Ти мені насни­ла­ся вдру­ге.

Я тобі, пев­но, про пер­ший раз навіть і не про­бу­вав роз­ка­за­ти. Але вдру­ге… повтор нео­чі­ку­ва­ний. Чи очі­ку­ва­ний. При­найм­ні, він не випад­ко­вий.

Пер­ший раз ти була у сво­є­му сіро­му све­трі і, мру­жа­чись, гри­зла яблу­ко. Я до тебе піді­йшов і про­сто поці­лу­вав. А потім ти щезла. Зда­ва­ло­ся, що назав­жди, але то був тіль­ки сон. І як вияви­ло­ся, лише пер­ший.

А сьо­го­дні я тебе випад­ко­во зустрів. То був якийсь перон яко­гось незро­зумі­ло­го вок­за­лу, і я біг на поїзд, аж раптом у две­рях поба­чив тебе. І ти мене помі­ти­ла. І я почав за тобою ганя­ти­ся, а ти все смі­я­ла­ся, поки я тебе не вхо­пив міцно обо­ма рука­ми і при­гор­нув до себе.

А потім задзве­нів будиль­ник.

Мітки:

Ден­ні хащі Обо­ло­ні вра­жа­ють сво­єю кла­си­чні­стю. Струн­кі ряди одна­ко­вих 9‑поверхівок, біля під’їздів — лаво­чки, на лаво­чках хто? Пра­виль­но, ті самі бабуль­ки. Кла­си­чні напів­гні­здо­ві істо­ти, які мало чим від­рі­зня­ю­ться одне від одно­го. Де не прой­деш, чутно одна­ко­ві роз­мо­ви: «Ой, Іва­нов­на, я вчо­ра так упа­ла, так упа­ла…»

Але най­більш улю­бле­не місце тако­го типа­жу я про­хо­джу, коли йду в гості до сво­їх хоро­ших това­ри­шів. Там у дво­рах є така собі заго­род­ка (типу тієї, у якій у нас у Сан­жа­рах кури гуля­ють), обса­дже­на дерев­ця­ми й лаво­чка­ми. У хоро­шу пого­ду на цьо­му малень­ко­му ква­дра­ти­ку спо­сте­рі­га­є­ться до деся­тка бабу­льок. Збо­ку, поки не при­ди­ви­ти­ся, зда­є­ться, що ясіль­ну гру­пу виве­ли вигу­ля­ти­ся.

І прав­да, Обо­лонь — це запо­від­ник бабу­льок.

Мітки: ,

Наре­шті я зва­жив­ся змі­ни­ти нару­чний годин­ник, бо попе­ре­дня квар­цо­ва меха­ні­ка мене діста­ла сво­ї­ми рапто­ви­ми зупин­ка­ми.

Нага­даю, що я кори­сту­вав­ся ота­ким:

casioedificeef-305t-8avdr-ti

Дуже зру­чний годин­ник, як на руці, так і візу­аль­но. Скло захи­ще­не, кор­пус і бра­слет тита­но­вий. Про­сто прє­лєсть. Але є одне але: дов­го не живуть. Не знаю, чи то завод­ський дефект, чи вони не пере­жи­ли постій­ні вібра­ції на вело­си­пе­ді, але остан­нім часом зупи­ня­ти­ся ста­ли часті­ше, і в сер­віс-цен­трі нічо­го так і не змо­гли зна­йти.

Тому я вирі­шив узя­ти чисту еле­ктро­ні­ку, захи­ще­ну по саме німа­гу:

GD-100BW-1ER

Зві­сно, вигля­да­ють вони на руці не так аку­ра­тно, як попе­ре­дні, але ці лег­ші. Плюс під­сві­тка. І нема меха­ні­чних частин. На 200 метрів пір­на­ти я, зві­сно, не зби­ра­ю­ся, а от те, що вони вібро­стій­кі, радує.

Був ще варі­ант смарт-годин­ни­ка, але заря­джа­ти його щоти­жня я не гото­вий. Годин­ник для мене — це наче­пив і забув на два роки про бата­рей­ку. А спо­ві­ще­н­ня про пошту я й на смар­тфо­ні подив­лю­ся.

Мітки:

Закін­чив­ся чер­го­вий кіль­ка­до­бо­вий плей­ліст, і з усьо­го вари­ва незро­зумі­ло чого вижи­ває тіль­ки Wildpath зав­дя­ки дуже мело­дій­ній музи­ці.

Чер­го­вий плей­ліст буде надно­вим для мене, але апрі­о­рі неекс­пе­ри­мен­таль­ним: Halestorm, Bang Camaro і Lynyrd Skynyrd. В основ­но­му.

Мітки:

Між дво­ма фір­ма­ми під­ня­тий SIP-транк, і ось так вигля­дає його тра­фік у ста­ні idle (вихі­дні були якраз).

sip_heartbeat

А це тра­фік на запа­сно­му інтер­нет-кана­лі у нас в офі­сі. По ньо­му регу­ляр­но шле­ться ICMP для пере­вір­ки ста­ну вла­сне кана­лу. Пер­ший вели­кий про­вал на гра­фі­ку — це виру­бле­не сві­тло (запа­сна опти­ка без ДБЖ), дру­гий малень­кий — це недо­сту­пність кіль­кох вузлів пін­гу­ва­н­ня.

pinging

Мітки: ,

Зараз типо­ва київ­ська кар­ти­на — купа хло­пчи­ків із папо­чка­ми з доку­мен­та­ми, а біля них стур­бо­ва­ні мату­сі.

Сам такий колись був.

Біля НАУ людно. Підо­зрюю, що біля 16-го кор­пу­су КПІ також людно. Мене роз­пи­ту­ють, куди всту­па­ти.

Мітки:

У збір­ці радян­ської фан­та­сти­ки за 66‑й рік, яку я зараз читаю, наткнув­ся на пре­чу­до­ву повість Михай­ла Анча­ро­ва «Голу­бая жил­ка Афро­ди­ты». Вла­сне, я про­сто хотів тут зали­ши­ти на неї поси­ла­н­ня.

Мітки: ,

Отак диви­шся собі доку­мен­тал­ку про радян­ські 80-ті, а тут таке:

ns-zhab

Мітки:

Я б ніко­ли не поду­мав, що китай­ськи­ми пали­чка­ми можна копа­ти тран­шеї, але все ж…

Дано: роз­діл HFS+, на яко­му є ката­лог із кіль­ко­ма міль­йо­на­ми (чи мільяр­да­ми) фай­лів. Якщо зай­ти в цей ката­лог, OS X не дає навіть вико­на­ти в ньо­му ls. Коман­да find також мов­чить. rm ‑rf висить. Як бути?

Внє­за­пно.

mkdir empty_dir
rsync -av --delete empty_dir/ dir_with_billion_of_files/

Кру­то?

Мітки: ,

А зна­є­те, що прав­да кла­сно в ново­му голо­ві МЗС? Що на прес-кон­фе­рен­ції з‑поміж усіх міні­стрів інших кра­їн він єди­ний був без наву­шни­ків, тоб­то, розу­мів усе й так. А це англій­ська, німе­цька, фран­цузь­ка, росій­ська й укра­їн­ська.

Мітки: