Рік запа­м’я­тав­ся перед­усім числен­ни­ми подо­ро­жа­ми. Це і коро­ткі піші й вело­си­пе­дні вилаз­ки око­ли­ця­ми Брно, і поїзд­ки в межах краю, і Пра­га, а ще Німеч­чи­на, Сло­вач­чи­на, Австрія, Нідер­лан­ди, Бель­гія, Укра­ї­на, Угор­щи­на. Мину­ло­го року я при­пу­стив, що можу поїха­ти до Іта­лії, і хоча її у спи­ску поки нема, те, що було, ціл­ком пере­кри­ває це недо­пра­цю­ва­н­ня. Тому я думаю змі­сти­ти план на літо насту­пно­го року. Я про­сто маю туди з’їзди­ти, і, зві­сно, не забу­ва­ти про онлайн-кур­си іта­лій­ської (…і чеської…).

Ще 2017‑й мені зали­шив новий фото­апа­рат із дво­ма об’є­кти­ва­ми. Тому з кожної сво­єї поїзд­ки я ста­рав­ся щось обо­в’яз­ко­во при­вез­ти. Зага­лом, я дуже задо­во­ле­ний техні­кою, та і фото­гра­фії гово­рять самі за себе. Зао­дно навчив­ся більш-менш при­стой­но обро­бля­ти RAW'ки.

Мину­лий рік — це кіль­ка кон­цер­тів (тре­ба пла­ну­ва­ти їх часті­ше), купа книг, постій­ні вла­сні та спіль­ні про­е­кти і, зві­сно, робо­та. Під­ви­ще­н­ня й зобо­в’я­за­н­ня. Роз­ви­ток і рути­на. Неспо­ді­ван­ки та пла­ни. Від­по­від­ність і від­по­від­аль­ність. Добре, що зав­жди є чому вчи­ти­ся, а ще кра­ще, коли тобі за це платять.

Як і мину­лий, це був рік диких новин в усіх галу­зях. І ана­лі­ти­ки, до якої такі нови­ни спонукають.

Зре­штою, хоро­ший рік, корисний.

Якщо гово­ри­ти про при­бли­зні пла­ни, то окрім кон­цер­тів й Іта­лії там ще сві­ти­ться Львів, осо­бли­во вра­хо­ву­ю­чи запла­но­ва­ний пря­мий мар­шрут літа­ком пря­мо із Брно. Пер­ший і остан­ній раз пов­но­цін­но я там був у 2012-му, і з тих пір хоті­ло­ся повер­ну­ти­ся ще раз.

Тре­ба біль­ше поїзди­ти Чехі­єю, осо­бли­во Боге­мі­єю. І щоб хоча б по разу побу­ва­ти в цен­трі кожно­го краю.

Також хоче­ться похо­ди­ти на якісь кон­фе­рен­ції. У нас буде тра­ди­цій­ний DevConf, але тре­ба поди­ви­ти­ся кален­дар LWN і при­ки­ну­ти, що ще є дося­жним без осо­бли­вих витрат.

Чер­го­вий раз пода­ти­ся на віден­ський ново­рі­чний кон­церт і спо­ді­ва­ти­ся на випадок.

І, зві­сно, самовдосконалюватися.

Чого і вам бажаю.

З тегами:

Сим­фо­ні­чний оркестр Віден­ської філар­мо­нії у п’я­тни­цю, 29-го числа, був у гостях у Бра­ти­сла­ві і давав кон­церт у Сло­ва­цькій філар­мо­нії в рам­ках музи­чно­го фести­ва­лю. Гра­ли Гай­дна, Брам­са і Бар­то­ка, а дири­гу­вав такий собі індус на йме­н­ня Зубін Мета, яко­му, як вияви­ло­ся, уже 81 рік. У 2007-му році він керу­вав тра­ди­цій­ним ново­рі­чним кон­цер­том у Від­ні. І у 2015-му. І ще кіль­ка разів до того.

