сайт на рекон­стру­кції, а систе­ма замов­лень змі­ни­ла­ся. І чудо ста­ло­ся: мене набра­ли з мене­джмен­ту філар­мо­нії, поясни­ли, що пані вна­ту­рє поплу­та­ла, кви­тки мої в поряд­ку, і я можу при­хо­ди­ти пря­мо на концерт.

(зві­сно, у мене VIP-сектор, як би вони могли мені від­мо­ви­ти 🙂)

До зали, пропу­сти­ли без про­блем за роз­дру­ко­ва­ним листом, і так, я бачив своє ім’я на окре­мо­му папір­ці на вхо­ді. Тро­хи пізні­ше перед самим поча­тком мене зна­йшли пря­мо на місці та вру­чи­ли два кви­тки: на цей і насту­пний концерт.

Виснов­ки: дру­куй­те всі кви­тки від­ра­зу (спо­ді­ва­ю­ся, вони таки вве­дуть пов­ні­стю еле­ктрон­ні) й не сором­те­ся кому­ні­ку­ва­ти. Філар­мо­нія пече­ться про сво­їх відвідувачів.

Тепер про кон­цер­ти. Пер­ший був у четвер, гра­ли Фран­ті­ше­ка Туму й Моцар­та. Оркестр був напів­ка­мер­ний, але з хором, що зігра­ло з тісною брнен­ською залою дуже пози­тив­ну шту­ку: усі вмі­сти­ли­ся на сце­ні, і аку­сти­ка була чудо­вою. Плюс, неве­ли­кий теа­траль­ний виступ у вигля­ді діа­ло­гу між Бахом і Моцартом.

Дру­гий кон­церт від­бу­вав­ся вчо­ра, у неді­лю, і про­хо­див він у косте­лі св. Янів. Гра­ли «Рекві­єм» Двор­жа­ка. Костел тро­хи на рекон­стру­кції зараз, але тіль­ки ззов­ні. Усе­ре­ди­ну помі­стив­ся вели­кий хор і пов­но­цін­ний оркестр, що цьо­го разу, зва­жа­ю­чи на вузь­кість і видов­же­ність зали, зігра­ло з аку­сти­кою тро­хи пога­ний жарт. Ну, все одно, солі­сти спів­а­ли ОК.

Але й це, вла­сне, ще не все. У п’я­тни­цю тут про­хо­ди­ла ніч косте­лів, і мене спо­ну­ка­ли кудись піти. Я, зві­сно, вибрав, Петра і Пав­ла (отой вели­кий із дво­ма шпи­ля­ми, сим­вол міста), де гра­ли на скри­пках і орга­ні, і ще тро­хи спів­ав хор. Незви­чай­ний experience слу­ха­ти ці речі до гли­бо­кої ночі.

Зва­жа­ю­чи на те, що до цьо­го у Брно за май­же два роки я не був у жодно­му косте­лі, аж пара за три дні — силь­ний аргу­мент, аби не ходи­ти туди ще дуже дов­го, якщо тіль­ки, зві­сно, там зно­ву щось не гратимуть.

За мною ще фото­гра­фії з двох вихі­дних поїздок — у Бухло­ві­це й Лето­ві­це, — але це тро­хи пізніше.

З тегами: , , ,

Транс­порт­на ком­па­нія міста, у яко­му я живу, екс­плу­а­тує не тіль­ки трам­ваї, авто­бу­си та тро­лей­бу­си, а ще й чов­ни. У теплу пору року, яка три­ває від сере­ди­ни кві­тня до сере­ди­ни жов­тня, можна купи­ти білет за стан­дар­тним тари­фом 15 крон за одну зупин­ку й доплив­ти до Веверж­скої Біти­шки, куди я вже їздив авто­бу­сом цієї зими.

Пока­та­ти­ся хоті­ло­ся дав­но, і мину­лої неді­лі я, наре­шті, це зробив.
Чита­ти далі »

З тегами: , ,

+18°C сьо­го­дні! Зві­сно, пора фотографувати.

Вид на Брно з Білої гори:

Видно і Шпіл­берк, і Петров, і вза­га­лі. Тіль­ки дим­ка от, і про­ме­ні в об’є­ктив. Під нога­ми — Юлі­а­нов і Жиденіце.

Тут неве­ли­чкий сим­па­ти­чний парк, але до ньо­го тре­ба під­ня­ти­ся. Зві­сно, мене потя­гну­ло йти не асфаль­тною доро­гою, а хаща­ми з багню­кою під ногами.

