Категорія: Записки

Хто це тут такий розум­ний захо­тів змі­ни­ти пароль мого кори­сту­ва­ча?

Зран­ку дощ пере­став, а потім зно­ву почав­ся…

Пішов на робо­ту від­пра­цю­ва­ти день напе­ред, аж там про­пав інет. І нічо­го не зро­биш. Повер­нув­ся, пра­цю­вав з гур­то­жи­тку. Зав­тра так само буду.

Поті­шив­ся тим, що в мага­зи­ні спи­та­ли, скіль­ки мені років, як купу­вав пива на вечір. Хитро при­жму­рив­ся і спи­тав: «А скіль­ки б дали?» Як від­чу­вав, що так і буде, тому паспорт був із собою (це впер­ше за 4 роки таке). Вихо­дить, я досить добре збе­ріг­ся, якщо мені можна не дати 18.

Блін, це так затя­гує.

Вибу­до­ву­ва­ти всі ці ієрар­хії з наслі­ду­ва­н­ням, чер­гу­ва­ти інтер­фей­си і кла­си, шука­ю­чи потрі­бну ком­бі­на­цію, зро­зу­мів­ши, що все, що ти до цьо­го писав, — фігня.

Бака­лавр­ська про­гра­ма так і зали­ши­ла­ся в окре­мій гіл­ці, а в master я почав тво­ри­ти справ­жнє чудо. Непо­га­но так упо­ряд­ку­вав ієрар­хію кла­сів сигна­лів, вики­нув­ши всі кости­лі для їх уні­фі­ка­ції. Закра­ла­ся дум­ка зро­би­ти те ж саме і для ієрар­хії коде­рів. А все це поча­ло­ся з того, що я почав дума­ти, як пра­виль­но інте­гру­ва­ти спе­ктро­ана­лі­за­тор.

Все ллє і ллє. І капає.

Був у 8‑му кор­пу­сі НАУ, стра­шний він. Ще стра­шні­ше, зда­є­ться, від нашо­го 7‑го. Що там каза­ти про рідний 30‑й. Все там стра­шне, від ліфтів до стін і вікон. Жуть.

Випро­бу­ва­ли сьо­го­дні нову «Євра­зію» на Шуляв­ці. Сма­чно. Непо­га­на така шту­ка.

Під­няв локаль­ну і від­да­ле­ну копію dokuwiki, нала­шту­вав син­хро­ні­за­цію. Заклад­ки гугла тепер не вико­ри­сто­ву­ва­ти­му, а evernote вико­ри­сто­ву­ва­ти­му тіль­ки за потре­би на Андро­і­ді.

Від цьо­го літа я біль­ше не чекаю неспо­ді­ва­нок. Про­гра­му-макси­мум aka highest hopes як зав­жди не вико­на­но (із трі­ском про­ва­ле­но, насправ­ді, і з цим тре­ба щось роби­ти), і навряд чи це змі­ни­ться, а от про­гра­ма-меді­ум вико­ну­є­ться більш-менш аде­ква­тно.

У най­ближ­чих пла­нах: доша­ма­ни­ти з рефа­кто­рін­гом май­бу­тньої магі­стер­ської про­грам­ки, звіль­ни­ти­ся з робо­ти і зна­йти нову позмін­ну (це десь так із жов­тня має бути), дочи­та­ти кіль­ка тов­стень­ких кни­жок, взя­ти ще кіль­ка інтерв’ю у відо­мих людей. Навіть не знаю, що ще.

Не пише­ться, до речі, зно­ву, але ця біда — через нед­ося­жні highest hopes.

Зда­є­ться, скар­га на това­ри­шів з postfactum.pl.ua поді­я­ла. Тепер там сто­рін­ка, яка роз­ка­зує, що таке «post factum».

Блін, це чудо­во (обе­ре­жно, відео).

А ще я вирі­шив розі­бра­ти­ся із тими чува­ка­ми, які заре­є­стру­ва­ли мій ста­рий домен postfactum.pl.ua і роз­мі­сти­ли на ньо­му копію мого бло­гу. Техпід­трим­ка їхньо­го хостин­гу пообі­ця­ла розі­бра­ти­ся за 24 годи­ни, у що я, зві­сно, поки вірю =).

І, кори­сту­ю­чись наго­дою, хочу ого­ло­си­ти, що забо­ро­няю роз­мі­щу­ва­ти на сай­ті postfactum.pl.ua будь-які мате­рі­а­ли, взя­ті із цьо­го сай­ту.

Ще б, зві­сно, із цими хулі­га­на­ми розі­бра­ти­ся: streamos.org.ua. Але тут важ­че, та і не так стра­шно.

Джа­зо­вий вечір у філар­мо­нії був кла­сним попри попе­ре­дній дощ. Малі джаз-кіди зно­ву неймо­вір­но пора­ду­ва­ли чудо­вим висту­пом, а квар­тет саксо­фо­ні­стів і дует Руко­мой­ні­ко­ва-Дави­до­ва вза­га­лі на висо­ті.

На ЛОРі заро­бив остан­ню, п’яту зіро­чку.

Сьо­го­дні, 20 черв­ня 2011 року, post-factum став бака­лав­ром теле­ко­му­ні­ка­цій.

А ще доди­вив­ся кон­церт Within Temptation + Metropole Orchestra «Black Symphony». Над­зви­чай­на річ.