Категорія: Записки

Я маю знову номінувати його на музичного генія цього року, а може, і тисячоліття.

Я не знайшов в інтернетах текст, тому ось моя транскрипція. Автора не знаю.

Біла вишня біля ручая,           |
мов колишня молодість твоя.      | 2 р.
Гей-гей!
Біла вишня біля ручая,
мов колишня молодість твоя.

Ти у воду чисту задивись —       |
то ж бо врода що, цвіла колись.  | 2 р.
Гей-гей!
Ти у воду чисту задивись —
то ж бо врода, що цвіла колись.

І тумани шепчуть нам про те,     | 2 р.
що не вʼяне вишня, а цвіте.      |
Гей-гей!
І тумани шепчуть нам про те,
що не вʼяне вишня, а цвіте,

що ті зорі за чимало літ         | 2 р.
в синім морі відтворили цвіт.    |
Гей-гей!
Що ті зорі за чимало літ
в синім морі відтворили цвіт.

Біла вишня біля ручая,
мов колишня молодість твоя.
Біла вишня біля ручая,           | 2 р.
мов колишня молодість твоя.      |
Гей-гей!                         |
Біла вишня біля ручая,
мов колишня молодість твоя.

Не порушуємо традиції!

Цьогорічний переможець номінації, без сумніву заслужений, — канадський гурт Unleash The Archers і особисто його вокалістка Brittney Hayes:

Добре, що вони відійшли від Death Metal’у (це той рідкісний випадок, коли ранні альбоми нецікаві, а нові класні), і дивно, що я не чув їх раніше.

На окрему увагу заслуговує інтервʼю вокалістки і те, що саме вона тримає у своїх руках:

На минулому тижні скінчилися мої заплановані на це півріччя концерти. Перед тим, правда, трапилася історія.

Квитки на всі концерти, включаючи травневі, мною були куплені через сайт Брненської філармонії ще на початку року, після чого справно роздруковувалися щоразу за кілька днів перед кожним концертом. Але в травні щось пішло не так: коли натискаєш на посилання типу «Скачати квитки», тебе просто перенаправляє на головну сторінку філармонії. Quick research показав, що їх сайт зараз — у процесі перероблення, а англійська версія взагалі закрита. Further research виявив, що нові квитки купуються через систему Colosseum (як у Празі, наприклад), і вона навіть дає в собі зареєструватися. Тільки от питання все ще лишалося: де в біса мої вже придбані vstupenky?

На свій лист на інфоадресу я доволі швидко отримав відповідь, що філармонія квитків не продає, а ви (я, себто) купували їх деінде, отуди й звертайтеся. Два листи були миттєво відправлені «отуди», і на один я отримав відповідь, що проблем нема, приходьте — випишемо квиток на місці. На другий лист я не отримав нічого. Тим часом, від філармонії прийшов ще один лист, який запевняв мене, що квитки я в них не купував.

На одній із офлайн-кас, до речі, замовлення знайти не змогли, пояснюючи це тим, що бачать тільки резервацію, а не вже оплачені квитки. А друга (основна) каса була якраз зачинена.

Тим часом, я відправив ще одного листа, терпляче пояснюючи пані, що вона поплутала внатурє, і що я в курсі, що сайт на реконструкції, а система замовлень змінилася. І чудо сталося: мене набрали з менеджменту філармонії, пояснили, що пані внатурє поплутала, квитки мої в порядку, і я можу приходити прямо на концерт.

(звісно, у мене VIP-сектор, як би вони могли мені відмовити 🙂)

До зали, пропустили без проблем за роздрукованим листом, і так, я бачив своє імʼя на окремому папірці на вході. Трохи пізніше перед самим початком мене знайшли прямо на місці та вручили два квитки: на цей і наступний концерт.

Висновки: друкуйте всі квитки відразу (сподіваюся, вони таки введуть повністю електронні) й не соромтеся комунікувати. Філармонія печеться про своїх відвідувачів.

Тепер про концерти. Перший був у четвер, грали Франтішека Туму й Моцарта. Оркестр був напівкамерний, але з хором, що зіграло з тісною брненською залою дуже позитивну штуку: усі вмістилися на сцені, і акустика була чудовою. Плюс, невеликий театральний виступ у вигляді діалогу між Бахом і Моцартом.

Другий концерт відбувався вчора, у неділю, і проходив він у костелі св. Янів. Грали «Реквієм» Дворжака. Костел трохи на реконструкції зараз, але тільки ззовні. Усередину помістився великий хор і повноцінний оркестр, що цього разу, зважаючи на вузькість і видовженість зали, зіграло з акустикою трохи поганий жарт. Ну, все одно, солісти співали ОК.

Але й це, власне, ще не все. У пʼятницю тут проходила ніч костелів, і мене спонукали кудись піти. Я, звісно, вибрав, Петра і Павла (отой великий із двома шпилями, символ міста), де грали на скрипках і органі, і ще трохи співав хор. Незвичайний experience слухати ці речі до глибокої ночі.

Зважаючи на те, що до цього у Брно за майже два роки я не був у жодному костелі, аж пара за три дні — сильний аргумент, аби не ходити туди ще дуже довго, якщо тільки, звісно, там знову щось не гратимуть.

За мною ще фотографії з двох вихідних поїздок — у Бухловіце й Летовіце, — але це трохи пізніше.

The annual drawing for tickets to the end of year concerts of the Vienna Philharmonic has now been completed. We regret to inform you that your application was not among those selected. We are thus unable to offer you tickets to any of the three end of year concerts for 2018/19.

Це мені як тепер, підвищувати наступного року ставки до 300€?

Як і планував, у середу був у Празі на концерті Міцуко Учіди. Ось невеличке промо:

Празький Рудольфінум, звісно, трохи незвичний — амфітеатр із високою стелею і колонами на балконах. Звучання схоже на Колонний зал у Києві, тільки реверберація акуратніша. Але все одно, тіснувато звуку, як на мене.

Грали більш-менш сучасні речі композиторів Bohuslav Martinů і Arnold Schönberg. Перший мені зайшов краще. Може, тому, що він чех, а не австріяк.

Стосовно сайту, я прибрав увесь трекінг і SEO, тому гуглова аналітика більше вас не відстежує. Усе одно багато хто її блокує, тому я краще за потреби дивитимуся логи через GoAccess, наприклад. Також викинув Disqus, просто за компанію. Коментарі все одно доступні без реєстрації.