Mic check, mic check

Мітки: ,

Dalai Lama: Last Week Tonight with John Oliver

Це кру­то.

Мітки:

Про стандарти

На цьо­му сві­ті є бага­то недо­ціль­них речей. Іно­ді вони дово­лі логі­чні, зва­жа­ю­чи на обста­ви­ни, і їх можна стер­пі­ти. Іно­ді вони бісять, аж через край хлю­пає.

Напри­клад, під­трим­ка C11 в ком­пі­ля­то­рах.

При­пу­сти­мо, я пишу код, який хоче ато­мар­ні ціло­чи­сель­ні опе­ра­ції. Що я роблю в GCC 6.3? -std=c11, #include — і впе­ред, до atomic_size_t.

Що я роблю в CentOS, де GCC 4.8? Скри­плю, зві­сно, але додаю в CMake пере­вір­ку на цей хедер, і, якщо його нема, обгор­таю size_t spinlock'ом.

Що я роблю в ICC? По ідеї, те саме — попри те, що заде­кла­ро­ва­на під­трим­ка C11, ато­мар­них опе­ра­цій там нема.

Але stdatomic.h є.

Intel, what? Я, зві­сно, вдя­чний за те, що дру­гий рік кори­сту­ю­ся без­ко­штов­ною ліцен­зі­єю на ком­пі­ля­тор, який дає змо­гу роби­ти код наба­га­то кра­щим, але чому я маю дода­ва­ти ще пачку #ifdef'ів на __STDC_NO_ATOMICS__? Як можна декла­ру­ва­ти stdatomic.h без ато­мар­них типів?

Не люблю #ifdef'и. З ними будь-який код пере­тво­рю­є­ться на лапшу.

Мітки: , ,

Цікаві досліди

Rspamd уже дав­нень­ко навчив­ся збе­рі­га­ти дані по ста­ти­сти­ці між рестар­та­ми, і от її нако­пи­чи­ло­ся стіль­ки, що роз­див­ля­ти­ся ста­ло ціка­во.

Спад чистих листів напри­кін­ці мину­ло­го року — це я від­пи­сав­ся від об’ємних роз­си­лок GlusterFS і Ceph. Добре видно те, як фільтр навча­є­ться — з часом ростуть обся­ги листів, які вики­да­ю­ться від­ра­зу, а також тих, які грей­лі­стя­ться чи помі­ча­ю­ться як імо­вір­ний спам. Для цьо­го, зві­сно, тре­ба тяга­ти листи з інбо­кса у ката­лог для спа­му.

Зараз в інбокс про­лі­зає мало що, листи помил­ко­во міти­ться спа­мом також дуже рід­ко. Не уяв­ляю, що б я робив без цієї систе­ми філь­тра­ції.

Мітки: ,

Obřany

Дово­лі мило­ви­дна части­на міста. Точні­ше, хоча фор­маль­но воно ще Брно, але по суті це вже дале­кі око­ли­ці. Тут є усе для хоро­шої про­гу­лян­ки — пря­мий трам­вай, річка, гори і ліс.

На пра­во­му бере­зі Сві­та­ви — залі­зни­ця з кіль­ко­ма туне­ля­ми, дачні і не дуже дачні хатин­ки, на ліво­му — купа пішо­хо­дних мар­шру­тів, доріж­ка з асфаль­то­вим покри­т­тям, якою вже ганя­ють вело­си­пе­ди­сти, роле­ри і т. п., бо вчо­ра +18°C цьо­му дуже спри­я­ло, і навіть млин, прав­да, він на рекон­стру­кції. Ще там є каме­но­лом, якісь незро­зумі­лі зали­шки чи то вхо­дів у ката­ком­би, чи то в під­ва­ли, і дже­ре­ло. По кар­ті неда­ле­ко від залі­зни­чно­го мосту є руї­ни зам­ку, але туди я не під­ні­мав­ся.

Буде куди з’їздити як тіль­ки ста­не зеле­но.

А ще я тепер Software Maintenance Engineer.

Мітки: , , ,

:(

The annual drawing for tickets to the Vienna Philharmonic New Year's Concerts has now been completed. We regret to inform you that your application was not among those selected. We are thus unable to offer you tickets to any of the three end of year concerts for 2017/18.

Піду та вто­плю­ся у річці гли­бо­кій.

Мітки: ,

Čtečka

Спо­ді­ва­ю­ся, мої очі колись ска­жуть за це «спа­си­бі».

631-й PocketBook. «Тихий Дон» уже дочи­ту­ва­ти­му на ньо­му.

Мітки:

Про Потсдам, Берлін і знову Братиславу

Зимо­ва бер­лін­ська агло­ме­ра­ція тури­сти­чно дово­лі нудна. Ста­туї загор­ну­ті у шпа­ків­ні, будів­лі — в буді­вель­ні ліси, асфальт роз­ко­па­ний під метро, а холо­дний вітер уздовж Шпрее пере­га­няє смі­т­тя­чко під зали­шка­ми Бер­лін­ської сті­ни.
Чита­ти все ››

Мітки: , , , ,

***

Од Бер­лі­на до Бра­ти­сла­ви гуляє вітер,
все шукає собі заня­т­тя чи, може, літо,
все не бачить собі при­хис­тку — три­во­жать рани.
Од Бер­лі­на гуляє вітер до Бра­ти­сла­ви.

Твоє вчо­ра­шнє спи­та­ло зав­тра: «А де ж сьо­го­дні?»
Ніхто не бачить, як вечо­ра­ми мости роз­во­дить.
Над пер­шим містом тягає хма­ри, дзве­нить загра­ва,
гуляє вітер аж від Бер­лі­на до Бра­ти­сла­ви.

Піймай хви­ли­ну — нехай зігріє туте­шню зиму.
За чверть на потяг, сви­стить пла­тфор­ма, захо­чеш — всти­гну,
поклич — при­їду, і уже зав­тра од рано-рана
подує вітер від Ост-Бер­лі­на до Бра­ти­сла­ви.

Забу­те зно­ву спли­ве наго­ру — таке осін­нє.
Зга­да­єш дум­ку від пер­ших літер до воскре­сі­н­ня.
І хоч у Від­ні, а хоч у Брні — на запах кави
при­їде вітер і із Бер­лі­на, і з Бра­ти­сла­ви.

18:10 15.01.2017 р. (м. Брно, Чехія)

Battle

Моло­дий Кара­ян, до речі, також кудись спі­шив. Ось його варі­ант Двор­жа­ка:

А це дуда­ме­лів­ський. Тут він вза­га­лі дитя, по суті:

Зда­є­ться, не дар­ма його в мину­ло­му році ще назва­ли одним із най­пер­спе­ктив­ні­ших дири­ген­тів. Якщо хто не зро­зу­мів, дру­гий варі­ант мені подо­ба­є­ться біль­ше, що рід­ко буває, бо кара­я­нів­ське вико­на­н­ня зазви­чай вва­жа­є­ться ета­лон­ним.

До речі, я подав­ся на віден­ський ново­рі­чний кон­церт, на 2018-й рік. Там, хто не в кур­сі, лоте­рея на кви­тки, при­йом заявок від­кри­тий пер­ші два міся­ці року, і ста­ном на п’яте число пода­ло­ся вже біль­ше ста тисяч людей. Ух. Але це така бла­ки­тна мрія, щоб хоча б одним оком за най­де­шев­шим кви­тком зі сто­я­чим місцем.

Із більш при­зем­ле­них новин — у мене впер­ше за 10 остан­ніх років вла­сне і справ­жнє ліж­ко. Ота­кої.

Мітки:
Top