Що ми зараз маємо на ринку — пило- і вологозахищеного, із вбудованою стабілізацією і компактного?

Топтигін днями випустив огляд K-1. Звісно, це і правда справжній танк — туша під кіло, корпус такий, що по ньому можна Бєлазом їздити. Стаб. Повний кадр. Є захищений 24–70. Але монстр. Огляд, до речі, я залишу тут у себе, бо воно того варте.

Легша альтернатива — K-3 II, але за габаритами — це той же мій D3100. Не хочу.

Ще вийшла чудова штука — Fujifilm X-T2. Компактне. APS-C. Захищене (звісно, не танк, але weather sealing мене цілком влаштовує). Не стаб, і це прикро. Більше того, стабілізоване захищене скло — тільки 18–135. Це хороший, але темний універсал, я таким уже знімав, досить із мене. Хочу 2,8. Як варіант — захищений фікс на 35, і стаб на такій фокусній відстані не сильно потрібен. Але тоді для портретів потрібен окремо 85.

Є, звісно, OM-D E-M5 II. Компактний, захищений, є 12–40 на 2,8. Стаб. Мрія майже. Якби не одне «але» — скоро виходить E-M1 II, флагман MFT з репортажними характеристиками. А саме мені таке і треба. Ще б на «одиничку» прикрутили джойстик для вибору точки фокусування (як на тому ж X-T2, наприклад), і тоді йому точно ціни не буде.

Ну і Panasonic, той, що GX8. Правда, IBIS тут гірше, ніж в Олімпусів, тому потрібно ще і стабілізований об’єктив. І такий є — 12–35, але в результаті вийде той же E-M5 II.

Чекаємо на E-M1 II?

Я дорозбирав наклацані останнім часом фотографії, і тепер якраз той момент, щоб їх тут презентувати. У деякому смислі це взагалі останні фотографії, оскільки камеру, якою я їх робив, я спродав.

Спочатку можна подивитися альбом із Ботанічного саду ім. Гришка. Там якраз цвіли білі магнолії, і тому я не міг це пропустити.

В окремому альбомі, але з тієї ж прогулянки, є фотки Олі. Мені думається, що цей портретний сет вийшов дуже вдалим, якраз у тому стилі, у якому я звик такі сети робити.

Також є фотографії з Ботанічного саду ім. Фоміна, куди я їздив тиждень потому. Цього разу вдалося втрапити на цвітіння фіолетових магнолій. А по ходу справи були і листячка, і колючки, і інші квіточки.

Наостанок, дивіться невеликий портретний репортажик із Книжкового Арсеналу — 2016. Окремо в цьому альбомі хочу виділити дві Дашині фотографії (особливо, найпершу). Мені дуже сподобався результат.

І окремо кілька теплих слів про Nikon D3100. Це був дуже хороший, хоча і, звісно, дещо розтягнутий у часі досвід. Камера й досі дає змогу робити якісні знімки, у чому я, сподіваюся, переконував вас не один раз. Це була моя перша дзеркалка і друга камера, якою я сам фотографував для свого задоволення (першою була ФЭД-5С, а до того в руках ошивалася Киев–30, правда, безрезультатно, тому її ми не рахуємо). Звісно, у неї є свої недоліки: вона повільна, не надто зручна, коли треба щось швиденько налаштувати, у поєднанні з 18–105 давала не найкращої контрастності фотографії, доволі габаритна. До речі, 18–105 — дуже зручний об’єктив, але за зручність доводиться платити світлосилою і швидкістю фокусування.

Принаймні, тепер я доволі точно знаю, чого хочу.

Зважуючи всі «за» і «проти», я дійшов до думки, що за бездзеркалками майбутнє. Звісно, на повнокадрові Sony я не збираюся витрачатися. Тому, виходячи з того, що я хочу вбудовану стабілізацію (от хочу і все тут), а також пило- і вологозахист, єдиним для мене варіантом на ринку зараз є Olympus OM-D E-M5 II. Плюс скло 12–40 f/2,8. Дзеркальним аналогом мені видається Pentax K-3 II (і K-1, звісно, Святий Патрік, яка ж вона класна), якщо не брати до уваги габарити, вагу й розмір матриці. І огляди його мені теж дуже подобаються. Але я хочу щось компактніше.

Звісно, я не впевнений у тому, як скоро в мене з’явиться новий інструмент, зважаючи й на інші обставини, але цього разу до його вибору я вже підійшов дуже серйозно. Тому в майбутньому сподіваюся продовжувати радувати себе хорошими фотороботами.

Точніше, пейзажі, які я наклацав під час підйому на гору.

Снігу не було, тому розказувати там особливо нема про що. Гори схожі більше на осінні, аніж на зимові, сніг почався тільки коли ми перетнули снігову лінію. Звісно, ніхто і не катався :(.

Але види там хороші.