Учо­ра доди­вив­ся Firefly («Сві­тля­чок»). Дуже які­сний сері­ал, жаль тіль­ки, що так мало епі­зо­дів.

Якщо ціка­во, жанр — космі­чний вестерн. Гумор хоро­ший, не нудно (ета­лон нудя­ті­ни, зда­є­ться, — це остан­ні сезо­ни Стар Трек: Воя­джер), сим­па­ти­чний борт­ме­ха­нік (це важли­во; борт­ме­ха­нік має бути або хари­зма­ти­чний, як у тому ж Стар Тре­ку, або сим­па­ти­чний). Тіль­ки якась неза­кін­че­ність є, оста­н­ня серія не завер­шує сері­ал. Кажуть, є ще комі­кси, але я не люби­тель.

Мітки: ,

Сьо­го­дні я пока­жу дещо з того, чим займав­ся в інсти­ту­ті, і чого зно­ву тор­кнув­ся впро­довж остан­ньо­го тижня. Пода­на інфор­ма­ція поді­ле­на на дві части­ни, пер­ша при­зна­че­на для тих, хто поня­т­тя не має, про що вза­га­лі може йти мова, дру­га буде по суті.
(біль­ше…)

Мітки: , ,

— Теперь ответь на сле­ду­ю­щий вопрос: кто из рус­ских лиде­ров про­жил на Запа­де столь­ко, сколь­ко Петр и Ленин? Отве­чаю: никто боль­ше. Сле­до­ва­тель­но, при­ко­сно­ве­ние мяте­жной рус­ской мысли к евро­пей­ско­му техни­че­ско­му и куль­тур­но­му про­грес­су два­жды ока­зыва­лось для Запа­да чре­ва­то появ­ле­ни­ем ново­го каче­ства госу­дар­ствен­ной силы. А когда Рос­сия ока­зыва­лась на задвор­ках Евро­пы? Когда она тер­пе­ла уни­зи­тель­ные пора­же­ния? В момент, когда рус­ский двор сто­ял на пози­ци­ях изо­ля­ци­о­ни­зма, когда все кон­та­кты с Запа­дом были прер­ва­ны, когда они вари­лись в соб­ствен­ном котле: пер­вый раз это про­я­ви­лось во вре­мя Крым­ской вой­ны, когда д е с а н т англо-фран­цу­зов разгро­мил армию Нико­лая Пер­во­го. К сожа­ле­нию, да, да, имен­но так, к сожа­ле­нию, вско­ре после это­го пора­же­ния в Рос­сии осво­бо­ди­ли кре­стьян. Затем начал нала­жи­ва­ться кон­такт с Запа­дом, что — если бы про­дол­жал­ся — могло вве­сти Рос­сию в число пяти веду­щих про­мышлен­ных дер­жав Евро­пы. К сча­стью, после воца­ре­ния Але­ксан­дра Тре­тье­го то о к н о, кото­рое про­ру­бил Петр, сно­ва захло­пну­лось, — древ­ние тра­ди­ци­о­на­ли­сты, сто­яв­шие в оппо­зи­ции к нова­ци­ям Петра Вели­ко­го, живу­чи при дво­ре импе­ра­то­ров, — все кон­та­кты пре­кра­ти­лись, и была выра­бо­та­на стра­те­гия на прев­ра­ще­ние импе­рии в евро­а­зи­ат­скую дер­жа­ву. Но разгром Нико­лая Вто­ро­го махонь­кой Япо­ни­ей сно­ва вызвал в стра­не бурю него­до­ва­ния, а него­до­вать там было кому, как-никак Тол­стой, Чай­ков­ский, Досто­ев­ский и Мен­де­ле­ев по наци­о­наль­но­сти рус­ские, а отнюдь не англи­ча­не, нация мысли­те­лей, куда не кру­ти! И после всех пер­тур­ба­ций при­шел Ленин, кото­рый состо­ял­ся как поли­ти­че­ский и госу­дар­ствен­ный дея­тель Рос­сии на трех китах: неме­цкой фило­со­фии, Фран­цуз­ской рево­лю­ции и англий­ской поли­тэко­но­мии. И Рос­сия, став Респу­бли­кой Сове­тов, пере­ша­гну­ла гра­ни­цы Евро­пы, Азии и Аме­ри­ки воо­ру­жен­ной не экспан­си­ей, но при­тя­га­тель­но­стью сво­ей доктри­ны. Не спорь, Джон, это мне непри­я­тно, как и тебе, но нель­зя вос­ста­вать про­тив фактов. Что же прои­схо­дит сей­час? Наша сего­дня­шняя поли­ти­ка дол­жна быть опре­де­ле­на как самая глу­пая изо всех, какую мы про­во­ди­ли за после­днее вре­мя. Мы насиль­но тащим Рос­сию за стол пере­го­во­ров, мы навя­зыва­ем ей реце­пты евро­пей­ско­го пар­ла­мен­та­ри­зма, мы оха­ем и аха­ем по пово­ду того, что они не пони­ма­ют нас… Так ведь и сла­ва богу, если не пони­ма­ют, Джон! Зада­ча Запа­да в том и состоит, что­бы, затол­кав джи­на в бутыл­ку, отте­снить к его гра­ни­цам, пусть они п р е ю т в сво­ем соку! Это им нужен обмен, Джон! Он нам не нужен! Мы дол­жны сде­лать все, что­бы там сно­ва востор­же­ство­ва­ла иде­о­ло­гия тра­ди­ци­о­на­ли­стов, мы обя­за­ны содей­ство­вать разрыву всех тех кон­та­ктов, кото­рые уста­но­ви­лись во вре­мя вой­ны! Толь­ко это даст нам сво­бо­ду манев­ра в Евро­пе, Джон, толь­ко это гаран­ти­ру­ет нашу спо­кой­ную рабо­ту на юге Аме­ри­ки, что в коне­чном-то сче­те глав­ное для наше­го поко­ле­ния. Восток Евро­пы — боле­вая точка Крем­ля, для нас это — такти­ка бли­жне­го боя, тогда как защи­та Запа­дно­го полу­ша­рия — стра­те­гия, спла­ни­ро­ван­ная на мно­гие деся­ти­ле­тия впе­ред.

