…у виконанні улюбленої команди “Газовик” та прибульців з Малого Кобелячка закінчився переконливою перемогою “Газовика” з рахунком 2:1. Матч, як завжди, судили глядачі за допомогою людини зі свистком (aka суддя), хоча це не вберегло кількох гравців з обох сторін від червоних карток.

Літній день 29-го числа 2008-го року. У фіналі чемпіонату Європи з футболу грають кляті іспанці з не менше клятими німцями. Рахунок 0:0. Кілька годин до початку матча.

Осокорківський “Материк”. Весела компанія залітає в торговий зал, загрібає з собою 14 літрів пива і купу закусі, і, розплатившись кровною стипендією, вирушає на квартиру до Альони, з якої її бітьки з’їхали… ну і бог з ними :).

Вражені масштабами скромного житла, гості разом з хазяївами починають приготування до матчу. Всякі там салати, бутерброди, маслини, огірчоки-помідорчики-ананаси, і, звичайно, холодне пиво врешті-решт подається на стіл. Аперетив.

Потім сауна. Починаємо з температури в 60 градусів, поступово (особисто я – в 5 заходів) доводимо її до 80. Красота! Таку б штуку і собі додому, після неї як заново народився.

Пиво. Гітара. Пиво. Салат. Пиво-пиво-пиво, гітара. Так тихо і непомітно доживаємо до основної події того дня – самої гри.

…Грали ужасно :). Крім того, що німці програли, так ще і гру робили ніяку, що ті, що ті, а нам доводилося слухати крики Альони про те, як вона їх всіх “кохає” і заспокоювати її.

Вааадя довольний. Ще б, Іспанія виграла з рахунком 1:0.

Справа дійшла до чаю, вечір плавно перекотився у ніч. Гра “Мафія” (натурально, з картами) і показуха (Вадя, аби тобі той “Фобос”!..) довели час до 3-х ночі, врешті всі лягли спати.

Натурально, я спав з Дімою…

Зранку чашка кави/чаю – і в путь-дорогу, по фарбу, аби робити ремонт в гуртожитку.

P. S. Окреме “дякую” Альоні за надану “жилплощадь”, всі зручності і теплий хазяйський прийом.

Був у Зачепилівці, прилив ще там все, що можна було прилити. Потім поїхав до своїх на вилазку. Шашлик, пиво, і взагалі класно :).

Відвіз Іру додому що зветься “с вєтєрком” на своєму мерсі марки “Україна” ;).

Потім потрапив на футбол. “Газовик” продув “Зв’язківцю” по післяматчевих пенальті. А так було 0:0.

І взагалі, щось неначе недавно встав, а вже і лягати пора :).

Ми вчора таки виграли з рахунком 9:1, але чесно кажучи, наші грали хріново, якби реалізувати всі моменти, то було б 15:1. А то і 20.

Знову жа-а-а-а-арко. Скільки можна?

Іду на 17:00 на стадіон. Буде грандіозний футбол – “Зв’язківець” – Попово.

Вчора з Коляном посиділи, пивка попили. В таку жару якраз.

А перед тим хотів на танці. Посміявся хоч, та і сам трохи… гм… якщо так можна сказати, то потанцював.

Дочитав Стругацьких “Далёкая Радуга” і Чапека “Фабрика Абсолюта”. Все класно, все сподобалося.

Іра, маю тобі сказати величезне дякую за ту чудову прогулянку під зорями, а також за те, що дала таку чудову нагоду розвіятися. Після свіжого повітря і думається легше.

А тепер до сумних новин. “Зв’язківець” (а не “Газовик”, до речі) програв Драбинівці з рахунком 0:2 :(.

Ага, між закоханістю і… незакоханістю :). Не хочеться завчасно розчаровуватися, але я таки знаю, що з цього нічого не вийде, хоча Муза Вона, думаю, ідеальна. Ех…

О 17:00 йду дивитися суперфутбол, грають “Газовик” (Нові Санжари) і “Чиста криниця” (Драбинівка). Це буде баталія, я вже “предвкушаю” весь матч.

Заслав на ГАК ще кілька креативів, серед них високо оцінену Колибенком альтернативну історію про Рим і радянську армію.

А щодо Музи… Ну не варто, занадто я вже глибоко закохуюся…