Експериментальним способом виявлено, що файлова система SpadFS (Systém pro Psychopaty A Debily, тобто, система для психопатів і дебілів) не підходить для створення резервних копій за допомогою Time Machine через те, що працює з розширеними атрибутами файлів трохи не так, як хотілося б (помилка -50 прозоро натякає). Тим часом, ext4 і XFS працюють нормально. Продовжую спостереження.

Ну і ще одна весела картинка на сьогодні.

entropy

Розмір ентропійного пулу, також реальний сервак (як і на попередньому графіку), але вже інший. Видно, що розмір пулу після апгрейду системи зростає, а потім повертається до попереднього значення. Що характерно, це був мінорний апгрейд, а мажорного на графіку не видно.

Прикупив для свого ноута SSD на 256 Гб (був вільний роз’єм mSATA). Жорсткий диск у мене все одно залишається як основний (я не можу поки довіритися надійності SSD), а новий швидкий диск я пустив під своп для гібернації і під кешування (слава EnhanceIO!). Швидкодія і правда зросла — гібернація тепер працює на постійних 300 Мб/с, а система після активації кешування просто літає.

Поганяю цю конфігурацію кілька днів і викладу pf-kernel з EnhanceIO, якщо все нормально працюватиме.

Сьогодні впритул зіткнувся з тією проблемою, через яку, власне, мені й пощастило потрапити на цю роботу :).

У нас в офісі стоїть свій маршрутизатор, підключений до одного поважного провайдера. Маршрутизатор, по суті — лінуксова тачка, яка ховає весь офіс за NAT, хитромудро шейпить трафік в обидві сторони, а також кешує HTTP за допомогою прозорого Сквіда.

До цього я припускав, що єдина можлива проблема з недобросовісними провайдерами — це трюк із –clamp-mss-to-pmtu. Він і правда зняв майже всі проблеми з доступом на сайти, але час від часу все ж виникали якісь незрозумілі відпадання, причому одного й того ж хоста якогось українського хостера, на якому (з-поміж іншого) працює наша пошта.

І от сьогодні зранку вона відвалилася якраз у той момент, коли начальство домовлялося за певні послуги на певну кругленьку суму. Довелося терміново розбиратися. Читати далі »

Повернувся на KDE. Нагадаю, що я їх досить давно зніс, перейшовши спочатку на Xfce, а потім — на awesome. Все-таки, так звані «легкі» оточення — це гуд, але мені просто захотілося цілісного DE. KDE 4.10 просто чудо, все легко та приємно. Основні фічі для мене — класний софт, взаємна його інтеграція та зручна прив’язка вікон до певних позицій і робочих столів.

Нагадаю, що KDE з невеликими перервами я використовую із самого початку, як тільки став працювати з Лінуксом. А перериваюся тільки для того, щоб знову до них повернутися :).