Як і планував, у середу був у Празі на концерті Міцуко Учіди. Ось невеличке промо:

Празький Рудольфінум, звісно, трохи незвичний — амфітеатр із високою стелею і колонами на балконах. Звучання схоже на Колонний зал у Києві, тільки реверберація акуратніша. Але все одно, тіснувато звуку, як на мене.

Грали більш-менш сучасні речі композиторів Bohuslav Martinů і Arnold Schönberg. Перший мені зайшов краще. Може, тому, що він чех, а не австріяк.

Стосовно сайту, я прибрав увесь трекінг і SEO, тому гуглова аналітика більше вас не відстежує. Усе одно багато хто її блокує, тому я краще за потреби дивитимуся логи через GoAccess, наприклад. Також викинув Disqus, просто за компанію. Коментарі все одно доступні без реєстрації.

+18°C сьогодні! Звісно, пора фотографувати.

Вид на Брно з Білої гори:

Видно і Шпілберк, і Петров, і взагалі. Тільки димка от, і промені в обʼєктив. Під ногами — Юліанов і Жиденіце.

Тут невеличкий симпатичний парк, але до нього треба піднятися. Звісно, мене потягнуло йти не асфальтною дорогою, а хащами з багнюкою під ногами.

Інші брняки теж повилазили на сонечко:

Ось почнеться цвітіння, поїду в Охоз до печер.

Відвідавши вчора Брненську філармонію вдруге, я таки вкорінився в думці, що вона замала. Залі не вистачає обʼєму, а сцені — місця для розміщення оркестру в повному складі. І не зважаючи на той факт, що там установлений орган (на якому, до речі, також цього разу грали), ця зала — виключно камерна.

Хто був у Колонному залі ім. Лисенка в Києві, той знає, що якщо конфігурація оркестру передбачає багато-багато музикантів (наприклад, для виконання «Петрушки» Стравінського), то вони сидять від стінки до стінки щільно, майже впритул до країв. А тепер уявіть, що половина того оркестру просто фізично б не влізла на брненську сцену.

Поруч із поточною будівлею філармонії зводять нову, Janáčkovo kulturní centrum. Днями підписали угоду на проектну документацію другого етапу будівництва. Я не бачив, як має виглядати нова зала, але зустрічав посилання на те, що її проектуванням займатимуться ті ж люди, які робили знамениту Філармонію на Ельбі в Гамбурзі. І я щиро сподіваюся, що нова брненська зала буде в тому ж таки стилі караянівського цирку.

Щодо власне музичної програми, то все було нормально. Грали Моцарта, Баха і компанію. Єдине, чого я не зрозумів, якщо навіть цей концерт і був присвячений молодим і майбутнім мамам (з відповідною кількахвилинною лекцією про музикотерапію), навіщо ж декому треба було брати дітей прямо в залу. У Києві, наприклад, на це діє пряма заборона, а тут навіть є окрема кімната, де на час концерту залишають дітей під наглядом. І чи то публіка менш дисциплінована, чи ж то я так не звик до акустики, що чув усе, чого не мав би чути.

До слова, я розписав собі оркестрові концерти на півроку вперед. Усі будуть у Брно, крім одного, заради якого я поїду в кінці березня до Праги. Імовірно, треба вклинити й щось у Відні (я знову подався на новорічну лотерею, до речі), але це буде окрема історія.

Веверска Бітишка — це містечко (от саме містечко, а не село і не місто, це така офіційна класифікація) за приблизно 14 км від Брно, якщо їхати вздовж Свратки. 6-го числа я туди вибрався просто так.
Читати далі »

Традиційно, починаємо новий рік хорошою музикою.

(це відео з ютубчика будуть періодично видаляти, гарантую)

UPDATE 1: уже видалили, тому поки залишаю аудіоверсію.

UPDATE 2: дубль два.

UPDATE 3: повертаю аудіоверсію.

UPDATE 4: аудіоверсію теж видалили, вставив чергове відео.

Рік запамʼятався передусім численними подорожами. Це і короткі піші й велосипедні вилазки околицями Брно, і поїздки в межах краю, і Прага, а ще Німеччина, Словаччина, Австрія, Нідерланди, Бельгія, Україна, Угорщина. Минулого року я припустив, що можу поїхати до Італії, і хоча її у списку поки нема, те, що було, цілком перекриває це недопрацювання. Тому я думаю змістити план на літо наступного року. Я просто маю туди зʼїздити, і, звісно, не забувати про онлайн-курси італійської (…і чеської…).

Ще 2017-й мені залишив новий фотоапарат із двома обʼєктивами. Тому з кожної своєї поїздки я старався щось обовʼязково привезти. Загалом, я дуже задоволений технікою, та і фотографії говорять самі за себе. Заодно навчився більш-менш пристойно обробляти RAW’ки.

Минулий рік — це кілька концертів (треба планувати їх частіше), купа книг, постійні власні та спільні проекти і, звісно, робота. Підвищення й зобовʼязання. Розвиток і рутина. Несподіванки та плани. Відповідність і відповідальність. Добре, що завжди є чому вчитися, а ще краще, коли тобі за це платять.

Як і минулий, це був рік диких новин в усіх галузях. І аналітики, до якої такі новини спонукають.

Зрештою, хороший рік, корисний.

Якщо говорити про приблизні плани, то окрім концертів й Італії там ще світиться Львів, особливо враховуючи запланований прямий маршрут літаком прямо із Брно. Перший і останній раз повноцінно я там був у 2012-му, і з тих пір хотілося повернутися ще раз.

Треба більше поїздити Чехією, особливо Богемією. І щоб хоча б по разу побувати в центрі кожного краю.

Також хочеться походити на якісь конференції. У нас буде традиційний DevConf, але треба подивитися календар LWN і прикинути, що ще є досяжним без особливих витрат.

Черговий раз податися на віденський новорічний концерт і сподіватися на випадок.

І, звісно, самовдосконалюватися.

Чого і вам бажаю.