Дочитав книгу Інгеборг Фляйшхауер «Пакт. Гитлер, Сталин и инициатива германской дипломатии. 1938–1939». 360 сторінок глибокого дослідження, більше сотні сторінок приміток із посиланнями. Оце я розумію — автентичність.

Гаряче рекомендую. ISBN 5-01-003212-0.

Дочитав сьогодні книгу Роя Мєдвєдєва «Н. С. Хрущёв. Политическая биография». Така собі систематизація знань про цього видатного політичного діяча.

Дуже тішуся з того, що зараз є час щось читати відсторонене. Це ненадовго, звісно, але поки він є, чому б ним і не скористатися.

До речі, помітив за собою таку штуку: першу третину книги читаю неохоче, а від останньої не можу відірватися. Це у всіх так?

Прочитав цю чудову книжку Дзвінки Матіяш. Перед прочитанням мав упереджене ставлення, бо судив по її «Реквієму…», який мені також дуже сподобався. Власне, ставлення і не змінилося, категорично рекомендую. Читається легко, за кілька вечорів максимум. Може, навіть, і під настрій.

Якщо мене спитають, яка історія сподобалася найбільше, я відповім, що «Диктатор».

Дзвінка, мабуть, одна з небагатьох сучасниць, яких справді варто читати.

Дочитав ще одну книгу — «Л. И. Брежнев. Материалы к биографии». Випадково на неї натрапив на блошиному ринку на Петрівці, забравши, не роздумуючи, чи то за 5, чи то за 10 грн. Книга випущена в 1991-му році, в ній зібрана публіцистика про Леоніда Ілліча авторства різних людей, як журналістів, так і державних діячів того часу. Книга дуже критична, тому настирливо рекомендується до прочитання з метою більш повного розкриття епохи 1964–1982 рр. і особистості того, хто був її очільником в СРСР.

ISBN 5-250-01721-5

Дочитав я нарешті цю книжку. Знову достоєвські соплі, вбивства, похорони, пафос (пафосом книжку закінчувати — це щось неймовірно тупе), купа релігійної фігні, яка виглядає надто неприродно приліпленою etc etc etc. За Достоєвського більше ні-ні, ну його нафіг.

Прочитав інтерв’ю Торвальдса спільноті Слешдота. Рекомендую. Текст знову можна із задоволенням розтягувати на золоті фрази.

Додивляюся 12-ту серію документалки «Дело Иосифа Сталина». Дуже жорстка критика, але якби було пусте переливання води, я б не додивився і до другої серії. Також рекомендую.

Передивився всі фільми «Вавілон 5», далі йтимуть серіали. Ще не визначився, чи буду починати їх дивитися суто англійською мовою. Певно, варто ж таки колись почати.

Все ще читаю «Братья Карамазовы» — здається, це надовго. Перевалив за половину книжки, але обіцяю, що в найближчі роки Достоєвського я більше читати не буду. Він мені не подобається.

Потихеньку йду по книжці «Л. И. Брежнев. Материалы к биографии». Тут простіше — багато окремих статей різних публіцистів, хоча критика також жорстка.

Пройшов усю теор. частину книжки «Операционные системы» Цикрітзіса і Бернстайна. Залишилася практична реалізація.

Хочу купити 3G-свисток, щоб був нормальний мобільний інет усюди. Згадав, що в мене без діла лежить картка Utel’а. Тестував учора швидкість через телефон — нормальна як на мене.

Є думки щодо написання статті в журнал видавництва Львівської політехніки за матеріалами доповіді про pf-kernel. Поки не певен, що варто це робити, але якщо буде вільний час, то чому б і ні. Головне — розібратися з цим уже скоро, щоб статтю опублікували в найближчому номері, якщо не буде випущено окремий екземпляр видання, присвячений вільному ПЗ.

Прийшло запрошення на вибори. Піду, звісно, й без запрошення :).

З нетерпінням чекаю на відкриття станції метро «Іподром». Сподіваюся, що ніщо не завадить мені поїхати її пофотографувати. Планую знову проїхатися одним із перших пасажирів.

У ніч на 27-ме число повернувся зі Львова, куди їздив із компанією товаришів на машині. Відбули там якраз державні свята.

Розповідь із фотками буде трохи пізніше, як з’явиться час і бажання взятися за їх обробку (хоча їх, насправді, мало — я майже не фотографував). Наперед можу сказати, що у Львові мені сподобалося, і хотілося б туди ще повернутися.

P.S. Таки почав читати нову книжку — «Братья Карамазовы».

Дочитав «Бесы» Достоєвського. Не подобається він мені, цей Федір Михайлович, ну ніяк. Може, ще щось його прочитати?

А взагалі треба поки перестати вишукувати нові книги, бо лежать недочитані старі. Тих же Оліферів, про того ж Хрущова. А потім братися ще за щось, поки не знаю за що.

Книжку Сократа Платонова «После коммунизма» дочитав. Після першої третини вона пішла набагато легше, ніж спочатку, тому далі приносила виключно задоволення. Рекомендується хоча б для загального розвитку.

Далі будуть «Бесы».