При­клад його роботи:

На цьо­му відео він наба­га­то живі­ший, ніж зараз. Роки беруть своє. Зате він (я або цьо­го рані­ше не помі­чав, або він і прав­да пер­ший такий дири­гент на моїй пам’я­ті) вів тво­ри без пар­ти­ту­ри на пюпі­трі перед очи­ма, як і на відео вище.

На біс зігра­ли Віден­ський вальс, до речі.

Їзди­ти на кон­цер­ти у Бра­ти­сла­ву дово­лі зру­чно. Виїжджа­єш десь о 16:30, за пів­то­ри годи­ни там, гуля­єш пів­го­ди­ни містом, потім дві годи­ни кон­церт, і назад або остан­нім угор­ським потя­гом, або флі­кс­бу­сом. І вдо­ма ще до пер­шої ночі.

Сло­ва­цька філар­мо­нія сим­па­ти­чна і зсе­ре­ди­ни, і ззов­ні. Бага­то люстр, позо­ло­ти, оцьо­го всьо­го, бабу­сі-діду­сі наря­джа­ю­ться у пла­т­тя-фра­ки. Мо́лоді мало (на від­мі­ну від Киє­ва, напри­клад). Зву­ча­н­ня, як на мене, пла­ску­ва­те, зал — пря­мо­ку­тник без колон, хоча дово­лі об’єм­ний, зі скру­гле­ної сте­лею. Місце я собі взяв хоро­ше, вла­сне, як зав­жди — сере­дні ряди тро­хи злі­ва, нав­про­ти пер­шої скри­пки, але не так близь­ко до сце­ни, щоб мота­ти голо­вою туди-сюди. Тому зву­ча­н­ня, думаю, оці­нив правильно.

На вхо­ді дів­чи­на, яка роз­да­ва­ла про­грам­ки, не визна­ла в мені поці­но­ву­ва­ча, і сама про­грам­ку не дала. Дове­ло­ся про­си­ти. Зате з цієї про­грам­ки тепер знаю, що після Ново­го року у Відень при­їде Дуда­мель, і я от тепер думаю, що можна було б і собі з’їздити.

З тегами: , , , ,

20-го числа до Брна заїха­ла канад­ська джа­зо­ва спів­а­чка Дая­на Кролл або, як вира­зив­ся один із моїх колег, «бари­шня з піаніно».

Кому ціка­во, що і як вона спів­ає, — зали­шаю відео 9‑тирічної давнини:

В прин­ци­пі, з тих пір вона мало змі­ни­ла­ся. Фото­ре­пор­таж із висту­пу в нас є тут.

Її поту­жне кон­траль­то дово­лі яскра­во кон­тра­стує з няшною зов­ні­шні­стю. Ну і бажаю кожно­му вигля­да­ти так у 52 роки.

З тегами: ,

На поча­тку ново­го навчаль­но­го сезо­ну, у вере­сні 2009-го, я купив собі Logitech LX8, без­дро­то­ву мишку, яка про­слу­жи­ла мені вірою і прав­дою май­же 8 років.

На жаль, за цей три­ва­лий час успі­шної робо­ти ліва кно­пка поча­ла бара­хли­ти. Ще в Киє­ві я це помі­тив і про­бу­вав зна­йти клі­кер на радіо­рин­ку, щоб замі­ни­ти його, але нічо­го не зміг від­шу­ка­ти. У холо­дну пору року мишка не дуже нага­ду­ва­ла про свій вік, а коли тепло — від­чу­тно скар­жи­ла­ся. Також під вели­ким паль­цем час­тко­во облі­зла гума, а ще, коли я від­кри­вав кор­пус, щоб почи­сти­ти нутро­щі, від­ла­ма­ло­ся одне крі­пле­н­ня плати.

Тому настав момент, коли моє тер­пі­н­ня вичер­па­ло­ся, і я витра­тив­ся на Logitech M510, пов­ний ана­лог LX8, тіль­ки з мен­шим ресі­ве­ром (той що Unifying, яко­му я від­ра­зу оно­вив про­шив­ку через недав­но вияв­ле­ні про­бле­ми з без­пе­кою) і кно­пкою «впе­ред» з ліво­го боку. Підо­зрюю, що тут кра­щий сен­сор (хоча і на ста­рий я не скар­жив­ся) і мен­ше енергоспоживання.

