Напев­но, я одним із пер­ших в Укра­ї­ні замо­вив кни­гу Сер­гія Попо­ва «Супе­ро­бъе­кты: звёзды разме­ром с город». Чита­є­ться вона дуже лег­ко, мате­рі­ал пода­ний про­сто і зро­зумі­ло. Окрім самої кни­ги можу ще поре­ко­мен­ду­ва­ти лекції Сер­гія Бори­со­ви­ча на ПостНа­у­ці — він дуже добре вміє гово­ри­ти про­сто про скла­дні речі. І так, я дав­но цікав­лю­ся астро­фі­зи­кою, якщо ще хтось про це не знає.

Уно­чі був на прем’єрі нових «Зоря­них воєн». Вра­же­н­ня нео­дно­зна­чні, зві­сно, як від публі­ки, так і від філь­му. Спе­це­фе­кти все пере­ва­жи­ли, а сюжет випи­са­но «жидєнь­ко». Одно­зна­чно пози­тив­них момен­тів два: BB‑8 і Рей. Оби­два по-сво­є­му сим­па­ти­чні. Інше дуже силь­но попа­хує повто­ра­ми і носталь­гі­єю. Цим грі­шить пере­ва­жна біль­шість філь­мів зараз. Які­сно­го вихо­дить занад­то мало, хоча, може, тому воно і таке цін­не, що його мало.

Мітки: ,

Під час коле­ктив­ної дегу­ста­ції.

12304501_966788763366980_5064853864403984143_o

Мітки: ,

Див­ний гурт. Аль­бом — суціль­ний дезняк, і тіль­ки одна вокаль­но чиста пісня Анни, яку вони не пости­да­ли­ся виокре­ми­ти у кліп.

Мітки:

Мину­лої субо­ти ходив на елі­тні музи­чні вечо­ри камер­ної музи­ки Євге­нії Баса­ла­є­вої. Спів­ав хор, гра­ли на фор­те­пі­а­но, висту­пав сим­фо­ні­чний оркестр Націо­наль­ної радіо­ком­па­нії, зву­чав орган. Вийшло дово­лі сим­па­ти­чно, тіль­ки кліп Біло­зір із про­е­кто­ра не впи­сав­ся в живий виступ. Неа­нон­со­ва­на моли­тва за Укра­ї­ну напри­кін­ці також була ОК. У фойє тим часом екс­по­ну­ва­ли­ся кар­ти­ни укра­їн­ських худо­жни­ків. При­мі­тно, що на зво­ро­ті кар­тин був напи­са­ний номер теле­фо­ну худо­жни­ка і ціна в баксах.

Цієї субо­ти ходив на виста­ву «Бери, люби, тікай» у Моло­дий театр. Над­зви­чай­на річ, як вияви­ло­ся, дуже раджу. Одне тіль­ки пита­н­ня після виста­ви зали­ши­ло­ся — сві­тло про­па­да­ло нав­ми­сно, чи так і тре­ба було? Дуже вже вправ­но акто­ри спра­ви­ли­ся з цією ситу­а­ці­єю, хоча саму виста­ву дове­ло­ся на хви­ли­ну пере­рва­ти.

Мітки: , ,

Чер­го­вий шедевр від генія суча­сно­го мета­лу.

Мітки: ,

Хто ще не бачив захід осін­ньо­го сон­ця з мого бал­ко­ну, то ось.

DSC_0090

Мітки:

Про­чи­тав Френ­келя «Любо­вь и мате­ма­тика. Серд­це скрытой реаль­но­сти». Важ­ка кни­га з хоро­ши­ми і зро­зумі­ли­ми іде­я­ми, які пере­ван­та­же­ні фор­му­ла­ми. Не-мате­ма­ти­ку поло­ви­на книж­ки навряд чи буде зро­зумі­лою. Я очі­ку­вав, що буде лег­ше.

Також про­чи­тав Азі­мо­ва «Сами боги». Це дало­ся за кіль­ка днів, дуже швид­ко, лег­ко та при­єм­но.

Мітки:

Онов­ле­не резю­ме.

Мітки:

Мар­сі­а­нин. Книж­ку не читав, але фільм дуже спо­до­бав­ся (за виклю­че­н­ням кіль­кох неаде­ква­тних момен­тів). Це був нічний сеанс у кіно. Суть, напев­но, пере­по­від­а­ти не вар­то, хто не бачив чи не зміг поба­чи­ти, ще поди­ви­ться колись.

Дар богів. У нас тут про­хо­див фести­валь ново­го німе­цько­го кіно, і цей фільм був мовою ори­гі­на­лу, а для таких, як я, були суб­ти­три. Це істо­рія про звіль­не­ну з теа­тру нев­да­ху, яка випад­ко­во поча­ла навча­ти таких же нев­дах, і у них щось таки вийшло. Вияв­ля­є­ться, про Ката­рі­ну Марію Шуберт у мере­жі інфи зама­ло, але актор­ка вона дово­лі сим­па­ти­чна. Гумор у філь­мі є, і він хоро­ший.

Добро пожа­ло­вать в поп. Тут фран­цузь­кий стьоб на блек-метал. Цьо­го рече­н­ня доста­тньо, щоб зро­зу­мі­ти, що це за фільм.

Мітки:

Бори­су Іллі­чу ско­ро 80.

Мітки:
Top