Заст. голо­ви КМДА Костюк: Одна обще­ствен­ная орга­ни­за­ция пре­дла­га­ет рас­смо­треть также и трол­лей­бу­сное сооб­ще­ние, что­бы сокра­тить расхо­ды. Мы рас­сма­три­ва­ем.
tov_tob: Ждем про­ект дири­жа­бля.

Тиць.

Мітки: , ,

…також бува­ють нічо­гень­кі.

Мітки: ,

Про­дав свою ста­ру зимо­ву кур­тку. Я б, зві­сно, не писав про це, але над­то незви­чним виявив­ся поку­пець: інте­лі­ген­тний чолов’яга з дуже гар­ною укра­їн­ською мовою. Як з’ясувалося пізні­ше, цим поку­пцем був Роман Вере­тель­ник, письмен­ник, про­фе­сор сла­ві­сти­ки й літе­ра­ту­ро­зна­вець. Зда­є­ться, це тре­тя люди­на з Вікі­пе­дії, якій я поти­снув руку :). Він мені ска­зав, що кур­тка поїде в Кар­па­ти на якісь зйом­ки. Я от думаю, чи не в рекві­зит вона піде. Раптом ще на екра­ні з’явиться.

А ще за актив­но­го спри­я­н­ня двох чудо­вих людей я покле­їв шпа­ле­ри, і тепер кім­на­та вигля­дає оша­тні­ше. Зали­ша­ю­ться плін­ту­си й роле­ти. Ну й вели­ко­га­ба­ри­тні меблі, зві­сно, бо тут так і сто­їть один стіл і роз­кла­дне крі­сло.

Мітки: ,

Хочу пора­ди­ти два.

Пер­ший — бри­тан­ський «Шер­лок». Я не думав, що він такий кла­сний. А він кла­сний.

Дру­гий — «Cosmos: A SpaceTime Odyssey». 13 серій космо­су, фізи­ки й філо­со­фії. Непе­ре­вер­ше­но.

Мітки:

…з моєї точки зору:

  1. незро­зумі­ло, чому за ньо­го рапто­во про­го­ло­су­ва­ло біль­ше поло­ви­ни вибор­ців;
  2. у ньо­го була дуже силь­на інав­гу­ра­цій­на про­мо­ва, яка спо­до­ба­ла­ся навіть мені;
  3. зда­є­ться, це буде суча­сна вер­сія Лео­ні­да Дани­ло­ви­ча;
  4. пер­ша леді дуже достой­на: їй 52, а вигля­дає макси­мум на 35;
  5. не таке він уже й нове облич­чя в полі­ти­ці;
  6. у ньо­го сма­чний зефір;
  7. я за ньо­го не голо­су­вав;
  8. він віль­но воло­діє англій­ською мовою;
  9. те, що його вибра­ли, ще не ста­вить кра­пку в тих поді­ях, які роз­по­ча­ли­ся в листо­па­ді; усе ще тіль­ки почи­на­є­ться, і ніхто не знає, чим це скін­чи­ться.

Пер­ші 100 днів не кри­ти­ку­є­мо.

Мітки: , ,

I.
    Говіє гори­зон­таль.
        Тепли­ться тихо в зені­ті.
    Незгра­бний на витів­ки кві­тень
    крив­ляє сусід­ський фев­раль.
    Ховає облич­чя вуаль,
        руки хапа­ють сні­жин­ки.
    На Житнім у Киє­ві рин­ку
    тор­гу­ють за без­цінь печаль.
    Гар­ту­є­ться поха­пцем сталь.
        Уда­ра­ми кри­шать запла­тки.
    Фігур­ки — на щастя й на згад­ку —
    роз­хо­дя­ться вмить. І не жаль.
II.
    Зда­є­ться, ти наку­пи­ла таких бага­цько.
                Зне­на­цька.
    Вті­ша­єш пре­дме­тно свій роз­пач? Дар­ма.
                Задар­ма.
    Поглянь за вікно — ще тро­хи, і буде зима.
                Оце ба.
    І кому воно ста­не твоє, чудер­на­цьке?
                Це ж цяцька.
III.
    Ти зно­ву шука­єш сло­ва.
        Тасу­єш пусті філі­жан­ки.
    А зав­тра від само­го ран­ку
    напи­шеш в щоден­ник: «Нова».
    Хоч і засвіт зале­две жива —
        об’їжджені ква­пом квар­та­ли,
    гучні та хміль­ні кіно­за­ли:
    прем’єрні годи­ни, дива.
    Наві­що? Ніхто вже й не зна —
        затер­ли­ся букви буден­ні,
    і якось рапто­во, засцен­но
    почну­ться юна­цькі жни­ва.
IV.
    Тобі ж є, що зга­да­ти, наче.
                Тим паче.
    Соро­ми­шся сліз? Немає і слів? А кому?
                І чому?
    За бра­ком часу не помі­тиш пітьму.
                Та ну.
    На узбіч­чі вже сон­це тихень­ко пла­че.
                Юна­че…
V.
    Уста­вай, про­ки­дай­ся — пора,
        на тебе чека­ють зна­дво­ру:
    щось хочуть спи­та­ти… про вчо­ра.
    Мабуть, це така собі гра.
    Сум­лін­но-свя­та дітво­ра…
        наїв­на й зале­две доте­пна.
    Пита­н­ня ж колю­чі нестер­пно
    й від­чу­тно, як рана ста­ра.
    Роз­ка­жи, як чекав допі­зна.
        Роз­ка­жи — пам’ятаєш усмі­шку?
    А те, як рего­тав пере­смі­шник?
    Суму­єш за нею? Овва!
VI.
    Оби­два ви віри­те в чудо.
                Та буде…
    Зійти­ся зама­ло. Зга­дай, як любив.
                Ти ж любив?
    А ти упів­си­ли про­си­ла… Лишив.
                І посмів,
    і до ран­ку, напев­но, забу­де.
                Ці люди…