Хоче­ться віри­ти, що цей екзем­пляр мені про­слу­жить не мен­ше, ніж попередній.

З тегами: , ,

Uĺana Halych

Khtoś utik za mezhu. Khtoś ishov – ne dijshov,
Khtoś upav i zasnuv.
Tiĺky my – jak zavzhdy, vichno juni
na rozjushenyj biĺ nakladajuchy shov,
provodzhaly vesnu
i smijalyś u vichi fortuni.

I ne vchora horily – zghasaly vohni
u obijmakh imly…
spokushaly, zbyvaly z dorohy.
Khtoś neznanyj u paru distavśa meni,
po boloti brely
plich-o-plich, zakryvavyvshy nohy.

Nevidomo, chomu? – vybyraly «to be»
bezprychynno, lyboń…
Pokolinńa polynnoji zirky –
kozhen buv, nache sam, sam odyn po sobi…
lysh ofira doloń
śhe trymala poćojbich odvirka.

Zupyńalośa serce, haĺmujuchy chas…
Khtoś uzhe ne vmyrav
i taky zalyshavśa mojim satelitom.
Nedotorkanist́ znov ne distalaśa nas.
Mizh otrujenykh trav
dopyvalyśa zradzhenym, vykyslym svitom…

A na śhohlakh let́uchykh starykh korabliv
majorily kistky,
perekhreśheni fanamy chornoho brata.
Vyrushaly za obrij, chekaly vidplyv,
skiĺky nas – ne takykh…
ta na vsikh – spiĺnyj vyrok i masova strata.

Я люблю вір­ші Уля­ни, тому взяв один із них для ілю­стра­ції того, як можна вирі­ши­ти пита­н­ня транс­лі­те­ра­ції (чи, якщо хоче­те, лати­ні­за­ції), макси­маль­но збе­рі­га­ю­чи сумі­сність із пото­чною систе­мою, усу­ва­ю­чи її недо­лі­ки, засто­со­ву­ю­чи міні­мум діа­кри­ти­ки, а також робля­чи дру­ку­ва­н­ня про­стим і швидким.

З тегами: ,

Про­сто спостереження.

Ремонт трам­вай­ної колії в Киє­ві: закри­ва­є­мо рух, ну вас в баню.

Ремонт трам­вай­ної колії в Брні: врі­за­є­мо дві стріл­ки, ста­ви­мо сема­фо­ри, їзди­мо із від­хи­ле­н­ням від гра­фі­ку ±3 хви­ли­ни по одній колії, потім міня­є­мо колії місця­ми і повто­рю­є­мо трюк.

Ну чому­уу?

Окре­ме задо­во­ле­н­ня при­но­сить те, що брнен­ські трам­вай­ні колії регу­ляр­но шлі­фу­ють, щоб мен­ше гуркотіло.

З тегами:

Buv ja vitrom, buv ja ĺutym, buv ja nordom.
Stav ja niz̧nym, stav ja ptahom i krylom.
A jakoś meni zustrilaś veĺmy gorda —
I prokynuvśa ja vranci dz̧erelom.

Lepeçu teper strumoçkom biĺa hvirtky.
Şepoçu jij: hoç ustamy prytorknyś.
A vona sobi, prymhlyva, naçe skrypka,
Vypada z mogo orkestru, hoç vtopyś.

«Nu, stryvaj z̧e! — ja hĺupnuv u tyşu
krykom. —
Ş́o ja, spravdi?! V pana Boga vkrav teĺa?!»
A vona projşla, holodna, naçe kryga, —
I lovy teper u nebi z̧uravĺa…

Stav ja vitrom, stav ja ĺutym, stav ja nordom.
Bje zyma meni, jak panovi, çolom.
Ja prokynuvśa uranci veĺmy gordyj,
A vona do mene… plaçe dz̧erelom.

З тегами: