Про­дов­же­ння моїх запи­сок про Мінськ. Попе­ре­дні части­ни: про­лог, про кор­дон, про транс­порт.
Чита­ти все ››

Мітки: , ,

Влі­пив на цей сайт лайт­бокс на JavaScript'і. Для тих, хто не в кур­сі — це така шту­ка, яка пока­зує зобра­же­н­ня в запи­сі у сплив­но­му псев­до­ві­ко­не­чку, яке дає змо­гу не закри­ва­ти запис для пере­гля­ду зобра­же­н­ня, а ще листа­ти ці самі зобра­же­н­ня зру­чним спосо­бом.

Мітки: , , ,

Про­дов­же­ння моїх запи­сок про Мінськ. Попе­ре­дні части­ни: про­лог, про кор­дон.

Біло­ру­ський транс­порт має свій хара­ктер. А за духом смі­ли­во займає місце між слов’янським і захі­дно­єв­ро­пей­ським.
Чита­ти все ››

Мітки: , ,

Yet another тест від мене.

Тесту­вав­ся час, який затра­чу­є­ться на обчи­сле­н­ня пер­ших 30 тисяч чле­нів послі­дов­но­сті A000005 моєю бага­то­по­то­чною про­грам­кою. Тест напи­са­но так, щоб він ство­рю­вав послі­дов­но від 1 до 20 пото­ків, на кожній іте­ра­ції обчи­слю­вав оті 30 тисяч п’ять разів, а потім усе­ре­дню­вав час на пото­чну іте­ра­цію.

Як бачи­мо, з BFS рахує наба­га­то швид­ше. А ще ціка­во, що з BFS вар­то вико­ри­сто­ву­ва­ти пар­ну кіль­кість пото­ків, бо непар­ний потік (у мене два ядра на про­ці без гіпер­трей­дин­га) він постій­но ганяє з ядра на ядро, і так, мабуть, вно­сить затрим­ку в обчи­сле­н­ня. У CFS із балан­су­ва­н­ням наван­та­же­н­ня все наба­га­то гір­ше, тому гра­фік не зав­жди йде «пил­кою».

Мітки: , , , ,

Про­дов­же­н­ня моїх запи­сок про Мінськ. Попе­ре­дні части­ни: про­лог.

Нага­даю, що подо­ро­жу­ва­ти в сусі­дню кра­ї­ну я вирі­шив поїздом. Я вза­га­лі люблю поїзди, але очі­ку­ва­ти щось від пла­цкар­тно­го ваго­на не дуже то й хоті­ло­ся. Хоча не так все пога­но вияви­ло­ся.
Чита­ти все ››

Мітки: , ,

Дочи­тав сабж. Що сим­во­лі­чно, зна­чний обсяг про­чи­тав у поїзді. Якби не восьма части­на, було б усе ОК, а так вра­же­н­ня дуже нео­дно­зна­чні.

Що чита­ти далі — ще не знаю, але перед тим, як почи­на­ти щось нове, тре­ба завер­ши­ти чита­ти Пла­то­но­ва.

Мітки: , , ,

Цим постом я від­кри­ваю серію запи­сів про сто­ли­цю Респу­блі­ки Біло­русь — Мінськ — із точки зору себе як тури­ста, який про­жив там чоти­ри літні дні.
Чита­ти все ››

Мітки: , ,

І сни уже не сни,
        при­ма­ри — не при­ма­ри,
        а від­го­ло­ски чарів
все­силь­ної весни.
І ти мов­чиш: «Про­сти».

Назав­жди чи на вчо­ра
        руко­пи­си-листи —
        кому й куди нести?
У біло­го є чор­не,
а в чор­но­го — теж чор­не.

Для кожно­го — свій лік,
        усьо­му — свою пору
        пере­вер­та­ти гори —
як Пере­мо­ги пік —
скла­да­ти стик у стик.

Шука­ти там, де лег­ше,
        вко­ро­чу­ю­чи вік —
        нев­же натхнен­ний втік?
Відзав­тра — як упер­ше —
від­чу­є­ться ще дещо.

