Суча­сні ком­по­зи­то­ри пере­ва­жною сво­єю біль­ші­стю за виклю­че­н­ням деяких окре­мих екзем­пля­рів не вмі­ють писа­ти музи­ку для орке­стрів. Ну от не вмі­ють і все. Не музи­ка це.

Нага­дай­те мені насту­пно­го разу не ходи­ти на такі кон­цер­ти. Ніко­ли такі похо­ди хоро­шим не закін­чу­ва­ли­ся. Ні в Киє­ві, ні в Брні.

ОК, оте виклю­че­н­ня, про яке я зга­дав, було тіль­ки раз. У Мінську.

Слу­хай­те Моцарта.

P.S. Кон­цер­тно­му залу філар­мо­нії у Брні не виста­чає київ­сько­го пафо­су. Про зву­ча­н­ня поки нічо­го не можу ска­за­ти, бо, оче­ви­дно, не було нічо­го які­сно­го, на чому його можна було б пере­ві­ри­ти. Стіль­ці зру­чні­ші, бо спин­ка м’яка — оце поки всі враження :).

З тегами:

Да, тро­хи ниж­че (я не роз­би­ра­ю­ся в мажорах/мінорах, але на пів­о­кта­ви чи що?) і тро­хи опер­ні­ше, ніж в ори­гі­на­лі, але ж наскіль­ки класно.

З тегами:

Да. Тепер я і прав­да бачив усе.

Там ниж­че під відео є один комен­тар, під яким я гото­вий поста­ви­ти кіль­ка сотень плюсів:

У меня появи­лось такое чув­ство, как буд­то бы Иван Васи­лье­вич был рождён что­бы петь пау­эр-метал, но в жизни куда-то не туда повер­нул. Голос про­сто превосходный!

Чому жит­тя таке несправедливе?

З тегами: ,

Номі­на­ція «Вока­ліс­тка року» достро­ко­во закри­ва­є­ться, і пер­ше (і єди­не) місце ділять між собою дві дівчини.

Це Маріт Бьо­ріс­сен із Норвегії:

І це Алі­на Леснік, незва­жа­ю­чи на своє ім’я, з Німеччини:

Вокал Маріт вза­га­лі вра­жає. Я дав­но тако­го не бачив. Від­чу­т­тя схо­же на те, коли я впер­ше почув Епі­ку, Най­твіш і Within Temptation. Її явно потрі­бно ста­ви­ти в один ряд із Шарон і Сімо­ною. Шко­да, що поки ці каве­ри так мало див­ля­ться. Кіль­ка тисяч для над­зви­чай­но­го пере­спі­ву Walking In The Air або Cry For The Moon (диві­ться її канал, там бага­то чого ціка­во­го є) — це ніщо. Час має це випра­ви­ти, при­чо­му, швид­ко. При цьо­му вона уму­дря­є­ться жити в малень­кій кім­на­тці і зізна­ва­ти­ся, що навіть не має хлопця.

Алі­на — це ще один фено­мен. Вогня­но-руда, на каве­рах Епі­ки схо­жа на Сімо­ну, зда­ле­ку ще спро­буй від­рі­зни­ти. Голос такий же висо­кий, як і у Маріт, тіль­ки іншо­го від­тін­ку, дуже пов­ний, об’ємний. На її кана­лі є дуже ціка­ві каве­ри. Як після цьо­го слу­ха­ти Стра­ва­ган­дзу, я навіть не уяв­ляю. А як вона розі­бра­ла­ся з важ­ким Ghost Love Score? А з неор­ди­нар­ним Sensorium'ом?

Зві­сно, може бути і кра­ще. Якщо вони збе­ру­ться і заспі­ва­ють дуетом.

З тегами: ,