00:32 5.06.2014 р. (м. Київ)

Наре­шті поди­вив­ся цей фільм.

Що я можу ска­за­ти. Піар був над­зви­чай­ний. Від­гу­ки про фільм схваль­ні. Я писав уже у зві­ті за мину­лий рік, що якби фільм з’явився у віль­но­му досту­пі, то я б був гото­вий його визна­ти філь­мом року. Але фільм із вели­ким зуси­л­лям вда­ло­ся діста­ти тіль­ки кіль­ка тижнів тому, і насправ­ді, це не зов­сім те, на що я чекав.

Ні, фільм по ділу. Справ­ді. Але заба­га­то часу від­во­ди­ться на зобра­же­н­ня незна­чно­го, напри­клад, під­го­то­вок до висту­пів. Нато­мість, самі висту­пи пред­став­ле­ні дуже коро­тко, по суті, від­обра­же­но кіль­ка фраз із кожно­го, у той час як, я думаю, ті висту­пи були дов­ги­ми, змі­стов­ни­ми й ціка­ви­ми. Із дис­ку­сі­я­ми так само.

Тому фільм поди­ви­ти­ся вар­то одно­зна­чно, але його зама­ло для тієї ідеї, яку він покли­ка­ний від­обра­зи­ти.

Мітки:

Учо­ра­шній вело­день був при­коль­ний, але дуже мок­рий (дощ деко­му не дав доїха­ти до ПДН) і дуже коро­ткий (тра­са дефі­ле скла­да­ла­ся всьо­го з кіль­кох коро­тень­ких вулиць, ну дуу­у­у­же мало). Зага­лом вийшло тро­хи мен­ше 29 кіло­ме­трів.

Замі­нив усі лам­пи роз­жа­рю­ва­н­ня, які ще лиша­ли­ся, на OSRAM'івські еко­ном­ки холо­дно­го кольо­ру. Також замі­нив еко­ном­ки тепло­го кольо­ру, бо від тепло­го кольо­ру вза­га­лі в мене очі вила­зять. Тепер усю­ди одна­ко­ва колір­на тем­пе­ра­ту­ра (4100 кель­ві­нів, плюс-мінус) за виклю­че­н­ням робо­чо­го місця (на робо­чо­му місці 6500 кель­ві­нів, це такий собі холо­дний білий аж із голу­бу­ва­тим від­тін­ком, для моїх очей якраз).

Ще з’явилася кольо­ро­ва пра­су­валь­на дошка, яка різ­ко кон­тра­стує з радян­ською пра­скою 88-го року випу­ску.

Ну і вини­кло пита­н­ня — а куди з мере­жі Пла­то поді­ло­ся ECCO? Чи тепер тре­ба його купу­ва­ти тіль­ки в Інтер­то­пі, пере­пла­чу­ю­чи фіг зна скіль­ки незро­зумі­ло за що?

Мітки: , ,

Дочи­тав Юлі­а­на Сємьо­но­ва, те, що в мене було. Рані­ше осво­їв «Сем­над­цать мгно­ве­ний весны» і «При­ка­за­но выжить» (пер­ший том кни­ги «Пози­ция»), а оце за остан­ні кіль­ка міся­ців зал­пом про­чи­тав дру­гий і тре­тій том («Экспан­сия»), плюс «Испан­ский вари­ант» і «Аль­тер­на­ти­ва» окре­мою кни­гою.

Ціка­во.

Почав рити­ся в непро­чи­та­но­му, то вияви­ло­ся, що зали­шив­ся лише один том радян­ської фан­та­сти­ки за 1966‑й рік, а також попу­ляр­на хімія у двох томах. Пев­но, ско­ро зно­ву загля­ну на ого­ньок у «Букі­ніст», тіль­ки поки не знаю, по що.

Час­тко­во оно­вив пор­тфо­ліо фото­гра­фій, але це ще не все, бо лежить напів­ро­зі­бра­ний аль­бом із бота­ні­чно­го саду. При­найм­ні, поло­ви­ну фоток я вже почи­стив, а ще скле­їв одну пано­ра­му.

У субо­ту вело­день.

Мітки: , ,

Це те, що вина­хі­дли­ві на сло­ва аме­ри­кан­ці нази­ва­ють eargasm.

Мітки: , ,