між літерами
На http://lit.natalenko.name/ я виклав один з багатьох текстів, які мені віддав Колибенко. Цей я переправив, розширив трохи і опублікував. Тепер можу вважати себе співавтором, хоча Колибенко дійсно протупив, що віддав мені його – текст з початку був класний. У всякому разі, копірайти і ідеї витримані, тож читайте :).
Зараз йтиму спати. Статтю в МК відіслав, завтра чекатиму на відповідь. І завтра ж викладу StreamOS 0.19 alpha3. Постараюся.
Короче, писав він трохи не так, але з усіх його творів, що він мені передав, я вибрав дуже піходящу цитату:
“Книги не згорають. Вони горять, тліють, їхній попіл відгонить жаром. Та вони не горять, адже справжні книги пишуться не на папері, а в пам’ті людей. Зате можна змінити людей. Навіщо палити книгу, якщо її ніхто не прочитає.”
Як в воду дивився.
Ха! Ще й як! Попалив всі свої старі тексти за повною ненадобністю. Ох і горіло ж воно! Жар і полум’я вправно пожирало весь той хлам, на якому я колись намагався відшліфувати свою так звану “майстерність”. Ги.
Також попалив все інше паперове сміття. Попіл втоптав в землю і полив водою. Нехай росте.
Доприбирав в кімнаті.
На Лафоксі нарешті переступив поріг у 500 повідомлень. Тепер у мене дві так звані “зірочки”. З чим я себе, улюбленого модератора, і вітаю.
Пан Колибенко віддав мені всі свої недодруковані тексти. Я почав їх перебирати і (навіть!!!) знайшов дещо цілком прийнятне. Думаю, якщо доведу все до ума, то викладу.
Поки все. Якщо доживу до вечері – буду вечеряти.
Бги.
Вчора фізично не міг нічого написати, бо рішав ті кляті карточки на автосправу. І сьогодні, мабуть, теж рішатиму.
В школі був день цивільної оборони. Нічого цікавого, окрім того, що я побачив знайомого пожежника і нагадав йому про те, що вони нам програли їх ЗІЛ в доміно, не було.
Вчора також виклав новий твір. Читайте сайт з віршами – там видно буде, про що він.
Поки все.