Категорія: Записки

Мабуть, написав. Можете дивитися сайт з креативами.

Угу, спробував я висидіти на тому дійстві. Ні, дівчата ДУЖЕ гарні, у порівнянні з американцями клятими наші дівчата просто чудові, але ж в актовому залі жарко… Та і на самому ще початку вигнали саме тих дівчат, які мені подобалися. Тому я і пішов.

З’явилася ідея написати щось монументальне, грандіозне, водночас компактне і витончене. Мабуть, це навіяно стилем Генадія Гора. Саме його зараз читаю. Можливо, от прямо і почну.

Зло:

• схоже, я таки трохи прихворав – горло;
• інет сьогодні цілий день видєлується;
• на інший сайтах намертво перестало працювати модерування коментарів;
• надворі жарко… ні… там ПЕКЛО!;
• і взагалі… :).

Надибав сайт, де можна скачати музику з телепередачі “Что? Где? Когда?” Дві mp3-хи вже злив.

Баночне “Чернігівське Біле” – рульна штука.

Взагалі, дивуюся з того, що завтра неділя. Певно, у мене давно не було вільної суботи.

Дочитав Ефремова “Час быка”. Враженнями ділитися не хочу, хоча вони цілком позитивні. Я б навіть сказав, ця книга справила на мене враження не менше, ніж “Лезвие бритвы”, і вже точно НАБАГАТО більше враження, ніж усі книги шкільної програми разом взяті.

Почав читати збірник радянської фантастики 50-х – 70-х років. Знову ж таки, мабуть в міністерстві освіти ніфіга не знають і не розуміють. От саме ці книги і треба включати до шкільної програми, а не усілякий хлам. Ет, що казати…

Живу.

P.S. Ллю третю mp3-ху.

P.P.S. Дяка і шана розробникам WordPress’а за те, що втулили автозберігання чернеток. А то б довелося писати заново.

Фу.

Цей сайт банили. За те, що я зберігав не gpl-файли. Ні, ну тупо, чесслово, як малі діти. Але таки вдалося домовитися, що все ок. Все ок, все працює, але чомусь неприємний осад залишився, і я все рівно шукаю ще що-небудь путьове.

На своєму сайті з крєо виклав новий текст, переданий паном Колибенком. Можете заціняти.

Поки все нормуль.

Новий текст зацінено Іриною і відмічено як такий, що сподобався ;).

Далі ще думатиму, що викладати. Власне, там два штуки лишилося – вірш і проза. Вірш почав допереписувати ;).

Йду спати.

Виклав на сайті “Ірреальність реального”. Це один із тих текстів, переданих мені Колибенком і відібраних мною. Літредакція моя, виправлення присутні по всьому тексту, закінчення писано повністю мною. Не знаю, чи відповідає воно задуму пана Колибенка, але великим текст я робити не хочу, та і виражає він цілком закінчену думку.

ІМХО.

Приїхав із здачі екзамену по автосправі. Теорію без помилок, практику не здав. Ну здам колись.

Поадмінив сайти, проапгрейдив движок.

Зараз або читатиму, або хз що… Ніфіга робити не хочеться.

Рішаю карточки на автосправу.

Вчора отримав КУбунту 7.04, сьогодні працював з неї в школі. Нічо так, пайдьот.

Задовбався вигрібати спам з премодерування коментарів.

Думаю над продовженням видання переданих мені текстів Колибенка.

Короче, писав він трохи не так, але з усіх його творів, що він мені передав, я вибрав дуже піходящу цитату:

“Книги не згорають. Вони горять, тліють, їхній попіл відгонить жаром. Та вони не горять, адже справжні книги пишуться не на папері, а в пам’ті людей. Зате можна змінити людей. Навіщо палити книгу, якщо її ніхто не прочитає.”

Як в воду дивився.