Учорашньої Праги всім. Я їздив дивитися окраїни, а точніше, район Стодулки, але там у таку пору фотографувати нема чого, хоча парк із озерцями симпатичний. Натомість, заїхав на Вишеград, де ще не був, і пофотографував по периметру.
Читати далі »

Hády — симпатична місцина на околицях Брна, у Маломнєріцах. Це бувший вапняний карʼєр, який, коли народ одумався, закрили й почали рекультивовувати. Зараз там кілька природних памʼяток, чудові краєвиди, озерця і лами. А сама назва значить «змії». Туди я і поїхав 22-го числа.
Читати далі »

Симфонічний оркестр Віденської філармонії у пʼятницю, 29-го числа, був у гостях у Братиславі і давав концерт у Словацькій філармонії в рамках музичного фестивалю. Грали Гайдна, Брамса і Бартока, а диригував такий собі індус на ймення Зубін Мета, якому, як виявилося, уже 81 рік. У 2007-му році він керував традиційним новорічним концертом у Відні. І у 2015-му. І ще кілька разів до того.

Приклад його роботи:

На цьому відео він набагато живіший, ніж зараз. Роки беруть своє. Зате він (я або цього раніше не помічав, або він і правда перший такий диригент на моїй памʼяті) вів твори без партитури на пюпітрі перед очима, як і на відео вище.

На біс зіграли Віденський вальс, до речі.

Їздити на концерти у Братиславу доволі зручно. Виїжджаєш десь о 16:30, за півтори години там, гуляєш півгодини містом, потім дві години концерт, і назад або останнім угорським потягом, або фліксбусом. І вдома ще до першої ночі.

Словацька філармонія симпатична і зсередини, і ззовні. Багато люстр, позолоти, оцього всього, бабусі-дідусі наряджаються у плаття-фраки. Мо́лоді мало (на відміну від Києва, наприклад). Звучання, як на мене, пласкувате, зал — прямокутник без колон, хоча доволі обʼємний, зі скругленої стелею. Місце я собі взяв хороше, власне, як завжди — середні ряди трохи зліва, навпроти першої скрипки, але не так близько до сцени, щоб мотати головою туди-сюди. Тому звучання, думаю, оцінив правильно.

На вході дівчина, яка роздавала програмки, не визнала в мені поціновувача, і сама програмку не дала. Довелося просити. Зате з цієї програмки тепер знаю, що після Нового року у Відень приїде Дудамель, і я от тепер думаю, що можна було б і собі зʼїздити.

20-го числа до Брна заїхала канадська джазова співачка Даяна Кролл або, як виразився один із моїх колег, «баришня з піаніно».

Кому цікаво, що і як вона співає, — залишаю відео 9-тирічної давнини:

В принципі, з тих пір вона мало змінилася. Фоторепортаж із виступу в нас є тут.

Її потужне контральто доволі яскраво контрастує з няшною зовнішністю. Ну і бажаю кожному виглядати так у 52 роки.

21-ше серпня, класичний вид із Празького Граду:

Міст Легіонів, 1901-й рік, камінь, зліва Народний театр, за мостом по центру — Словʼянський острів, справа видно дерева Стрілецького острова:

Карлів міст, 1402-й рік, камінь, пісковик, Старомнєстска вежа і мільйон туристів:

Манесів міст, 1914-й рік, бетон, бібліотека Філософського факультету Карлового університету:

Фотографії з попередньої поїздки тут.

На початку нового навчального сезону, у вересні 2009-го, я купив собі Logitech LX8, бездротову мишку, яка прослужила мені вірою і правдою майже 8 років.

На жаль, за цей тривалий час успішної роботи ліва кнопка почала барахлити. Ще в Києві я це помітив і пробував знайти клікер на радіоринку, щоб замінити його, але нічого не зміг відшукати. У холодну пору року мишка не дуже нагадувала про свій вік, а коли тепло — відчутно скаржилася. Також під великим пальцем частково облізла гума, а ще, коли я відкривав корпус, щоб почистити нутрощі, відламалося одне кріплення плати.

Тому настав момент, коли моє терпіння вичерпалося, і я витратився на Logitech M510, повний аналог LX8, тільки з меншим ресівером (той що Unifying, якому я відразу оновив прошивку через недавно виявлені проблеми з безпекою) і кнопкою «вперед» з лівого боку. Підозрюю, що тут кращий сенсор (хоча і на старий я не скаржився) і менше енергоспоживання.

Хочеться вірити, що цей екземпляр мені прослужить не менше, ніж попередній.