Звід­си.

Мітки:

Зав­дя­ки мега­кру­тій про­гра­мі GlobalSign із під­трим­ки opensource-про­е­ктів у мене тепер є wildcard SSL, і, від­по­від­но, усі мої ресур­си тепер від­да­ю­ться тіль­ки по HTTPS/SPDY 3.1.

Якщо ціка­во, таке щастя мені впа­ло на голо­ву за pf-kernel.

Мітки: , ,

Нага­даю, що в попе­ре­дніх части­нах (раз, два) ми розі­бра­ли­ся з вітчи­зня­ною сце­ною. Тепер гля­не­мо на те, що тво­ри­ться «за бугром», і почне­мо з року і хард-року.
(біль­ше…)

Мітки: , , , ,

Викла­дую нову вер­сію сво­го скри­пта aping. Код тро­хи під­чи­стив від непо­тре­бу, а ще тепер він виво­дить мен­ше смі­т­тя.

#!/usr/bin/env bash
 
number=0
successed=0
failed=0
timeout=1
 
if [[ "-$1" == "-" ]]
then
        echo "Usage: `basename "$0"` <hostname | IP>"
        exit 1
fi
 
prev="undefined"
 
while true
do
        ((number++))
        echo -n "[#$number, `date +%H:%M:%S`, ok: $successed, fail: $failed] pinging $1..."
        ping -c 1 -q -W $timeout $1 >/dev/null 2>&1
        cur="$?"
        if [[ "$cur" == "0" ]]
        then
                ((successed++))
                echo -n "OK"
        else
                ((failed++))
                echo -n "FAIL"
        fi
        echo -n -e "\033[0K"
        if [[ "$cur" == "$prev" || "$prev" == "undefined" ]]
        then
                echo -n -e '\r'
        else
                echo -n -e '\n'
        fi
        prev="$cur"
        sleep 1
done
Мітки: , ,

Про­чи­тав мему­а­ри Жуко­ва «Воспо­ми­на­ния и размышле­ния», сьо­ме вида­н­ня (у трьох томах). Ціка­во, зві­сно, але підо­зрі­ло, що вони обри­ва­ю­ться на закін­чен­ні вій­ни. Він уми­сно не писав про своє після­во­єн­не жит­тя, чи цен­зу­ра вирі­за­ла у свій час?

Також про­чи­тав Робер­та Лава «Linux Kernel Development», тре­тє вида­н­ня. У голо­ві поча­ла вима­льо­ву­ва­ти­ся більш кон­кре­тна кар­ти­на того, що від­бу­ва­є­ться в ядрі. Тре­ба чита­ти й далі кни­ги цьо­го напря­му. Може, щось путнє зро­блю колись.

Почав чита­ти «Н. С. Хру­щёв. Мате­ри­а­лы к био­гра­фии». Кни­га, схо­же, з тієї ж серії, що й та, яку я читав про Лео­ні­да Іллі­ча. Такий же збір­ник публі­ци­сти­ки. Поди­ви­мо­ся, поча­ток ціка­вий (пер­ша ста­т­тя — Бур­ла­цько­го).

Остан­нім часом мене часто пита­ють, що ж я, вре­шті-решт, думаю про те, що від­бу­ва­є­ться в кра­ї­ні, почи­на­ю­чи з осе­ні. Не ска­жу, що, але думаю бага­то, і якщо зва­жу­ся, то напи­шу.

