Повер­нув­ся на KDE. Нага­даю, що я їх досить дав­но зніс, пере­йшов­ши спо­ча­тку на Xfce, а потім — на awesome. Все-таки, так зва­ні «лег­кі» ото­че­н­ня — це гуд, але мені про­сто захо­ті­ло­ся цілі­сно­го DE. KDE 4.10 про­сто чудо, все лег­ко та при­єм­но. Основ­ні фічі для мене — кла­сний софт, вза­єм­на його інте­гра­ція та зру­чна прив'язка вікон до пев­них пози­цій і робо­чих сто­лів.

Нага­даю, що KDE з неве­ли­ки­ми пере­р­ва­ми я вико­ри­сто­вую із само­го поча­тку, як тіль­ки став пра­цю­ва­ти з Ліну­ксом. А пере­ри­ва­ю­ся тіль­ки для того, щоб зно­ву до них повер­ну­ти­ся :).

Мітки: ,

Оно­вив пам’ять сво­го ноут­бу­ка до 16 Гб. Тепер її виста­чить ой як на дов­го і ой як на бага­то. У пла­нах ще поста­ви­ти SSD, якраз є віль­ний роз’єм під ньо­го. Ско­ро, думаю, збе­ру­ся з дум­ка­ми.

Про­дов­жив чита­ти збір­ку роз­по­від­ей про подо­ро­жі, при­го­ди й фан­та­сти­ку «На суше и на море». Дуже які­сна худо­жня літе­ра­ту­ра радян­сько­го часу.

Подав п’ять порт­ре­тних фото­гра­фій на один кон­курс, якщо прой­ду, напи­шу більш деталь­но.

У будні пра­цюю, на вихі­дних пишу диплом. Усе як зав­жди.

Сьо­го­дні­шній робо­чий момент:

Робоче

Мітки: , ,

Дочи­тав кни­гу сина Хру­що­ва — Сер­гія — під назвою «Рожде­ние сверх­дер­жа­вы: кни­га об отце». Дуже ціка­ва, реко­мен­дую, роз­кри­ває осо­би­стість Хру­що­ва ще з одні­єї, нео­чі­ку­ва­ної, сто­ро­ни.

ISBN 5–94117-097–1

Мітки: , ,

Сьо­го­дні після напру­же­но­го міся­ця тесто­вої екс­плу­а­та­ції пере­ве­ли весь офіс на IP-теле­фо­нію. Усе хазяй­ство кру­ти­ться на зви­чай­но­му ПК з Asterisk'ом, до ПК під­клю­че­ний FXO-шлюз на 4 лінії і GSM-шлюз на 4 кар­тки. Також є SIP-тран­ки від кіль­кох про­вай­де­рів.

Я чесно спо­ді­вав­ся, що в пер­ший день бойо­вої екс­плу­а­та­ції буде біль­ше кося­ків, але, зда­є­ться, поки все три­ма­є­ться в межах нор­ми. Єди­не, що мене бен­те­жить — це те, що наші точки досту­пу Wi-Fi не під­три­му­ють QoS, від­по­від­но, нор­маль­ну робо­ту софтфо­нів на смар­тах в інже­не­рів я не можу гаран­ту­ва­ти.

Бага­то вся­ких нюан­сів пови­лі­за­ло в про­це­сі нала­шту­ва­н­ня. Окре­мо опи­су­ва­ти їх я поки не буду, хоча, імо­вір­но, слід офор­ми­ти ста­т­тю на який-небудь Хабр.

Уся систе­ма вийшла досить ціка­ва. Тепер тре­ба пиль­но слід­ку­ва­ти, щоб нічо­го раптом не впа­ло, а також доро­блю­ва­ти й пере­ві­ря­ти окре­мі фун­кції.

Мітки: ,

Флор роз­спі­ва­ла­ся :). Диви­ти­ся обов’язково, я ці 10 хв про­сто не міг віді­рва­ти­ся від екра­на.

Мітки: , ,

Того тижня в неді­лю хотів пофо­то­гра­фу­ва­ти Лів­обе­реж­жя з пло­щі біля Марі­їн­ки, але цьо­го зро­би­ти не вийшло через чи то туман, чи то незро­зумі­ло що. Тим не мен­ше, кіль­ка фото­гра­фій того вечо­ра я таки виклав.

