Позначка: блог

5 років тому, 9-го травня 2007-го року, з’явився цей блог. Сподіваюся, що мені вдається й надалі вдаватиметься притримуватися головної його думки — «свобода в доступності» — в усьому, що пишеться й робиться.

За ці 5 років можна спробувати прослідкувати метаморфози моїх думок, якщо, звісно, в когось вистачить сил читати over 100 сторінок підряд.

А ще хочеться подякувати всім, хто допомагав цей блог робити краще й підтримував його технічну частину в різні часи.

Ура!

Саме так. Стукнуло мені в голову зробити свій блог, але не того типу, що лише там вірші чи проза, а реальні, поточні думки аби викласти. А свобода особистості досягається лише в доступності інформації, і не лише односторонньої, а в обидва боки: читач – автор.

Думаю, почну.

Ну перше, що б хотілося відмітити сьогодні – це наше свято. День Перемоги, з чим я вас всіх і вітаю. Я був прапороносцем на місцевому параді, що особливо приємно, от тільки руки боліли трішкі від прапора :). Вислухали і виступ селищного голови, і якогось ветерана, який обклав воїнів УПА негарними словами, а капіталізм обізвав обманкою. Ну його, маразматік, в принципі, не хочу я вступати в такі дискусії з самим собою, бо маю тверді в цьому переконання. Як можете бачити, кардинально протилежні. А. Ще залпи сподобалися. Трикратні, біля пам’ятника і на цвинтарі. Ну і півчі нічо так співали, хоча не люблю я такі молебні. Атеїст я.

Після того, звичайно, пішов пити пиво, як же без цього ;). Потім, нарешті, зібрав ліпших друзів своїх разом – посиділи, побалакали.

Йшов дощ. Похолодало, хоча зранку було нормально. Трохи намок, доки дійшов додому.

Вдома зайнявся уроками (хай би їх чорт побрав, це ж треба в книзі з історії обізвати The Beatles і Rolling Stones попсою!). Написав твір. Про своє селище. Читав історію.

Врешті, добрався до компа, поліз адмінити сайти і форум Лафокса. Знову ці ламаки задрали, прийшлося виправляти повідомлення одного умніка, бо читати було неможливо. Банана не дав. Попередив тільки усно.

Поки все. Іду вечеряти.