У Когоутовіцах ще один ліс:

У тому лісі, здається, купа конвалій, але вони ще не розкрилися. Треба поїхати туди трохи пізніше знову.

У самому центрі міста, виявилося, є симпатичний оглядовий майданчик, із якого видно Шпілберк:

А це Страніце:

Точка зйомки — Kraví hora (Коровʼяча гора). Це там, де планетаріум, парк, дитячі майданчики і басейни. Воно трохи піднімається над центральною частиною міста, там купа зелені і чиїсь дачі-огороди.

І ромашки:

Дуже симпатично, до речі. Ромашки зараз багато де на газонах ростуть, і ніхто їх не чіпає.

Памʼятаю, колись давно, коли ще вінда була, картинкою на робочому столі був барвінок (стокове зображення, якому вже більше десяти років точно).

А в нас під офісом ростуть свої.

У неділю я повторив свій похід Обржанами, тільки цього разу мені було ліньки йти двічі туди і назад тією ж дорогою, тому я купив квиток на поїзд до Біловіце-над-Світавою (дві зупинки S2, 13 крон, 10 хв їзди, сміх та й годі), а назад до Брна повертався пішки понад річкою.
Читати далі »

Кралово Поле, вид з вікна:

Який же це кайф тягнути равки з цієї камери. JPEG, звісно, виходить непоганий також, але витративши кілька хвилин, можна отримати справжню кольорову красу.

А це в полі біля аеродрому на Медланках:

Там уже зеленіє травичка, а позаду мене літак злітає і тягне за собою планер. І взагалі, сьогодні так тепло і сонячно, що аж працювати не хочеться. Понеділок-вівторок вихідний, а має бути дощ.

Фотоексперименти продовжуються. А задля більшої зручності купив собі Wolffepack Capture. Дуже практична, забавна і незвична штука, подивіться фото-відео про них на сайті.

За Технологічним парком є природна пам’ятка, Медланецке копце. Це така невисока гора з кущами і деревцями, з якої видно Кралово Поле, аеродром Медланки, власне Медланки і всілякі землі навколо.

Це технопарк:

На іншу сторону — поля, також видно сусідню гору, Малу бабу. Там ліс, кілька джерел, але поки нема зелені, то нема чого туди йти. Доберуся трохи згодом.

З однієї з панорам вирізав свої офіси, видно з чотирьох три будівлі, я працюю в тій, що яскраво-червона і на задньому плані справа.

Ну а на схилах весна:

Назва квіточки — сон.

І тепер кілька слів про Fujifilm X-T2 зі склом 16–55 f/2,8. Камера чудова. На ручних налаштуваннях знімати одне задоволення. Скло різке навіть на відкритій діафрагмі. RAW тягнеться на ура (квіточка якраз руцями оброблена, панорами — нє, ліньки, не моя спеціалізація). Майже одні плюси. З мінусів — увесь комплект далеко не невагомий, але я знав, на що йду (тому купив окремо безбатарейну накладку на рукоятку). Darktable не хаває стиснений RAW, довелося збирати із сирців RawTherapee. Картки UHS-II, здається, не дуже добре сумісні з кардрідером мого ноута, бо коли зливаєш фотки, все бите. Але камера вміє віддавати обидва слоти по USB, тому ніяких проблем. Ще подивимся, скільки воно від батарейки живе, поки що складно оцінити.

Загалом, це не просто інструмент, це вєщчь.

Я задоволений. Треба вчитися знімати і обробляти ландшафти. І збирати гроші на 50–140 f/2,8.

Доволі миловидна частина міста. Точніше, хоча формально воно ще Брно, але по суті це вже далекі околиці. Тут є усе для хорошої прогулянки — прямий трамвай, річка, гори і ліс.

На правому березі Світави — залізниця з кількома тунелями, дачні і не дуже дачні хатинки, на лівому — купа пішоходних маршрутів, доріжка з асфальтовим покриттям, якою вже ганяють велосипедисти, ролери і т. п., бо вчора +18°C цьому дуже сприяло, і навіть млин, правда, він на реконструкції. Ще там є каменолом, якісь незрозумілі залишки чи то входів у катакомби, чи то в підвали, і джерело. По карті недалеко від залізничного мосту є руїни замку, але туди я не піднімався.

Буде куди з’їздити як тільки стане зелено.

А ще я тепер Software Maintenance Engineer.