Мітки: ,

Учо­ра циві­лі­за­ція макси­маль­но набли­зи­ла­ся, і звер­ху по сто­я­ку холо­дної й гаря­чої води з’явилися полі­про­пі­ле­но­ві тру­би. У мене їх поки міня­ти не зби­ра­ли­ся, тому я роз­ра­хо­ву­вав, що врі­жу­ться, закру­тять і підуть.

Закру­ти­ли.

З моїх соро­ка­рі­чних труб, про­сто з різьби, як із мочал­ки, поте­кла вода. Кра­пель­ки гаря­чої води каза­ли «кап-кап», а сан­те­хні­ки тихень­ко матю­ка­ли­ся і про­бу­ва­ли затя­гну­ти ста­рі сти­ки, щоб хоч якось зупи­ни­ти воду.

Зві­сно, їм це не вда­ло­ся. Тру­би про­сто про­гни­ли за деся­ти­лі­т­тя, і тому сьо­го­дні я зно­ву сиджу на хаті з купою діло­вих, але дуже при­єм­них людей, які мені пов­ні­стю міня­ють і сто­як, і ввід.

Це нази­ва­є­ться «не хотів поки міня­ти водо­гін», але дове­ло­ся ско­ри­гу­ва­ти пла­ни. Усі тру­би, зві­сно, не міняю поки, але вели­ка спра­ва вже май­же зро­бле­на: пря­мо зараз у кори­дор­чи­ку зби­ра­ють доку­пи філь­три гру­бої очис­тки, лічиль­ни­ки тощо. А потім колись дійдуть руки і до роз­вод­ки, бла­го її два метри влі­во і два метри впра­во.

Мітки:

Якщо про­вай­дер на IP-АТС заве­де­ний як зви­чай­ний юзер через register, а номе­рів на ньо­му висить кіль­ка, то роз­рі­зня­ти, на який же саме номер зате­ле­фо­ну­ва­ли, не так про­сто. При­найм­ні, мені так зда­ло­ся. Однак зна­йшло­ся ріше­н­ня, і воно поля­гає в пря­мо­му роз­би­ран­ні заго­лов­ків SIP.

Ось витяг із діал­пла­на:

exten => _201,1,Set(dnum=${CUT(CUT(SIP_HEADER(TO),@,1),:,2)})
same => n,GotoIf($["${dnum}" = "0441000001"]?first)
same => n,GotoIf($["${dnum}" = "0441000002"]?second)
same => n,Goto(forbid)
same => n(first),Macro(greetingfirst)
same => n,Goto(forbid)
same => n(second),Macro(greetingsecond)
same => n,Goto(forbid)
same => n(forbid),Hangup()

Най­го­лов­ні­ший тут рядок — пер­ший. Якраз у ньо­му дво­ма фун­кці­я­ми CUT із заго­лов­ка SIP вирі­за­є­ться номер. Тан­ці з Goto виклю­чно для зру­чно­сті, можна, зві­сно, тро­хи іна­кше.

Може, можна якось і про­сті­ше, але поки при­ду­мав тіль­ки так.

Мітки: , , ,

Спо­сте­рі­га­ю­чи табу­ни маль­чи­ків-зай­чи­ків (до яких я від­но­шу як зеле­них сту­ден­тів, так і пова­жних чоло­ві­ків у кра­ва­тках), які сьо­го­дні пасли­ся на кві­тко­вих роз­клад­ках, можу зро­би­ти висно­вок, що 14-те — це репе­ти­ція 8‑го.

Ці мої вра­ні­шні дум­ки під­твер­джу­ва­ла нена­ро­ком під­слу­ха­на роз­мо­ва сімей­ної паро­чки, у якій вона дорі­ка­ла йому, що кохан­ці можна зро­би­ти нор­маль­ний пода­ру­нок, а коха­ній — аби-яку зів’ялу тро­ян­ду. Ціка­во, що вона пода­ру­ва­ла йому за його ангель­ське тер­пі­н­ня?

Ну а вже вве­че­рі був інший табун — дів­ча­чий — із тими ж кві­то­чка­ми, поку­по­ва­ни­ми їм уран­ці.

Свя­тий Патрік, кра­ще б у театр ішли.

One more thing. Ще одна одно­кла­сни­ця заміж сьо­го­дні вийшла. Окрім усьо­го іншо­го, дивує ще те, з яко­го дива у вкон­та­ктік тре­ба було викла­да­ти своє сві­до­цтво про шлюб. А все інше, що дивує, не дуже вкла­да­є­ться в той її хара­ктер, який я пам’ятаю. Ну й нехай.

Мітки: