Мітки: ак-74

Так, це та річ, що зве­ться авто­ма­том, з якої я сьо­го­дні стрі­ляв. Було 9 патро­нів. 3 оди­но­чни­ми, 6 чер­гою. Оди­но­чни­ми влу­чив всі­ма в ціль (за що офі­цер, який був за мною закрі­пле­ний, ска­зав "моло­дець" і що в мені "щось є"). Чер­гою хрі­но­во стрі­ля­ти, нема нави­чок, тому я, хоч і не знаю, чи влу­чив, чи ні, думаю, що таки влу­чив мало. Спо­до­ба­ло­ся, але оті неща­сні 9 патро­нів тіль­ки роз­дра­зни­ли апе­тит. Хочу ще.

Див­ля­чись на вій­сько­вий, розу­мі­єш, які вони… гм… ні, не тупі. Про­сто в'їдливі. Але армія, думаю, мені не загро­жує. Читав резуль­та­ти всту­пних випро­бу­вань в КПІ — у мене 42 бали. Це про­хі­дний, щоправ­да, не знаю, на який факуль­тет.

Вла­сне, за сьо­го­дні біль­ше нічо­го і не було. Учо­ра вве­че­рі напи­сав вір­ша, зараз зби­ра­ю­ся викла­сти. Читай­те.

Дзвін від АК-74 ще й досі сто­їть у вухах.

Мітки: , ,