Інші брня­ки теж пови­ла­зи­ли на сонечко:

Ось почне­ться цві­ті­н­ня, поїду в Охоз до печер.

З тегами: , ,

Від­ві­дав­ши вчо­ра Брнен­ську філар­мо­нію вдру­ге, я таки вко­рі­нив­ся в дум­ці, що вона зама­ла. Залі не виста­чає об’є­му, а сце­ні — місця для роз­мі­ще­н­ня орке­стру в пов­но­му скла­ді. І не зва­жа­ю­чи на той факт, що там уста­нов­ле­ний орган (на яко­му, до речі, також цьо­го разу гра­ли), ця зала — виклю­чно камерна.

Хто був у Колон­но­му залі ім. Лисен­ка в Киє­ві, той знає, що якщо кон­фі­гу­ра­ція орке­стру перед­ба­чає бага­то-бага­то музи­кан­тів (напри­клад, для вико­на­н­ня «Петру­шки» Стра­він­сько­го), то вони сидять від стін­ки до стін­ки щіль­но, май­же впри­тул до кра­їв. А тепер уявіть, що поло­ви­на того орке­стру про­сто фізи­чно б не влі­зла на брнен­ську сцену.

Поруч із пото­чною будів­лею філар­мо­нії зво­дять нову, Janáčkovo kulturní centrum. Дня­ми під­пи­са­ли уго­ду на прое­кт­ну доку­мен­та­цію дру­го­го ета­пу будів­ни­цтва. Я не бачив, як має вигля­да­ти нова зала, але зустрі­чав поси­ла­н­ня на те, що її про­е­кту­ва­н­ням займа­ти­му­ться ті ж люди, які роби­ли зна­ме­ни­ту Філар­мо­нію на Ель­бі в Гам­бур­зі. І я щиро спо­ді­ва­ю­ся, що нова брнен­ська зала буде в тому ж таки сти­лі кара­я­нів­сько­го цирку.

Щодо вла­сне музи­чної про­гра­ми, то все було нор­маль­но. Гра­ли Моцар­та, Баха і ком­па­нію. Єди­не, чого я не зро­зу­мів, якщо навіть цей кон­церт і був при­свя­че­ний моло­дим і май­бу­тнім мамам (з від­по­від­ною кіль­ка­хви­лин­ною лекці­єю про музи­ко­те­ра­пію), наві­що ж деко­му тре­ба було бра­ти дітей пря­мо в залу. У Киє­ві, напри­клад, на це діє пря­ма забо­ро­на, а тут навіть є окре­ма кім­на­та, де на час кон­цер­ту зали­ша­ють дітей під нагля­дом. І чи то публі­ка менш дисци­плі­но­ва­на, чи ж то я так не звик до аку­сти­ки, що чув усе, чого не мав би чути.

До сло­ва, я роз­пи­сав собі орке­стро­ві кон­цер­ти на пів­ро­ку впе­ред. Усі будуть у Брно, крім одно­го, зара­ди яко­го я поїду в кін­ці бере­зня до Пра­ги. Імо­вір­но, тре­ба вкли­ни­ти й щось у Від­ні (я зно­ву подав­ся на ново­рі­чну лоте­рею, до речі), але це буде окре­ма історія.

З тегами: , ,

Hády — сим­па­ти­чна місци­на на око­ли­цях Брна, у Малом­нє­рі­цах. Це був­ший вапня­ний кар’єр, який, коли народ оду­мав­ся, закри­ли й поча­ли рекуль­ти­во­ву­ва­ти. Зараз там кіль­ка при­ро­дних пам’я­ток, чудо­ві кра­є­ви­ди, озер­ця і лами. А сама назва зна­чить «змії». Туди я і поїхав 22-го числа.
Чита­ти далі »

З тегами: ,

У Брні понад доро­гою вздовж Техно­ло­гі­чно­го пар­ку ростуть маки:

До речі, я не пам’я­таю, коли я їх бачив в Укра­ї­ні, якщо вза­га­лі бачив.

Вони віль­но цві­туть не тіль­ки там, а про­сто в різних випад­ко­вих місцях міста, а ще на полях обіч автомагістралей:

Шко­да тіль­ки, що виго­ра­ють і від­цві­та­ють дово­лі швидко.

З тегами: , , , ,