Позначка: інститут

А, таки проспав сьогодні ФП, як і планував, і, в принципі, недарма – уникнув зайвої порції стресу і потоку тупості.

…продовжується. Здавши вперше лабу по Якорю почуваєш себе зовсім іншою людиною. І цей вітерець із маненьким присмаком свободи… То треба відчути!

Але не вистачає одненької деталі… Іриних блакитних очей :).

Тому, хто придумав квас, треба поставити пам’ятник. А тому, хто Карнауха – закопать.

Типу сьогодні.

Купа школярів по всьому Києву, в метро, в кафе/ресторанах/забігаловках… Чогось так захотілося в школу ;)…

Була одна пара, і та в Якорнова. Нічо, тіпок не особо страшний, хоча диктує швидко. Що далі буде з ним – побачимо.

Здав. BDDD – отакий скромний доробок щасливого фактично другокурсника.

УРРЯ!!!

Я вроді тут завжди пишу правду.

Сесія проходить ужасно. І не просто так ужасно, я б сказав, через задній прохід. “Порадувала” інформатика – замість обіцяних “А” отримав автоматом “Бе”, ТЕЦ зданий на “Д” (і слава Патріку, бо доля тих, хто його ніяк не здав, уже заздалегідь розписана, в принципі). Вишка здана з горем-пополам на те саме “Д”, в чому, визнаю, провина моя, так як теорію завалив повністю. І виправдовуватися не збираюся. Ну і сьогоднішній цирковий номер (тобто, вчорашній) – 11 чоловік з 19 у пана Немировського (і це тільки наша група!) іде на перездачу. Ну… вже сьогодні. В т. ч. і я. Сиджу над конспектом і думаю собі, що краще б він поставив те “Е”, аніж посилав “на потім”. Легше було б якось. Та і без різниці вже – не повпливає оцінка ця ні на що, ну, хіба що на майбутній і примарний диплом, в який вона зразу йде.

Найвеселіше те, що ВСІ заліки, які НЕ ВПЛИВАЮТЬ на стипендію, в мене здані на “А”. Я, в принципі, так і думав, що загальна сума зарядів… тобто оцінок в моїй заліковці за кожен семестр – константа, от тільки як вони розподілені – оця штука сильно варіюється. Тоді було порівну. Все на 4 майже. Ну а тут з одного боку 5, з іншого – 3.

Знову були стички з Іриною щодо її ігор, я не знаю чим все це скінчиться, якщо вийде так, що я приїду додому – то будем розмовляти детальніше. Сміх і гріх… Єдине, чого я боявся у відносинах з майбутньою дівчиною у свій час – щоб не гризтися через дрібниці і через те, що суперечить принципам – косметика та ігри. Чорт з ними, з тими іграми і з тими, хто їх придумав!

Ну а так все чудово, якщо можна взагалі так думати. Болить голова. Мабуть, це все через того ж Немировського, “трясця його родичам”, як він нам всім каже (дослівно).

Уже просто хочеться додому. По-тваринному просто хочеться. Літо, сонце, можна було б купатися, кататися, бігати-пригати-лазити. Нє, нада вчитися… Якщо чесно – треба відірвати руки тому, хто затягнув так допізна сесію, і засунути ті руки в анус. Самим натуральним способом – пальцями всередину. Ччорт!

Просто накипіло. Другий курс обіцяє бути ще “веселішим”, але до нього треба спочатку дожити.

Не знаю, що чекає вдома. Або відкручена голова, або мізки по стінці. Але пофіг, на все пофіг, здати фізику – і змотатися додому.

Не вірте ніколи, якщо я кажу, що не хочу їхати. Хочу. Дуже хочу. Але просто часто не маю можливості. Як от зараз.

Вийшло довго, слізно і нудно. Тому завершую. Хочеться вірити у благополучну здачу останнього екзамена і у своє якнайскоріше повернення на Батьківщину – у Нові Санжари. І в Комсомольськ.

Тільки не в цинковій оболонці, а під веселий стук коліс “Столичного Експресу”, або, накрайняк (так воно, мабуть, і буде) під гул мотора маршрутки.

Поки все.

Поновив галерею.

Стіпухи не буде.

Позавчора ледь не проспав всю пару заліку з англійської. Але встиг – під кінець прийшов (тобто прибіг) і здав.

З поміччю Патріковою, а також Владового ноута і пані Вітер Іринки викладено новий текст в розділі креативів. Тицяти сюди.

Розбираюся з ASP, написав першу лабу по ньому.

Дістався до Бабійовського ноута, маю змогу написати щось.

Я тут ненадовго, у четвер їдемо з Іринкою назад додому на три дні, я щоби відбути врочисту процесію Дня Перемоги, Іра щоб поїхати в Яреськи. Може ще кудись змотаюся, але то як карта ляже.

Нічого такого тут, особливо того, чого хотілося б. Київ живе виборами. Особисто мені паралельно, але купа палаток, поруч розташованих і різнокольорових, матюгальники і бабкИ в дурній одежині конкретно напрягають. Заради чого? Сидіть собі вдома, лузайте сємочки і сопіть у дві дірочки на екран…

Вчора з Ірою гуляли, благо була можливість. Посиділи на Хрещатику трошки.

В універі справи як завжди, одне зараз давить – не хочеться йти на першу пару англійської завтра, бо і так не пропускаю ніколи, і це при тому, що більша частина групи просто не ходить. Але треба, інакше… пльохо буде.

Еее… Познайомився ще з однією дівчиною з ГАКу. Марійкою звати. Щоб ознайомитися, тицяти тут.

Навчальний рік сьогоріч продовжений до середини червня. Останній екзамен аж в кінці місяця, залишається сподіватися на автомат по інформатиці і змитися раніше додому. Хоча один біс я пропускаю випускний улюбленого 11-Б і День народження Іришки.

Поки все.