Мітки: ,

Вимкнув реє­стра­цію на цьо­му сай­ті — для комен­ту­ва­н­ня вона дав­но не потрі­бна, а остан­нім часом попри капчу поча­ли наві­ду­ва­ти­ся спам-боти.

Спо­ді­ва­ю­ся, це ні на що не впли­не.

Мітки:

Від­чу­ва­є­ться, що з робо­тою віль­но­го часу ста­ло мен­ше, але ж так і заду­му­ва­ло­ся — через нічо­го­не­ро­бі­н­ня. Поки дають бави­ти­ся з різни­ми ціка­ви­ми шту­ка­ми — асте­рі­ска­ми, GSM-шлю­за­ми тощо. Рути­на, зазви­чай, не така ціка­ва (пере­ін­ста­ля­ції мако­сі чи ж пер­фо­ру­ва­н­ня стін для коро­бів під виту­ху), але, вре­шті-решт, гріх жалі­ти­ся.

Почав чита­ти Сер­гія Хру­що­ва «Рожде­ние сверх­дер­жа­вы. Кни­га об отце». Наля­гаю на ста­рі запа­си книг, пора дочи­ту­ва­ти все те, що нако­пи­чи­ло­ся за кіль­ка остан­ніх років.

Під­стриг­ся (якщо це когось ціка­вить) — упер­ше за сім років ножи­ця­ми. Щоб не занад­то коро­тко вийшло.

Вихі­дні пла­ную вби­ти на диплом і ще дещо, про що роз­ка­жу, імо­вір­но, потім, якщо вийде.

Мітки: , ,

У п’ятницю здав свій остан­ній екза­мен у цьо­му уні­ве­рі. Попе­ре­ду тіль­ки пра­кти­ка й диплом. І чорт заби­рай, це була пер­ша й оста­н­ня сесія, яку я закрив на всі п’ятірки. Чер­во­ні­ю­чи із соро­му, отри­му­ва­ти­му остан­ній семестр під­ви­ще­ну сти­пен­дію :).

А це от пер­ші вихі­дні після пер­шо­го тижня на новій робо­ті. Так, я зна­йшов робо­ту, при­найм­ні, на випро­бу­валь­ний тер­мін. Подро­би­ці колись потім, хе-хе.

Мітки: ,

Мы на одной вол­не
        у бере­га Жёл­то­го моря
        на гре­бне житей­ских исто­рий,
пита­ясь рас­ска­зом изв­не;
нам не при­сни­ться во сне —
        герои забытых рома­нов,
        при­шед­ших из-за оке­а­нов
в пику Желе­зной сте­не.
Сказ­ки напи­шем себе:
        зная син­хрон­ность друг дру­га
        в жар­кие дни или вью­гу
будем, наде­юсь, без «не».
Мы на своих ветрах —
        мы ведь ходим под пару­са­ми
        уве­рен­но, прав­да, и сами
тол­ком не веда­ем страх.
Рабо­та­ем на полю­сах —
        разду­ем и там, где пога­сло,
        зату­шим интри­ги да встря­ски,
не пря­ча и шпо­ры в кустах,
однов­ре­мен­но в разных местах
        пости­гнем всё то, что не зна­ли —
        и тенью, а может, и ста­лью
уймётся незыбле­мый враг.
Мы — одно­го огня,
        мы зна­ем, кого побе­ди­ли,
        мы так же, как пре­жде люби­ли,
любим сего­дня свет дня.
Возьмём сра­зу «до», сра­зу «ля»,
        заж­жём в бес­про­све­те лучи­ны —
        из мра­ка с мечтой рья­но ринуть
на блеск впе­ре­ди хру­ста­ля…
Жить, нико­гда не глу­пя, —
        и пом­ня, как били куран­ты,
        натя­нем полу­чше те ван­ты
моста от тебя до меня.
Мы — из одной зем­ли,
        дети ста тысяч наро­дов.
        Мы пом­ним вели­кие сво­ды,
и пом­ним, как пали они;
дол­го и в муках росли,
        мы — копия мно­же­ства пред­ков,
        сли­я­ний дина­стий и веток —
на пле­чи их вста­ли, при­шли,
а кар­ты подав­но сожгли —
        доро­ги возв­ра­та нам нету:
        не зря мы воз­дви­гли раке­ты —
наце­лить на звёзды — и пли.

01:41 8.01.2013 р. (м. Київ)

Top