Усе, тепер інфра­стру­кту­ра пов­ні­стю на ново­му сер­ве­рі. Най­біль­шою про­бле­мою якраз виявив­ся новий munin, у яко­му пере­ро­би­ли спо­сіб малю­ва­н­ня гра­фі­ків. Поки розі­брав­ся, як його при­кру­ти­ти до nginx… А ще, крім того, ці нові малю­валь­ни­ки гра­фі­ків пада­ють за пер­шої най­лі­пшої можли­во­сті, тому дове­ло­ся вичи­сти­ти кон­фіг і при­бра­ти глю­ка­ві датчи­ки. Хоч щось пра­цює, з іншим роз­би­ра­ти­му­ся по ходу спра­ви.

Мітки:

Дії щодо пере­не­се­н­ня всьо­го публі­чно­го хазяй­ства на інший хостинг уже дове­де­но до авто­ма­ти­зму. Інфра­стру­кту­ра май­же пов­ні­стю пере­їха­ла назад на Хецнер (VQ12, якщо комусь ціка­во), а я, зві­сно, цим задо­во­ле­ний. Єди­не, над чим дове­ло­ся ретель­но попра­цю­ва­ти, це MariaDB, оскіль­ки гото­вих бінар­ни­ків не було. Нічо­го, ском­пі­лив сам пов­но­цін­ні deb-паке­ти.

Зали­ши­ло­ся пере­не­сти тіль­ки сер­вер DNS і моні­то­ринг на Munin. І пока-пока, xencon!

Мітки:

Назрі­ва­ють пере­мі­ни. Носом чую, ско­ро. І дар­ма я вно­чі сплю — у цей час якраз най­кра­ще дума­є­ться. Най­біль­ше хоче­ться від­сі­кти хвіст ста­рих зв’язків, зали­шив­ши тіль­ки справ­ді потрі­бні. Але це потім, у пла­нах. І ближ­че до кін­ця року я зна­ти­му про них більш деталь­но.

А зов­сім ско­ро — поїзд додо­му. Вихі­дні підуть на те, щоб забра­ти звід­ти теплі речі, яких немає тут.

P.S. «Точка нево­зв­ра­та», пев­но, прой­де­на, і дру­ге А. підо­зрі­ло вида­є­ться закін­че­н­ням п’ятирічної місії. Ну й ОК.

Мітки:

Щось мене дістав xencon сво­ї­ми феє­ри­чни­ми глю­ка­ми. А все так добре почи­на­ло­ся. Зараз посе­ред ночі або в будь-який інший час без види­мих на то при­чин може тупо виру­би­ти­ся сер­вак, а потім застряг­ти на fsck і не забу­та­ти­ся авто­ма­ти­чно. При цьо­му по VNC можна під­кон­не­кти­ти­ся один раз із 20-ти, а техпід­трим­ка робить невин­ні очі, від­по­від­а­ю­чи «cannot reproduce». В адмін­ці ж сер­ва­ка кно­по­чки керу­ва­н­ня вла­сне сер­ва­ком можуть ста­ти неактив­ні, що ні пере­за­ван­та­жи­ти, ні виклю­чи­ти, ні вклю­чи­ти нічо­го не можна. Мене це не вла­што­вує.

Ну ОК, про­го­ло­сую дола­ром і посту­по­во повер­ну­ся назад на Хецнер.

Мітки:

Поза­вчо­ра ходив на кон­церт сим­фо­ні­чної музи­ки. До нас при­їжджа­ла Кете­ван Чхар­ті­шві­лі, мила гру­зин­ська піа­ніс­тка, яка зігра­ла з орке­стром 23‑й кон­церт ля мажор Моцар­та в трьох части­нах. Гар­но зігра­ла, потім ще вийшла на біс, при­чо­му якраз «на біс» було ще кра­ще — паль­ці біга­ли по кла­ві­шам швид­ше, ніж я дру­кую на ноу­ті. Чудо­ва техні­ка, як на мене.

Після завер­ше­н­ня дру­го­го від­ді­лу Дядю­ра ще зіграв дві неза­пла­но­ва­ні ком­по­зи­ції. Вечір видав­ся досить вда­лим.

До речі, у пер­шо­му від­ді­лі десь ряду так на 12-му чи й далі сидів Кофман. При­йшов собі такий у джин­сах, сів і слу­хав. Не бачив я ще тако­го.

Як вер­тав­ся після кон­цер­ту, то змерз, тому вчо­ра поїхав на Петрів­ку уте­пли­ти­ся — купив шапку, шарф і рука­ви­чки. Щоб осо­бли­во не пари­ти­ся, що купу­ва­ти, взяв із собою Аню. Дів­ча­там видні­ше, який одяг кра­ще :).

А сьо­го­дні надво­рі весна — +14°C. Після вчо­ра­шньо­го аж жар­ко.

P.S. Про­го­ло­су­вав. На моїй діль­ни­ці все було спо­кій­но.

Мітки: ,

Учо­ра від­кри­ли 51-шу стан­цію Київ­сько­го метро­по­лі­те­ну «Іпо­дром». Її збу­ду­ва­ли в рекор­дно коро­ткі стро­ки, при­чо­му зро­би­ли два пов­но­цін­ні вихо­ди (хоча ходять чутки, що один таки тим­ча­со­во закри­ють), а ще гале­рею над одні­єю з колій. Жаль тіль­ки, що нема того пан­но, яке заду­му­ва­ло­ся в поча­тко­во­му про­е­кті.

Стан­ція вийшла дуже гар­на. Зали­ша­є­ться тіль­ки чека­ти, коли збу­ду­ють «Терем­ки», щоб поїзди ходи­ли у зви­чно­му режи­мі, а не «чов­ни­ком».

Ну і тро­хи фоток від мене, зві­сно.

Мітки: ,

19.10.2012
«Генії і диле­тан­ти»

Ака­де­мі­чний сим­фо­ні­чний оркестр
Націо­наль­ної філар­мо­нії Укра­ї­ни
Голов­ний дири­гент –
РОМАН КОФМАН

Соліст – СЕРГІЙ БОРТНИК (тенор)

Про­гра­ма:
Ж.-Ж.Руссо – Увер­тю­ра до опе­ри «Сіль­ський чаклун»
Ф.Ніцше – 5 п’єс (орке­стро­ва вер­сія О.Щетинського)
Е.-Т.Гофман – Увер­тю­ра до опе­ри «Унди­на»
Б.Пастернак – Сона­та для фор­те­пі­а­но (орке­стро­ва вер­сія О.Щетинського)
О.Грибоєдов – 2 валь­си (орке­стро­ва вер­сія О.Щетинського)
Г.Сковорода‑О.Щетинський – Пісня філо­со­фа
Л.Толстой – Вальс (орке­стро­ва вер­сія Р.Кофмана)
Р.Штраус – Сим­фо­ні­чна пое­ма «Так казав Зара­ту­стра» (за Ф.Ніцше)

Був от у п’ятницю. Але чомусь не осо­бли­во пішло, окрім поча­тку «Так казав Зара­ту­стра». Може, через те, що я не виспав­ся. А, може, Кофман цьо­го разу нав­ми­сне піді­брав щось таке, під що добре спа­ти :).

Насту­пний кон­церт за пла­ном 26-го числа. Білет уже є.

Мітки: , ,

Про­сто щоб не забу­ти:

CONCURRENCY_LEVEL=4 make-kpkg --rootcmd fakeroot --initrd kernel_image kernel_headers
Мітки: , ,

Попро­щав­ся з одним із най­улю­бле­ні­ших прє­по­дів, Оле­ксан­дром Іва­но­ви­чем Лади­ком. Кла­сний був мужик…

Мітки:

Учо­ра­шньо­го дня, у четвер, води­ла мене одно­кур­сни­ця Оля в театр, але не про­сто театр, а театр-сту­дію імпро­ві­за­ції твор­чо­го об’єднання «Чор­ний ква­драт». Ста­ви­ли «Когда захо­че­шь тепло­ты». Кому лінь­ки йти за поси­ла­н­ням, ось опис пря­мі­сінь­ко із сай­ту:

Тон­кий и изя­щный спе­ктакль-дра­ма. Лег­кий юмор и акку­ра­тная игра акте­ров не пре­дна­зна­че­на для люби­те­лей при­ми­тив­но­го сме­ха. Хоте­лось бы при­гла­сить зри­те­лей спосо­бных к вни­ма­тель­но­му сопе­ре­жи­ва­нию геро­ям пье­сы.
Жила-была деву­шка. И у нее было двое муж­чин. Один – кото­ро­го люби­ла она. Дру­гой – кото­рый любил ее. Госпо­ди, как же надо­е­ли эти «любов­ные тре­у­голь­ни­ки». И вот одна­жды…
Что делать, если ты её люби­шь, а она тебя нет? И если ты пони­ма­е­шь, что един­ствен­ное, что ты може­шь дать люби­мо­му чело­ве­ку – это макси­маль­но поста­ра­ться огра­дить её от мел­ких жизнен­ных нев­згод и непри­я­тно­стей? А если и это не помо­га­ет?

Гра­ли в одній із кім­нат новень­ко­го кре­а­тив­но­го про­сто­ру «Часо­пис», у який я і так про­сто хотів потра­пи­ти, щоб поди­ви­ти­ся, що воно таке. Навіть знаю його заснов­ни­ка — Пашу Гора­ка, але то було дав­но й неправ­да. Сце­на камер­на, гля­да­цьких рядів 6, пер­ші два — м’які сиді­н­ня а‑ля поду­шки, остан­ній — суціль­ні диван­чи­ки. Дуже зати­шна зала, при­єм­на атмо­сфер­на, над­зви­чай­но ком­фор­тно спо­сте­рі­га­ти гру акто­рів.

Сам спе­ктакль мені спо­до­бав­ся. Гумор тон­кий, гра акто­рів май­стер­на (хоча, може, над­то емо­цій­на, але то таке), а в самих пер­со­на­жах я навіть деко­го пізнав. І є над чим заду­ма­ти­ся.

Зати­шний блог реко­мен­дує похо­ди­ти на виста­ви цьо­го теа­тру.

Мітки: , , , ,
Top