І лютий — де чор­ни­ла¹?
        І дрож­ка — де дешев­ше,
        і сму­ток — яко шер­шень,
дзиж­чить ридма. Люби­ла?
«Про­бач — була без­кри­ла».

04:09 18.06.2012 р. (м. Київ)

———
¹ Б. Пастер­нак. «Фев­раль. Достать чер­нил и пла­кать!»

На касі в Мега­мар­ке­ті діа­лог із касир­шою:

К: — Здрав­ствуй­те, пакет нужен?
Я: — Емм… ви під­стри­глись, чи мені зда­ло­ся? *при­мру­жив одне око*
К: — О_о нннет… вам не пока­за­лось. *роз­плив­ла­ся в посмі­шці* При­я­тно, когда заме­ча­ют.

Але попе­ре­дня її зачі­ска мені подо­ба­ла­ся біль­ше, хоч я цьо­го й не ска­зав =).

Повер­нув­ся з Мін­ська, купа вра­жень, фоток через дощ неба­га­то, поста­ра­ю­ся щось ско­ро офор­ми­ти тут.

Мітки: , , ,

post-factum на 7‑ме число домо­вив­ся з одно­кур­сни­цею Олею про something like фото­се­сію для неї, і зран­ку, незва­жа­ю­чи на дощик, забрав її із собою в Марі­їн­ський парк.

Слід від­да­ти нале­жне пого­ді — вона, мабуть, почу­ла моє вну­трі­шнє обу­ре­н­ня щодо її дій, і як тіль­ки ми при­їха­ли в парк, поча­ла при­во­ди­ти себе до нале­жно­го вигля­ду. Себ­то, хмар­ки розі­йшли­ся, а сон­це поча­ло сві­ти­ти так, як йому нале­жа­ло б сві­ти­ти в черв­ні.

А ще незва­жа­ю­чи на те, що Оля під­сту­пно нама­га­ла­ся спо­ча­тку вте­кти від об’єктива й забра­ти фото­апа­рат, щоб фотка­ти мене, вийшло бага­то-бага­то кла­сних кадрів, мабуть, зав­дя­ки не стіль­ки тому, що я якось більш-менш при­стой­но фоткаю, а тому, що Оля неймо­вір­но фото­ге­ні­чна. Зага­лом, після пер­вин­ної чис­тки фото­ма­те­рі­а­лу лиши­ло­ся дуже бага­то з чого вибра­ти, і я підо­зрюю, що виби­ра­ти буде важ­ко. Але я справ­лю­ся ;).

Зага­лом, гуль­ка з фото­апа­ра­том від Марі­їн­ки через Андрі­їв­ський узвіз на Кон­тра­кто­ву пло­щу роз­тя­гну­ла­ся май­же на 8 годин, чим я неймо­вір­но задо­во­ле­ний.

На сьо­му вечо­ра був запла­но­ва­ний кон­церт Київ­сько­го камер­но­го орке­стру. Дири­гент — про­фе­сор Кофман. Кон­церт вийшов неймо­вір­ним, а ще на ньо­му я зро­зу­мів, як Роман Іса­а­ко­вич будує такі вечір­ні висту­пи — спо­ча­тку щось при­єм­не, потім — незро­зумі­ла для мене фігня, а під кінець щось про­сто кла­сне. Чимось «про­сто кла­сним» цьо­го разу була «Малень­ка нічна сере­на­да» Моцар­та, під час вико­на­н­ня якої я із задо­во­ле­н­ням про­кру­чу­вав зна­йо­му мело­дію в голо­ві, а також спо­сте­рі­гав за неймо­вір­ним спіл­ку­ва­н­ням мімі­кою дири­ген­та з вико­нав­ця­ми.

Якщо мене в кін­ці літа спи­та­ють, який же ж день із цих трьох міся­ців був най­кра­щим, то при­найм­ні зараз я ска­зав би, що в мене є пер­ший номі­нант.

Мітки: , ,
Top