Позначка: музика

Сучасні композитори переважною своєю більшістю за виключенням деяких окремих екземплярів не вміють писати музику для оркестрів. Ну от не вміють і все. Не музика це.

Нагадайте мені наступного разу не ходити на такі концерти. Ніколи такі походи хорошим не закінчувалися. Ні в Києві, ні в Брні.

ОК, оте виключення, про яке я згадав, було тільки раз. У Мінську.

Слухайте Моцарта.

P.S. Концертному залу філармонії у Брні не вистачає київського пафосу. Про звучання поки нічого не можу сказати, бо, очевидно, не було нічого якісного, на чому його можна було б перевірити. Стільці зручніші, бо спинка м’яка — оце поки всі враження :).

Ефір від 29.09.2016 р. Надзвичайно позитивний подарунок мені :).

Учорашній ефір із новою програмою. За виключенням, звісно, останньої пісні.

Sabaton — доволі специфічний гурт зі специфічним репертуаром, і я не очікував, що Маріт може зробити кавер і на них. Як виявилося, може.

Да, трохи нижче (я не розбираюся в мажорах/мінорах, але на півоктави чи що?) і трохи оперніше, ніж в оригіналі, але ж наскільки класно.

З нетерпінням чекаю на реліз повного альбому 22-го числа.

Да. Тепер я і правда бачив усе.

Там нижче під відео є один коментар, під яким я готовий поставити кілька сотень плюсів:

У меня появилось такое чувство, как будто бы Иван Васильевич был рождён чтобы петь пауэр-метал, но в жизни куда-то не туда повернул. Голос просто превосходный!

Чому життя таке несправедливе?

Тепер пазл склався — я знайшов третій елемент. Це Iren, припускаю, що вона з Греції.

Що це було?

Мене почули.

Номінація «Вокалістка року» достроково закривається, і перше (і єдине) місце ділять між собою дві дівчини.

Це Маріт Бьоріссен із Норвегії:

І це Аліна Леснік, незважаючи на своє ім’я, з Німеччини:

Вокал Маріт взагалі вражає. Я давно такого не бачив. Відчуття схоже на те, коли я вперше почув Епіку, Найтвіш і Within Temptation. Її явно потрібно ставити в один ряд із Шарон і Сімоною. Шкода, що поки ці кавери так мало дивляться. Кілька тисяч для надзвичайного переспіву Walking In The Air або Cry For The Moon (дивіться її канал, там багато чого цікавого є) — це ніщо. Час має це виправити, причому, швидко. При цьому вона умудряється жити в маленькій кімнатці і зізнаватися, що навіть не має хлопця.

Аліна — це ще один феномен. Вогняно-руда, на каверах Епіки схожа на Сімону, здалеку ще спробуй відрізнити. Голос такий же високий, як і у Маріт, тільки іншого відтінку, дуже повний, об’ємний. На її каналі є дуже цікаві кавери. Як після цього слухати Стравагандзу, я навіть не уявляю. А як вона розібралася з важким Ghost Love Score? А з неординарним Sensorium’ом?

Звісно, може бути і краще. Якщо вони зберуться і заспівають дуетом.