post-factum

Королівське місто Kutná Hora — недалеко від Коліна — зустріло мене доволі тепло. Дістався я туди, як і зазвичай, поїздом, зранку, щоб якраз до темноти побачити все, що хотів.
Читати далі »

Місяць лежали в мене ці фотки (з 13-го жовтня), але, зрештою, я придумав, що з ними зробити.
Читати далі »

Цьогорічний переможець номінації, без сумніву заслужений, — канадський гурт Unleash The Archers і особисто його вокалістка Brittney Hayes:

Добре, що вони відійшли від Death Metal’у (це той рідкісний випадок, коли ранні альбоми нецікаві, а нові класні), і дивно, що я не чув їх раніше.

На окрему увагу заслуговує інтервʼю вокалістки і те, що саме вона тримає у своїх руках:

Залізницею з Венеції до Трієста їхати не дуже прикольно, аж поки не починаються гори й море. Рейки прокладені на схилі, і коли обʼїжджаєш однойменну затоку, можна полюбуватися кораблями й береговою лінією.

На Трієст у мене було відведено часу так, щоб тільки на пересадку, і якби я знав, що Фліксбус спізниться на годину, то погуляв би трохи самим містом. Але хто ж про це наперед може знати…

Читати далі »

Дві з половиною години поїздом — і я у Венеції.
Читати далі »

Цього року єврогалоп зачепив північ Італії та столицю Словенії. Подорож тривала чотири дні та три ночі, відвідані міста — Мілан, Венеція, Любляна з транзитом у Бергамо та Трієсті. Маршрут був із купою пересадок, звісно, бо літак поки є тільки із Братислави (пізніше цієї осені зʼявиться прямий рейс із Брно), а між Італією та Словенією нема залізничного сполучення (wtf ващє).

Сьогодні розповідь буде про Мілан.
Читати далі »

Поїздка на водосховище Dalešice минулої неділі вийшла така собі. Прогноз погоди не справдився, і замість +28°C із хмарами було +32°C і пряме сонце.

Тому ось цей маршрут:

довелося пройти на великій швидкості й не зупиняючись. Більше того, через спеку попересихали майже всі джерела, і щоб набрати десь води, треба було сильно постаратися. Добре, що на шляху було село з відкритим баром.

Але кілька фоток я зробив, звісно.
Читати далі »

На календарі — 12-те серпня, неділя, а значить, треба ж кудись їхати. Тому вас вітає Край Височина.
Читати далі »

Минулої неділі, 22.07, захотілося поїхати південніше Брно. Ближче до австрійського кордону є чи не єдина гора із залишками замку. Через неї йде туристична стежка, а на карті відмічено кілька місць, із яких має відкриватися хороший вид.

Тому, обробивши взуття спреєм проти дощу, я взяв фотік, запас води, сів на поїзд і поїхав у сторону Мікулова.
Читати далі »

Щоб дістатися до Кадані громадським транспортом із Брно, треба доволі сильно постаратися. Місто розташоване в Устецкому краї (це на захід, недалеко від кордону з Німеччиною), і прямого поїзда нема. Зате можна купити безлімітний квиток на ввесь день, і з двома пересадками за приблизно пʼять із половиною годин доїхати, що я й зробив 17-го числа.
Читати далі »